Тече ріка з молока

День молочного євростандарту відбувся в листопаді на Білоцерківському молкомбінаті. З цієї нагоди для журналістів було організовано такий собі прес-тур на підприємство.

Комбінат з’явився на карті Київської області нещодавно, як стверджує його керівництво, “з нуля” згідно з директивами Європейського Союзу й Міжнародної молочної федерації. “Створюючи комбінат, — розповів генеральний директор підприємства Андрій Раєнок, — ми не керувалися тими директивами, які є в Україні від санепідемстанції або від тих же пожежників. Одна з них:  якщо площа більше тисячі квадратних метрів, то її треба розбити на менші приміщення…” На комбінаті кажуть, що це неправильно: тут було завдання створити відкритий простір, що давало б можливість обслуговувати виробничий процес від початку до кінця.
Під час прес-туру журналістам постійно наголошували: підприємство не бере на переробку молоко від корів із сільських подвір’їв. Добре розвинена молочна база й близькість до регіонів із значною кількістю товарних ферм дає змогу використовувати тільки якісну сировину.
Підприємство, як і кожний молочний завод, починається із санпропускника. Найперше, пояснили на заводі, — стерильна чистота. “У нас тут, — жартують, — політика закритих дверей”. Тобто всі прохідні двері зачиняються автоматично.
Виявляється, натуральні молочні продукти дуже чутливі до мікрофлори. Дріжджі, наприклад, — це вбивство для продукції й для заводу.
На комбінаті діє сувора система контролю: у кожного співробітника карточка, запрограмована на певну зону доступу. Зазвичай, працівник має право доступу в одні приміщення, й не має — в інші. Але картка директора, весело зауважив А. Роєнок, працює скрізь.
У лабораторії, розповіла її начальник Наталія Кравченко, така велика площа, щоб кількість приміщень відповідала всім європейським вимогам. Є баклабораторія (стороннім вхід украй небажаний), є хімлабораторія, радіологічна. Є дегустаційна кімната: щодня, всю випущену продукцію дегустує комісія, яка складається з фахівців лабораторії, технологів, майстрів та операторів. На цій процедурі обов’язково присутній і генеральний директор.
В створення комбінату вкладено 30 мільйонів доларів інвестицій. Звісно, кошти окупляться не за рік-два, але справа забезпечення населення питним молоком та іншими молокопродуктами — перспективна. Продукція з незбираного молока — це ходовий товар, бо підпадає під категорію “першої потреби” та має попит. Він протягом останніх років стабільно зростає.

Раніше молоко у скляній пляшці виробляли для пролетаріату, тепер — для олігархів

У грошовому еквіваленті, в загальнодержавному масштабі, 2007 року на молоко, кисломолочні продукти та вершки споживачі витратили понад 4,8 млрд гривень.
Тепер в Україні півтора десятка компаній контролюють три чверті всього ринку молочної продукції. Серед них кілька особливо потужних операторів. Навіть між лідерами, відчувається, загострюється конкуренція: одні компанії стрімко розвиваються, інші втрачають завойовані раніше частки ринку. Треба зазначити: найбільшими гравцями на нашому внутрішньому ринку продукції з незбираного молока є компанії з іноземним капіталом.
Інвестори бачать у цьому напрямі стабільні прибутки та перспективу подальшого розвитку.
Хоча на самому заводі стверджують, що нині ринок споживання завмер. А за деякими позиціями готової продукції взагалі відбувається спад. Тому ціна на сировину найближчим часом навряд чи зростатиме. Хоча, визнають, “вона сьогодні для населення невелика — десь 1,40–1,45 за літр. Але, часто, якість цієї сировини не відповідає навіть ціні, що платять”.
Закупівельна ціна молока в Німеччині, розповіли на заводі, — 32 євроценти за кілограм. Перерахуйте на гривні й отримаєте приблизно ту ціну, яку сьогодні платять сільгоспвиробникам. Хоча там базові показники зовсім інші: жир 4,2% і білок 3,4, а в нас — 3,4% жир і 3% білок.
Дурницями називають на комбінаті вимоги влади декларувати ціни на готову продукцію. У багатьох країнах, мовляв, товаровиробник отримує 30% вартості продукції, яка доходить до споживача. У нас часто вимагають вкладатися в 10–15%. Звісно, в такому маркетинговому ланцюжку ніхто не працюватиме. Тому що 15% не окуплять усіх затрат. Останні постанови й документи, які приймають щодо цього питання — здебільшого популістські. Звичайно, гравці ринку їх підписують, але потім шукають шляхи, як домовитися окремо. Насправді, якщо споживач за готову продукцію платить, приміром, 6 гривень, то товаровиробник має з них отримати дві. Інакше не можна.
На запитання, як змінюватимуться ціни на готову продукцію тепер, на комбінаті відповіли: поки що вони зберігатимуться на нинішньому рівні. А далі ринок покаже, чи буде збільшення споживання, чи ні. Залежно від того, яким буде ринок, діятимуть і переробники…