У Нідерландах екологи закликають обмежити промислове бджільництво

У Нідерландах годі й шукати куточка без медоносних бджіл. Працьовиті комахи обпилюють посіви і виробляють мед. Але в природі вони також конкурують із дикими видами бджіл, більше половини яких знаходяться під загрозою зникнення. То чи не час обмежити промислових бджолярів, задаються питанням захисники дикої природи. 

Про це пише propozitsiya.com з посиланням на agroxxi. 

«У минулому році в заповіднику Бісбош було розташовано більше двох тисяч вуликів. У кожному вулику міститься від 20 до 50 тисяч бджіл, це становить мільйони бджіл, — пише Стейн Шреве на порталі Університету Вагенінген. — Природопользователи побоюються, що медоносна бджола конкурує з дикими бджолами, в тому числі, що знаходяться під загрозою зникнення». 

EIS Kenniscentrum Insecten, консалтингове агентство по збереженню комах, сформулювало рекомендації по розміщенню бджолиних сімей в заповіднику і навколо нього. 

Дослідник EIS Тео Зігерс: «Ми хочемо звернутися до великих комерційних бджолярів, які подорожують по країні з вантажівками з вуликами.
Бджільництво можна розглядати як одну з форм тваринництва. Чому б на нього не поширювалися правила, аналогічні тим, які застосовуються до інших видів тваринництва? Наприклад, ввести буферні зони навколо природних територій. Уряди можуть забезпечити дотримання цих правил». 

Провінція Зюйд-Голландія розглядає питання про обов'язкове вирішенні для бджолярів займатися своєю діяльністю.

Девід Клейн, професор екології рослин і охорони природи, згоден з тим, що комерційне бджільництво порівняно з тваринництвом, і вважає його небажаним в природних зонах. Однак він виступає проти запропонованих обмежень. 

«Це нескінченна історія. Бджолярі повинні мати можливість десь встановлювати свої вулики. Я закликаю до комплексних рішень, що враховують більш серйозну проблему: відсутність квітів за межами природних територій, — говорить Клейн. — Бджолярі і захисники природи повинні співпрацювати, щоб забезпечити достатню кількість їжі для всіх бджіл, як медоносних, так і диких бджіл, протягом усього року. Це може бути досягнуто за рахунок збільшення пропозиції квітів в сільськогосподарських угіддях та громадських місцях. Для медоносних бджіл це не так вже й складно, оскільки вони віддають перевагу рослинам, які цвітуть масово. Наприклад, вони обожнюють квітучий рапс. Якщо ви садите таку культуру незадовго до того, як бджоли перейдуть в зимовий період, ви обслуговуєте саме медоносних бджіл. Це відштовхне їх від тих місць, де дикі бджоли намагаються запасти собі прожиток». 

Хоча є фермери, які сіють змішані види квітів на полях своїх полів для бджіл та інших запилювачів, Тео Зігерс з EIS не радіє:« Це марна трата грошей. Квіткова суміш включає в себе безліч екзотичних рослин, які можуть бути хорошими для медоносних бджіл, але не для їх диких побратимів». 

Клейн теж вважає, що ці барвисті «квіткові суміші» марні для диких бджіл, але все одно мають сенс: «Подібні ініціативи можуть принести користь бджолам в сільськогосподарських районах. Однак вони не повинні відбуватися за рахунок заходів, спрямованих на захист диких бджіл». 

Якщо розглядати бджільництво і тваринництво, сільськогосподарські райони — логічне місце для медоносних бджіл. Але хто буде платити за посів квіткових полів? Для Клейна немає сумнівів: «Бджолярі заробляють гроші на меді і на запиленні бджолами врожаю. Вони повинні платити рахунки».