Фактичне припинення значної частини поставок української та російської соняшникової олії через основні чорноморські та азовські порти у другій половині липня стало безпрецедентним логістичним викликом для поточного сезону. Причиною стали взаємні ракетно-дронові атаки. Логістична невизначеність уже кілька тижнів залишається головним фактором, що впливає на ринок.
Російська соняшникова олія, яка традиційно конкурувала нижчою ціною, другий тиждень поспіль торгується з премією до української. За даними моніторингу АПК-Інформ, минулого тижня українську олію з поставкою у серпні пропонували за 1380–1400 доларів за тонну FOB, тоді як російську — переважно за 1400–1410 доларів за тонну FOB.
Скорочення пропозиції чорноморської олії на зовнішніх ринках та зростання логістичних ризиків фактично нівелювали одну з основних конкурентних переваг російського продукту — можливість продавати його дешевше.
Водночас тривалі проблеми з морською логістикою можуть сильніше вдарити по виробниках соняшнику в Україні та росії, ніж по світовому ринку.
Україна може зіткнутися з надлишком соняшнику
За оцінкою АПК-Інформ, у 2026 році Україна може зібрати близько 13,4 млн тонн соняшнику. Це може стати трирічним максимумом. Якщо морські поставки не відновляться до початку активного надходження нового врожаю, внутрішній ринок ризикує отримати надлишок сировини саме тоді, коли можливості збуту олії будуть обмеженими.
За таких умов заводи, найімовірніше, стримуватимуть закупівлі соняшнику або пропонуватимуть нижчі ціни. Перші сигнали вже з’явилися: у липні — на початку серпня український соняшник подешевшав на 3000–5000 грн за тонну. Ціни попиту на сировину нового врожаю в окремих випадках озвучувалися на 10 000 грн за тонну нижче фактично робочих закупівельних цін.
У росії також може виникнути проблема з реалізацією врожаю. Очікується, що там урожай соняшнику перевищить 20 млн тонн, водночас експортні можливості залишаються обмеженими.
Україна має більше альтернатив для експорту
Україна вже має досвід масштабування альтернативної логістики. Західний кордон, залізничні та автомобільні переходи, а також дунайські порти Ізмаїл і Рені за сприятливих умов потенційно можуть забезпечувати експорт олії на рівні 350–500 тис. тонн на місяць.
Водночас цього сезону можливості альтернативних маршрутів можуть бути обмеженими. Додатковим ризиком залишається пошкодження залізничної інфраструктури.
Для російського експорту можливості переорієнтації оцінити складніше. Серед варіантів розглядають залізничні перевезення у флексітанках, контейнерні поставки, маршрути через Каспій та Іран, а також використання балтійської інфраструктури. Однак жоден із цих напрямків не здатен швидко замінити традиційний морський експорт.
У результаті доставка соняшникової олії з обох країн стає складнішою. Якщо порти залишатимуться недоступними тривалий час, це може поступово призвести до профіциту соняшнику всередині країн-виробників.
За попередньою оцінкою АПК-Інформ, у серпні 2026 року сумарний експорт соняшникової олії з України та росії може становити не більше 350 тис. тонн проти 579 тис. тонн у липні.
Світовий ринок поки компенсує скорочення поставок
Світовий ринок наразі реагує стримано, оскільки частину дефіциту чорноморської соняшникової олії можуть компенсувати поставки з Аргентини та Болгарії, а також альтернативні рослинні олії.
Водночас ці ресурси не є безмежними. Восени аргентинська переробка соняшнику поступово втратить сезонну підтримку, а виробництво пальмової олії також увійде в період меншої сезонної пропозиції. Тому додатковий попит на світовому ринку, ймовірно, значною мірою розподілятиметься між соєвою та ріпаковою оліями.
У короткостроковій перспективі скорочення поставок з України та росії створює дефіцит соняшникової олії та підтримує ціни. Однак якщо логістичні проблеми триватимуть кілька місяців, ситуація може змінитися.
За оптимістичного сценарію порти відновлять роботу в найближчі місяці. Тоді накопичений обсяг нового врожаю швидко реалізується, логістична премія зникне, а Україна та росія зможуть повноцінно увійти в новий сезон.
За сценарію часткової роботи портів зростатиме навантаження на альтернативні маршрути. Глобального дефіциту в такому випадку може не виникнути, але логістична премія для постачальників збережеться, а імпортери поступово заміщуватимуть соняшникову олію альтернативними продуктами.
Найбільш критичним є тривале блокування портів. Тоді Україна та росія не зможуть повноцінно реалізувати потенціал нового врожаю через традиційні канали, що чинитиме сильний тиск на внутрішні ціни на соняшник. Переробникам доведеться працювати з урахуванням можливостей альтернативної логістики.
Таким чином, у найближчі 1–2 місяці проблеми з чорноморською логістикою навряд чи створять глобальний дефіцит соняшникової олії. Однак із початком нового сезону ситуація може змінитися, а імпортери отримають додатковий стимул диверсифікувати свої програми закупівель.