Віктор Слаута: “Те, що запроваджується як екологічна альтернатива, може такою й не бути”

Так склалося, що саме в середині листопада в Україні заведено підсумовувати здобутки та невдачі хліборобського року. Адже саме цього місяця аграрії святкують День працівників сільського господарства.

На цей час у добрих господарів уже справили обжинки, зібрали пізні культури, зорали поля, а озимі дали сходи. І, традиційно, засоби масової інформації звертаються до посадовців, які за своїми службовими обов’язками покликані дбати, щоб урожаї були щедрими, аби разом попередньо підвести риску під аграрним сезоном та окреслити майбутні перспективи. Напередодні Дня працівників сільського господарства ми домовилися про зустріч з віце-прем’єром з аграрних питань Віктором Слаутою. Але, замість запланованого підсумкового інтерв’ю, вийшла хіба що тривала телефонна розмова. Несподівано для нас і, як з’ясувалося, й для самого віце-прем’єра він опинився в Ізраїлі в складі української офіційної делегації: “Прийшов на роботу, а там сказали, що через півтори години маю бути в аеропорту. Ледве встиг перевдягнутися. Тепер тут, в Єрусалимі...”. На думку віце-прем’єра, попри негоду, політичні та інші катаклізми, аграрії зібрали врожай зернових, який у таких умовах справді можна вважати рекордним. Хоча протягом року неодноразово виникало питання: “Чи буде країна з хлібом?”.
— В Україні зібрано понад 30 мільйонів тонн зерна (у вазі без доробки), — зазначив Віктор Слаута. — На такі цифри ми навіть не розраховували, зважаючи, що десять регіонів, які є потужними виробниками збіжжя, серйозно постраждали від спеки. Переконаний, тут на позитив спрацювала надана аграріям навесні фінансова підтримка через дотування на гектар посівів озимих і ярих культур. Завдяки бюджетним коштам, спрямованим на проведення польових робіт, хлібороби розширили площі під зерновими.
— Вікторе Андрійовичу, багато хто називає запровадження обмежень на продаж зерна за кордон помилкою уряду й неринковим кроком...
— Думаю, добре, що ми зорієнтувалися, вчасно ввели квотування зерна. Це справді ринкова форма. Якби дозволили вільний рух збіжжя за межі держави, його дефіциту не вдалося б уникнути, і я не знаю, що було б сьогодні з цінами на хліб та й інші продукти. Ми свідомо йшли на те, що треба свої ресурси спочатку поповнити, а потім уже визначатися з тим зерном, яке хтось там має намір вивезти. Інших варіантів не було. Хоча й звучали пропозиції повністю відкрити “шлюзи”: спочатку все вивезти, а потім імпортувати сільськогосподарську продукцію. Це ми знищили б свій аграрний сектор на роки. Погляньмо на інші держави. Що роблять Іспанія, Німеччина, Франція, Австралія, прибалтійські країни... Там не дуже переймаються:  ринкові заходи чи неринкові — просто захищають свого споживача. В Росії Гордєєву (міністру сільського господарства РФ. — Г. К.) окремі урядовці дорікали: що ти, мовляв, усе закликаєш дбати про те сільське господарство, передусім треба думати, щоб були гроші, тоді можна буде все й за кордоном купити.
І от минув час. Росія за п’ять років стала потужною у фінансовому плані (маю на увазі, що за нафтодолари вони справді можуть багато чого придбати). Але з’ясувалося: щоб нагодувати країну, продукти купити ніде, бо кожна держава “закривається” через проблеми з продовольством. А якщо й можна купити, то ціна буде занадто високою. А ще ж потрібно привезти, покласти на полиці тих самих російських магазинів — це просто катастрофа. Тож Росія ставить завдання: піднімати, розвивати свій аграрний сектор. І ми це робимо: на 2008 рік у бюджеті заклали близько 16,5 мільярда гривень на агропромисловий комплекс. Цього року рівень рентабельності в агровиробництві матимемо не менше 20–22 відсотків, господарства різних форм власності отримають 8,5–9 мільярдів гривень прибутків. Звісно, 10–11 відсотків, за підсумками року, буде збиткових підприємств. Але це природний ринковий процес — хтось розорюється, когось перекуповують...
— Не можна обійти питання землі. Реформування земельних відносин у державі триває не перше десятиліття. На вашу думку, чи правильно ми йдемо? Чи є позитив у цьому процесі, чи тільки “дерибан” і більше нічого? Взагалі, чого тут чекати: земля має стати товаром?
— Завжди наголошував: із землею треба бути обережним. Не хочу нічого категоричного казати — потрібно ще раз обговорити питання з науковцями, з виробниками, можливо, з міжнародними експертами. Ще раз згадати світовий досвід, провести “круглі столи”, порадитися, відпрацювати підхід до цього питання й визначити терміни. Можливо, зарано запроваджувати вільний обіг сільгоспугідь з 1 січня 2008 року, ще й у цій незрозумілій ситуації. Де та коаліція, коли той бюджет буде прийнято?.. По-моєму, в цьому хаосі треба ще підготуватися. А щоб землю не розбазарювали, потрібно запобіжники потужніші ставити, узаконити на Верховній Раді, щоб не було різних схем уникання законодавчих обмежень.
