Світові “органічні” розклади: між двох полюсів

Якщо про органічне землеробство заговорили навіть в Україні, то можна лиш уявити, наскільки потужно ця тема звучить у розвинутих країнах світу. І це справді так. Нині в світі понад 31 млн гектарів сільськогосподарських угідь зайнято толерантним до живої природи рільництвом, і кожного року ця цифра збільшується майже на 5 млн. Такі дані в лютому 2006 року презентувала IFOAM (Міжнародна федерація органічного сільського господарства). Найбільші темпи росту органічного землеробства показав Китай, де останнім часом було сертифіковано 3 млн “органічних” земель. А лідирує в світовому рейтингу “органічних” країн Австралія з 12,1 млн га, за нею йдуть Китай — 3,5 млн і Аргентина — 2,8 млн га. Для порівняння, 2003 року трійка лідерів була такою: Австралія — 11,3 млн га, Аргентина — 2,8 млн та Іспанія — понад 1 млн га.
Отже, найбільше угідь, сертифікованих під органічне землеробство, в Австралії та Океанії (39% світових площ), майже вдвічі менше — в Європі та Латинській Америці (21 і 20%, відповідно), в Азії — 13%, Північній Америці — 4%, Африці — 3%.
За співвідношенням площ органічного землеробства до загальної площі сільгоспугідь у країні, як і раніше, лідирують Австрія, Швейцарія та Скандинавські країни. Наприклад, у Швейцарії органічне землеробство застосовують більше ніж на 10% сільгоспугідь.
У 2004 році світовий ринок органічних продуктів оцінювали в 27,8 млрд доларів (у 2003 цей показник становив 25 млрд доларів). Найбільше органічних продуктів було реалізовано в Європі та Північній Америці.
За даними агентства CVS Consulting, щорічні темпи зростання ринку органічних продуктів харчування в розвинених країнах перевищують 20%. Фахівці пояснюють це насамперед зростаючою підтримкою урядів та громадських організацій. Наприклад, завдяки широкомасштабним кампаніям у ЗМІ, пропаганді здорової їжі та здорового способу життя, з 1990 по 2004 рр. ринок екологічно чистих продуктів у США зріс у 16 разів — із 1 млрд до 16 млрд дол. Як вважають експерти, до 2008 р. його обсяг сягне 26,6 млрд дол.
Європа трохи відстає від США за обсягами продажу органічних продуктів, однак і тут цей ринок розвивається досить активно. Наприклад, у Великобританії з 1997 по 2001 рр. ринок здорової їжі щороку розширявся на 30–50%. Найбільшим попитом органічна продукція користується в Німеччині та Данії. Так, у Данії частка цих продуктів у загальному обсязі продажу навіть вища, ніж у США, і становить 3%. Найменш популярне екологічне харчування у Франції: там його частка в загальному асортименті дорівнює 0,5%.
Кількість “зелених” господарств у країнах Євросоюзу за останні 15 років зросла майже в 20 разів. Цьому сприяла розпочата в 1993 році політика ЄС щодо підтримки фермерів у перші роки після переходу від звичайного до органічного агровиробництва. За попередніми прогнозами, до 2010 року в Європі близько 30% сільськогосподарських земель працюватимуть на екологічне землеробство.
Проте фахівці сумніваються щодо цих оптимістичних прогнозів. Попри активне розширення в Європейському Союзі ринку органічних продуктів, ЄС має обмежені можливості в їх виробництві. Серед причин називають бідні грунти, широке використання в сільському господарстві інтенсивних технологій. Відведені під них території “наступають” на землі органічних господарств, стримуючи їхній розвиток.
Зовсім інша ситуація спостерігається в Україні. Спад сільськогосподарського виробництва й різке зменшення закупівель господарствами хімічних і мінеральних добрив посприяли тому, що ми маємо великі території відносно чистої землі. За даними IFOAM, в Україні на початку 2004 року налічувалося 69 сертифікованих органічних господарств, а площа сільськогосподарських угідь під органічним виробництвом дорівнювала 239,5 тис. га. Ці показники дали можливість Україні зайняти шістнадцяте місце серед ста країн, де проводили моніторинг.
