Стародавні зернові культури набувають популярності

У Польщі все більше уваги звертають на вирощування реліктових сортів пшениці. Вони ідеально підходять для екологічної системи, оскільки менш вимогливі, більш стійкі до абіотичних стресів, у тому числі до все більш поширеного явища посухи.

Про це пише propozitsiya.com з посиланням на farmer.pl.

Вирощування старовинних сортів зернових культур дозволяє зберегти цінний генетичний матеріал, адаптований до місцевого клімату та ґрунтових умов, звідки вони походять. В даний час серед старовинних сортів пшениці в Польщі найбільш поширеними є: спельта, однозернянка, рідше емер і круглозерка.

Спельта, однозернянка та емер є прополоними зернами — після обмолоту зерна залишаються в полові. Всі три види зустрічаються як у ярій, так і в зимовій формі. Але частіше висівають озимі форми.

Однозерна пшениця є однією з найдавніших відомих. Її вирощування було відомо ще в 10 000 р. до н.е.

Пшениця спельта в Польщі є найпоширенішим культивованим старим сортом. Добре пристосовується до несприятливих погодних умов, досягає до 150 см висоти і має міцні луски, які захищають зерно від зараження.

Рідше вирощують еммерську пшеницю через її низьку плодючість. Більшого поширення сорт отримав у Німеччині та Італії, де призначений для хліба та макаронних виробів.

Пшениця однозернянка — складна для вирощування злакова культура. Вона має тонкі стебла й короткі колоски, а зерна дрібніші, ніж у м’якої пшениці.

Перші види добре приживаються на бідніших ґрунтах і більш стійкі до погодних аномалій. Вони також менш сприйнятливі до шкідників і патогенів та не вимагають інтенсивного захисту. 

Колектив Інституту біології харчової системи з Технічного університету Мюнхена проаналізував білки, що містяться в зерні — приблизно 4%, які є інгібіторами амілази та трипсину і називаються коротко ATI. Для пшениці вони є своєрідною хімічною зброєю, яка заважає тваринам (і, на жаль, деяким людям) їсти її зерно. Вони можуть викликати серйозні запальні реакції в травній системі, які згодом поширюються на інші ділянки тіла. Аналіз дослідників показав, що спельта та емер мають високий вміст ATI, вищий, ніж м’яка пшениця. Навпаки, однозерняна зерна не містить або містить лише невелику кількість інгібіторів ферментів.