Україна може стати ключовим постачальником сої для Європейського Союзу

Європа шукає способи забезпечити себе білком через зростання попиту та нестабільність на ринках. Україна має потенціал стати головним постачальником сої для ЄС завдяки великим врожаям та готовності працювати за новими екологічними правилами. Ці питання обговорювали в Європейському парламенті під час панельної дискусії щодо європейської протеїнової стратегії.

Зараз у Європейському Союзі спостерігається значний дефіцит протеїну. Тваринництву потрібно понад 35 млн тонн білкових кормів, тоді як у ЄС виробляють лише близько 3 млн тонн сої. Україна щороку вирощує приблизно 6 млн тонн сої і вже постачає значну частину цього обсягу до Європи.

«Українська соя – це не просто великі обсяги. Це стратегічна присутність на європейському ринку: висока продуктивність, здатність працювати за новими екологічними правилами і відповідати жорстким стандартам ЄС», – зазначив заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства Тарас Висоцький.

На сьогодні близько 25% української сої без ГМО вже відповідає сертифікованим стандартам ЄС. Фермери впроваджують сучасні технології та оновлюють виробничі практики. Перевагами України є географічна близькість, дешевша логістика та сильні позиції саме у сегменті продукції без ГМО, що дозволяє отримувати вищу ціну.

Проте існують і складні виклики. Нові регуляторні вимоги ЄС, такі як регламент EUDR, вимагають доводити, що продукція не пов’язана з вирубкою лісів. Це змушує експортерів відстежувати походження кожної партії товару до конкретної земельної ділянки. Також існують обмеження директиви RED III щодо сировини для біопалива. Через це сою можуть віднести до категорій, що потребують додаткових перевірок та витрат на сертифікацію. Для малих і середніх господарств такі умови виконати найскладніше.

Україна пропонує залучати її до формування європейських політик ще на етапі підготовки рішень.

«ЄС має діяти вже зараз і формувати чітку стратегію щодо рослинних протеїнів. Україна готова бути частиною цього процесу», – підсумував Тарас Висоцький.

Надалі важливими завданнями залишаються адаптація до правил використання засобів захисту рослин та реформування аграрної політики ЄС з урахуванням українських реалій.