Однак, попри вражаючі темпи розширення ринку органічних продуктів, їхня частка в загальному обсязі продажу продуктів харчування в світі залишається дуже незначною і становить не більше 2% загального ринку продовольства. Наприклад, у США, де ринок екологічно чистих продуктів найбільший у світі, в 2004 р. частка органічних продуктів у загальному обсязі продажу сягала 2%.
В Україні ж ринку органічних продуктів харчування фактично немає. Із терміном “органічний” більшість наших споживачів не знайома взагалі, тому частіше такі продукти називають “екологічно чистими”. Сертифіковані іноземними установами українські органічні сільгосппідприємства поставляють свою продукцію за кордон, адже нині там попит на неї значно перевищує пропозицію. В основному на експорт ідуть “органічні” зернові та олійні культури.
Проте дослідження засвідчують, що український ринок здорової їжі теж має значний потенціал. Більшість потенційних українських покупців згодні купувати екологічно чисту продукцію навіть за умови, якщо ціна на неї буде на 40–50% вища, ніж на продукти, вирощені за традиційною технологією.
Головна проблема ринку органічної продукції в Україні — брак належної нормативно-правової бази. Доки законодавчо не буде затверджено механізми сертифікації органічної (і не тільки) продукції, сумлінні виробники зазнаватимуть збитків через нечесних конкурентів, а покупці — через нечесних виробників. Адже навіщо аграріям переходити на органічне землеробство, якщо можна й так абсолютно безкарно ставити на свою продукцію знак екологічної якості? От тільки який зиск покупцеві платити в 1,5–2 рази більше за продукцію сумнівного походження?
Екологічне сільське господарство — нова тенденція у світовій економіці. Вона виникла на противагу інтенсивним агротехнологіям, посиленому застосуванню хімічних добрив, пестицидів, гербіцидів, а також генній інженерії. Генетично модифіковані продукти і продукти, у виробництві яких було використано ГМ-організми, — це інший вектор розвитку сучасного світового виробництва. На відміну від органічного землеробства, яке зробило “модним” давні, “дотехнологічні” способи ведення господарства, генна інженерія послуговується новітніми науковими розробками й досягненнями. Але, як відомо, їхня основна проблема — у недостатній вивченості впливу ГМО на організм людини.
Проте трансгенне сільське господарство розвивається ще швидше, ніж органічне. Хоча йому всього одинадцять років, із 1996 по 2005 рр. площа земель під трансгенними культурами збільшилася більш ніж у 50 разів. У 2005 р. в світі генетично модифіковані рослини вирощували на 90 млн га (за інформацією російського Роспотребнадзору). Ці дані не йдуть ні в яке порівняння з 1996 роком, коли в світі під продукцію біотехнологій було відведено всього близько 1,7 млн гектарів.
Цікаво, що світовим лідером виробництва ГМ-продукції, як і лідером за споживанням “органічних” харчів, є США — тут вирощують майже 60% генетично модифікованих рослин.
У Росії, яка нині є головним імпортером української продовольчої продукції, унормованого ринку органічних продуктів теж немає. Але найближчим часом тут очікується поява компаній, що спеціалізуватимуться на продажу саме цього товару.
Проте головних споживачів своєї органічної продукції Україні слід шукати не на Сході. Адже тенденція така, що Росію дедалі більше затягує у вир ГМ-продукції, і цю тенденцію зупинити складно. Нині три чверті імпортованого Росією продовольства містить ГМ-компоненти. Чи спровокує засилля ГМ-продукції в Росії попит на органічне продовольство? Відповідь на це запитання напряму залежатиме від рівня матеріального благополуччя населення країни, адже органічні продукти дорожчі за звичайні. Отож, ринки заможніших західних країн Україні треба розглядати сьогодні як головний напрям свого органічного експорту. 

Юлія Коротич
За матеріалами ЗМІ