Вчена рада звернулася до Президента Володимира Зеленського щодо земельної реформи

Ознайомившись із урядовим законопроектом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення», бачимо низку неврегульованих проблем, які роблять відкриття обігу землі в нинішніх умовах вкрай ризикованими. Про це пише propozitsiya.com з посиланням на прес-центр «Національного університету біоресурсів і природокористування України».

Зокрема, на сьогодні важливо до зняття мораторію запропонувати суспільству національну модель обігу земель сільськогосподарського призначення із одночасною мінімізацією його потенційно негативних суспільно-економічних наслідків. Проте, щоб повноцінно запустити ринок обігу землі, потрібна величезна організаційна та законодавча робота, широке обговорення у фаховому та науковому середовищі концептуальних засад його запровадження в Україні. І, звичайно, потрібна дієва виконавча влада, особливо на місцях, яка сьогодні не сформована.

Ми маємо передбачити соціально-економічні наслідки зняття мораторію для всіх трьох груп економічних інтересів, зокрема, власників паїв, покупців земель та держави, що власне до сьогодні ще ніким не зроблено.

Вважаємо, що будь-які зміни в земельних відносинах повинні розглядатися також через призму того, яку модель сільського устрою закладено у таке реформування: чи це будуть великі земельні території де господарюють крупні агрохолдинги, що володіють сотнями тисяч гектарів сільськогосподарської землі без сільських поселень. Можливо пріоритет буде наданий виробничим і обслуговуючим кооперативам, як об’єднанням малих і середніх виробників з проживанням людей у селах, чи розвинутим сімейним фермерським господарствам, коли люди працюють на своїй землі, живуть в селах чи на хуторах.

Аналізуючи наслідки запровадження ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення, не можемо не звернути увагу на певні виклики та ризики, зокрема, для їх уникнення та мінімізації пропонуємо:

• важливим кроком відкриття ринкового обігу земель є проведення суцільної інвентаризації і розмежування земель приватної, комунальної та державної власності, видача правонаступних документів на всі земельні ділянки, що забезпечить довіру до земельного кадастру всіх суб’єктів правових відносин;
• визначити які землі сільськогосподарського призначення підлягають продажу, а які – ні. При цьому має бути створений стратегічний резерв державних та муніципальних земель, включаючи рекреаційні та екологічні зони;
• на першому етапі, протягом п’яти років, передбачити, що формування первинного ринку земель може базуватися на купівлі-продажу земель лише фізичними особами з одночасним створенням реальних сприятливих умов для розвитку аграрного підприємництва;
• право на купівлю надавати лише українським громадянам, фізичним особам, які живуть і працюють на цій землі, мають відповідну освіту та досвід ведення сільськогосподарських робіт. Водночас законопроект передбачає надання можливості всім громадянам України та її юридичним особам набувати землі сільськогосподарського призначення у власність без застережень необхідності мати спеціальну освіту, відповідний досвід (для громадян) та здійснювати товарне сільськогосподарське виробництво (для юридичних осіб);
• категорично наполягаємо на забороні права власності на землю сільськогосподарського призначення в Україні іноземцям та особам без громадянства, в т.ч. і підприємствам-резидентам з іноземним капіталом;
• слід вирішити на законодавчому рівні питання концентрації землі в “одних руках” площею не більше 200 га сільськогосподарських угідь (що підтверджується досвідом європейських країн, де середній розмір всіх понад 11 млн фермерських господарств складає близько 16 га). Варто зважити на досвід Європейського Союзу щодо встановлення обмеження на операції купівлі-продажу землі. Німеччина обмежила транзакції 10 тисячами гектарів на рік;
• потрібно негайно вирішувати законодавчу проблему консолідації земель. Адже у кожному полі, якщо продавати землю, з’являться по 10-15 ділянок, які будуть заважати веденню агробізнесу. Не вирішення цієї проблеми створює загрозу забезпеченню продовольчої безпеки та втрати робочих місць при відкритті ринку землі. Поспішним, на нашу думку, є бажання вилучити землі у Національної академії аграрних наук, які мусять слугувати національній безпеці, науковим цілям, а також використовуватися як певний державний резерв;
• розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення мають місцеві громади, без жодних винятків. Лише громада знає, як краще, лише громада має можливість контролювати, як використовується та чи інша земельна ділянка і як дана земля служить добробуту громади. Слід надати переважне право місцевим радам викупу земель в своїх громадян;
• земля повинна використовуватися таким чином, щоб зберегти біорізноманіття, родючість і гарантувати певні інші екологічні детермінанти.

На наш погляд, необхідно розпочати широке, публічне обговорення в експертному та науковому середовищі покрокового запровадження прозорого та цивілізованого обігу земель і ініціювати референдум щодо заборони іноземним фізичним та юридичним особам прямо або опосередковано набувати у власність українські землі сільськогосподарського призначення.