Вчені засумнівалися в силі впливу головного "охолоджувача" планети

Природні і антропогенні аерозолі охолоджують поверхню планети не так сильно, як вважалося раніше. До такого висновку дійшли вчені, спостерігаючи за потужним виверженням вулкану в Ісландії. Своїми висновками вони поділилися в журналі Nature, пише  propozitsiya.com з посиланням на agroxxi.ru.

"Ми знаємо, що аерозолі можуть значно впливати на клімат, що особливо буде проявлятися в тому, як вони впливають на хмари. З іншого боку, сила їх впливу залишалася невиміряною, що заважало нам будувати прогнози і передбачати те, як буде змінюватися клімат в майбутньому. Це виверження допомогло нам прояснити це питання", - розповів Флорент Малавелль з університету Ексетера (США).

Вважається, що аерозолі - мікроскопічні краплі рідких речовин і тверді частинки - відображають частину сонячних променів і сприяють конденсації вологи в хмарах, що помітно "охолоджує" нашу планету. Більшість кліматологів передбачає, що велика частина аерозолів утворюється завдяки дії парів аміаку і сірчаної кислоти в нижніх шарах атмосфери.

Як показують останні кліматичні дослідження, різке підвищення концентрації аерозолів в атмосфері в останні 10-15 років є однією з причин того, чому глобальне потепління дещо пригальмувалося в 2000-х роках. Тому багато вчених сьогодні всерйоз замислюються над тим, щоб почати штучно засівати атмосферу Землі аерозолями для ще більшого уповільнення потепління.

У той же час, Ф. Малавелль і його колеги вперше змогли точно виміряти те, як викиди величезної кількості аерозолів впливають на клімат і поведінку атмосфери, спостерігаючи за виверженням вулкана Холунраун в Ісландії в 2014-2015 роках.

Це виверження, як розповідають вчені, було найпотужнішим проявом вулканізму в історії Ісландії за останні п'ять століть. Воно почалося в кінці серпня 2014 року і закінчилося в лютому 2015 року, викинувши більше сірки і аерозолів в атмосферу, ніж всі промислові підприємства Європи виробляли за рік в 1970 і 1980 роках, коли норм щодо обмеження таких викидів не існувало.

Щодня в повітря Ісландії під час цього виверження потрапляло близько 100 тис. т двоокису сірки, що дозволило вченим простежити за тим, як її молекули впливали на клімат острова за допомогою супутників НАСА і наземних станцій.

Як розповів Ф. Малавелль, вчені очікували, що потрапляння такого великого числа аерозолів в повітря не тільки посилить хмарний покрив, але і зробить хмари більш щільними, що змусить їх ще більше відображати тепло, ніж вони це роблять при відсутності мікрокрапель діоксиду сірки та інших " вулканічних "молекул в повітрі.

На превеликий подив учених, нічого подібного не сталося - хмари не поміняли своєї щільності та яскравості навіть у ті дні, коли викиди Холунрауна досягали пікових значень.

Відповідно, можна говорити про те, що зростання концентрації аерозолів в атмосфері в останні роки впливало на клімат набагато менше, ніж звикли вважати вчені, і що причина уповільнення глобального потепління в останні 10 років може критися в чомусь іншому.