Україна може перейняти досвід Туреччини і знизити свою залежність від імпорту мінеральних добрив, — експерти

Україні слід уважно вивчити досвід Туреччини в підходах до обігу аміачної селітри, особливо в контексті нещодавнього вибуху цієї речовини в порту Бейрута, пишуть експерти Українського інституту майбутнього Ілля Куса і Юрій Романенко.

Про це пише propozitsiya.com з посиланням на unian.

Автори доповіді відзначають, що високі техногенні, терористичні та екологічні ризики, пов'язані з аміачною селітрою, стали хорошим приводом для деяких держав диверсифікувати свою економіку і відмовитися від зовнішньоекономічних залежностей. Зокрема, експерти звертають увагу на досвід Туреччини, яка кілька років тому повністю заборонила імпорт аміачної селітри на свою територію. Будучи одним із найбільших в регіоні імпортерів нітрату амонію (400-800 тис. т на рік), Туреччина давно виношувала плани щодо позбавлення свого агропромислового комплексу залежності від закордонних поставок, і в першу чергу — російських, відзначають експерти. 

Відзначається, що Міністерство сільського господарства Туреччини видало циркуляр про істотні обмеження в імпорті селітри в лютому 2015 року, а на початку червня 2016 року турецький уряд прийняв рішення повністю заборонити імпорт будь-яких добрив, у складі яких є аміачна селітра. 

На думку експертів, даний крок вплинув не тільки на безпеку країни, але й призвів до зростання виробництва добрив в країні. 

«До теперішнього моменту Туреччина є одним із найуспішніших експортерів міндобрив у регіоні», — повідомляють Ілля Куса і Юрій Романенко. 

Таким чином, Туреччина, заборонивши імпорт аміачної селітри, наклавши істотні обмеження на її перевезення всередині держави, істотно розширивши власну базу виробництва і оновивши її інфраструктуру, зуміла вирватися із залежності від зовнішніх поставок хімікатів для свого сільського господарства. Експерти відзначають, Україна, будучи країною зі своїми розвиненими хімічними підприємствами, сьогодні до 40% необхідного країні річного обсягу аміачної селітри імпортує. 

«Щорічний обсяг споживаної аміачної селітри становить понад 2 млн т. Україна може виробляти весь цей обсяг, але імпортує близько 700 тис. т на рік», — повідомляють аналітики. 

За словами експертів, найслабшим місцем в питанні імпорту аміачної селітри є українська портова інфраструктура, яка не розрахована на прийом, зберігання і перевалку подібного вантажу. 

«У розпал посівних кампаній через українські порти щомісяця може перевалюватися близько 100 тис. т нітрату амонію. Це продукція, яка заходить до нас з тієї ж Туреччини, Грузії, Румунії, Болгарії. Водночас, майже кожна з цих країн є або країною-прокладкою для російських виробників агрохімії, або підприємства знаходяться в щільній кооперації з російськими компаніями», — пишуть автори доповіді, наводячи в приклад грузинський «Руставіазот», який знаходиться у власності у російського олігарха Євтушенкова.

При цьому імпортом аміачної селітри, згідно з доповіддю, займаються десятки приватних компаній, яких не бачить ні уряд, ні правоохоронні структури. На думку авторів доповіді, такий стан речей веде до величезних ризиків безпеки, особливо в умовах триваючої війни на Донбасі, і близькості Донбасу і Криму до основних українських портів, на складах яких зберігаються тисячі тонн селітри.

Експерти вважають, що Україна може перейняти досвід Туреччини і позбутися залежності від поставок добрив з-за кордону. Для цього держава повинна виступити арбітром і модератором між НАК «Нафтогаз», хімічною промисловістю і АПК. 

«Але Україна наполегливо нарощує імпорт добрив, поки та ж Туреччина нарощує їх експорт», — констатують автори доповіді.