Ціни на пшеницю просіли мінімально завдяки активному експорту

Пшеничний комплекс за підсумками тижня також продемонстрував рух вниз, проте український фізичний ринок на базисі CPT утримався від глибокого падіння, проявивши стійкість до зовнішнього біржового тиску.

Головним фактором негативної динаміки на світових майданчиках стали масштабні розпродажі з боку фінансових фондів. На європейській біржі MATIF фінансові учасники масово закривали позиції, скоротивши близько 43,5 тис. контрактів пшениці. Схожа тенденція щодо зменшення довгої експозиції спостерігалася і в США, де липневий CBOT за тиждень втратив 30 c/bu, опустившись до 580'0 c/bu. Європейський Euronext (вересневий контракт) просів до зони 203€ (-4/5€). Додатково світовий ринок враховує високі оцінки майбутнього врожаю на території росії, покращення стану посівів у Європі після дощів та слабкий імпортний попит за високими цінами.

На відміну від світових бірж, фізичний ринок Чорноморського регіону рухався значно обережніше. Російська пшениця з вмістом протеїну 12,5% котирувалася в межах 243-244$, українська пшениця 11,5% — близько 235$, а фураж — біля 232$. При цьому альтернативні пропозиції з Румунії (245$) та Болгарії (238$) залишалися дорожчими.

В українських портах на базисі CPT Одеса тижневе коригування цін виявилося мінімальним і склало всього мінус 2$ на тонні:

• Пшениця з білком 11,5% опустилася з 222$ до 220$;
• Фуражна пшениця знизилася з 218$ до 216$.

Спред (різниця в ціні) між продовольчим та фуражним зерном залишається дуже вузьким, тому окремого цінового відриву якісна премія наразі не створює. Стримати падіння внутрішніх цін в Україні вдалося завдяки високій інтенсивності експортних відвантажень та гострій необхідності трейдерів оперативно добирати потрібні обсяги під завантаження суднових партій.

Український експорт пшениці на старті місяця продемонстрував високі результати. За період з 1 по 4 червня країна відвантажила на зовнішні ринки 300,1 тис. тонн пшениці. Попит має точковий характер, а лідерами серед імпортерів українського зерна стали Алжир (132,2 тис. тонн), Індонезія (98,5 тис. тонн), Оман (52,0 тис. тонн) та Ємен (12,0 тис. тонн).