— Напередодні дострокових парламентських виборів під час наради в Кагарлику ви заявили про те, що господар на кожну свою корову має отримати в наступному році по тисячі гривень бюджетної дотації. Чи передбачено такі виплати в проекті Державного бюджету’2008?
— Сьогодні ми на тваринництво виписуємо окрему програму, щоб виділили гроші з урахуванням тієї пропозиції, що я тоді називав. Це все реальність. Тепер усі зрозуміли, що таке велика рогата худоба. На молоко, сир — продукти щоденного споживання — бачите, ціни як стрибнули. І сировини молочної зайвої немає. Тому будемо підтримувати.
— Які ще новації уряд готує аграріям?
— Звісно, треба за біржову торгівлю братися, аби зняти цінові перекоси, щоб сільгоспвиробники мали можливість реалізувати те саме зерно за вигідними для себе цінами.
Про форвардні закупівлі є вже постанова КабМіну. Але потрібні зміни до законодавства. Бо, відповідно до чинного, доводиться сплачувати ПДВ на укладений форвардний контракт — ще немає ні зерна, нічого, а вже треба перерахувати в бюджет 20% вартості контракту.
Сподіваюся, наступного року повсюдно запрацює такий механізмом підтримки агровиробництва, як страхування сільськогосподарських ризиків. Страхувати врожай у зоні ризикованого землеробстава — потрібно. Нині комерційні банки надають сільгоспвиробникам пільгові кредити, а різницю відсотків фінансовим установам компенсує бюджет. Скористатися цими позиками можуть лише господарства, які мають майно для застави. Звісно, можна закласти, як кажуть, на пні майбутній урожай. Але банки не завжди надають під нього кредити. Тож страховий поліс, який свідчитиме, що збитки через можливий недобір урожаю покриє страхова компанія, може зняти питання. Страхування таким чином помітно посилить ефективність кредитних механізмів. Хоча робота з кредитами — це не головна функція страхування. Цей фінансовий механізм передусім покликаний захистити сільгоспвиробників від погодних катаклізмів. Поліс страхування врожаю допоможе хліборобу залишитися “на плаву”, навіть якщо якісь непередбачувані біди знищать урожай чи не дадуть можливості його зібрати, чи буде великий недобір. Згадаймо, за Союзу колгоспи страхували врожай, хоча економіка тоді була зовсім іншою, і держава була до села “щедрішою”. Треба сільгоспвиробників привчати страхувати ризики. Потрібно створювати страховий фонд. У бюджеті’2007 на здешевлення страхування для АПК було передбачено 50 мільйонів гривень. На наступний рік на цю програму, відповідно до якої сільгоспвиробник має оплатити половину страхового внеску, а решту внесе держава, плануємо виділити 200 мільйонів.
— Нинішнього року значно розширилися посіви ріпаку. Його сіють замість жита, цукрових буряків, аби потім вигідно продати за кордон. А наступного року площі під ріпаком ще зростуть. Чи не вбачаєте ви тут загрозливої тенденції?
— У біопалива перспектива неоднозначна. Тож у світі глобально розглядатимуть ці питання. Нині, з урахуванням стрибка цін на зернові, олійні та інші культури, хіба що в Бразилії біоетанол з цукрової тростини (що має дуже низьку собівартість) буде конкурентоспроможним. Біопаливо може виявитися значно дорожчим за вуглеводневе... До того ж, наука заявила, що біодизельні вихлопи ще гірше впливають на атмосферу, і те, що виробили з рослин, не обов’язково буде “зеленим”. Деякі вчені закликають відмовитися від програм використання біопалива, стверджуючи, що воно насправді не екологічне. Тобто те, що запроваджується як екологічна альтернатива, може таким і не бути.
Отже, в світі визначатимуться. Можливо, світова спільнота й потужні держави запроваджуватимуть якісь ліміти, щоб хоч трохи призупинити біоенергетичний бум, бо стався страшний перекос. Попит на біопаливо вже спричинив стрімке зростання цін на продукти харчування. Орної землі не вистачає і людям, і машинам.
— Коментуючи подорожчання продуктів харчування, ви неодноразово заявляли, що левова частка в роздрібній ціні — не затрати виробників, а накрутки посередників...
— Справді, сьогодні “наварюється” величезна кількість посередників на шляху сільгосппродукції до споживача. Польща й Чехія вже прийняли, а Росія опрацьовує закон про торгівлю. Такий і ми найближчим часом маємо підготувати, внести на розгляд Верховної Ради. У документі потрібно виписати підходи й стримуючі фактори — і для посередників, і для вертикально інтегрованих холдингів. Треба навести лад у цінах: від закупівельних аж до роздрібу. Тобто відпрацювати систему торгівлі, яка забезпечувала б сільгоспвиробникам справді адекватні ціни на сировину, гарантувала громадянам як споживачам доступність, якість і безпеку продуктів харчування. Щоб на кожному столі щодня був хліб і до хліба... І це завдання не тільки виконавчої, а й законодавчої гілки влади.

Розпитувала
Галина Квітка