Сiльське господарство України вступає в пореформений етап

Сiльське господарство України вступає в пореформений етап 11 березня в колишньому Жовтневому палацi Києва вiдбувся грандiозний захiд пiд назвою “Всеукраїнська нарада з питань пореформеного розвитку аграрного сектора”. Сама назва заходу свiдчить про те, що реформа в аграрному секторi економiки України нарештi завершилася. А закiнчилася вона, скорiш за все, в жовтнi минулого року, адже, за словами прем’єр-мiнiстра Анатолія Кiнаха, прийняття нового Земельного кодексу стало епохальною вiхою. Яким же влада бачить напрям пореформеного розвитку? Узагальнюючи iдеї, викладенi у виступах Анатолiя Кiнаха, голови Комiтету Верховної Ради з питань аграрної полiтики Катерини Ващук, Президента України Леонiда Кучми, цей напрям можна назвати так: руйнування ринкового середовища. Коротко — жодних ринкiв, експансiя експорту, мiнiмiзацiя iмпорту, державна монополiя на все, державне цiноутворення, привiлеї вибраним групам монополiстiв, низький рiвень життя (аби створити надлишок товарiв для експорту). Не вiрите? Тодi давайте поглянемо на пропозицiї стосовно ключових галузей українського сiльського господарства. Ринок цукру: жорстке державне регулювання обсягiв виробництва i реалiзацiї цукру, обмеження його iмпорту. Причому обмеження iмпорту не просто у формi введення надзвичайно високих iмпортних тарифiв, а заборона на iмпорт цукру-сирцю та бiлого цукру. Немає жодного сумнiву, що вiд такої полiтики виграє обмежене коло власникiв цукрових заводiв. Ринок — це розвиток конкуренцiї, в тому числi з боку iмпорту. Заборона ж на iмпорт цукру-сирцю та бiлого цукру довершує картину знищення ринку цукру: йдеться про створення монопольного середовища пiд державним контролем. Нарештi, конкуренцiя сприяє зниженню цiн. Знищуючи конкуренцiю, вводячи гарантованi цiни, уряд гарантує прибутки власникам цукрових заводiв за рахунок усього населення України, бiльшiсть якого становлять люди малозабезпеченi. Може, виробники цукрового буряку щось виграють вiд цього? Адже їм також гарантуються високi закупiвельнi цiни. Нiчого, окрiм втрат, вони не матимуть. Вирощування бурякiв — справа капiталомістка. Тривалiсть виробництва — рiк (глибока оранка восени, сiвба весною, збирання бурякiв восени). I пiд це треба брати кредити. Але цукровий буряк довго не зберiгається, його треба переробити на цукор одразу пiсля збирання. I везуть виробники буряк на завод. Завод буряк приймає, але розраховується не одразу. А якщо тепер будуть запровадженi квоти реалiзацiї та обов’язковiсть оплати бурякiв грiшми, то чекатимуть виробники бурякiв оплати аж поки завод той цукор не продасть, — може, аж влiтку. Таким чином, цукровий буряк вiддається цукровим заводам у кредит та ще й за нульовою вiдсотковою ставкою. Чому в законi не записано, що оплату бурякiв цукровий завод має здiйснити протягом, наприклад, трьох банкiвських днiв? Переходимо до ринку зерна. Отже, пропонується: тотальний контроль за обсягами зберiгання зерна, реалiзацiя зерна виключно через бiржi пiд контролем державних органiв влади (“посилити роботу держадмiнiстрацiй”, сказав Леонiд Кучма), максимум сприяння двом державним операторам — ДАК “Хлiб України” та Держрезерву. Розвиток ринку зерна влада вбачає не в розвитку конкуренцiї на ньому, а в обмеженнi прав його учасникiв на користь ДАК “Хліб України” та Держрезерву. Кiлька показових у цьому планi висловлювань Президента України: “Ми бiднi, бо в Українi немає жодного вiтчизняного зернового трейдера”, “грошi вiд падiння цiн на зерно осiли в чиїхось кишенях”, “неприйняття закону “Про зерно i ринок зерна в Українi” свiдчить про бажання певних структур не допустити наведення порядку”. I, нарештi, дуже показове висловлювання Леонiда Кучми: “Полiтика “ринок все вiдрегулює сам” розрахована на дурникiв!”. Мабуть, у цей час покiйний Адам Смiт перевернувся в трунi, а нобелiвським лауреатам економiстам Рональду Коузу та Мiлтону Фрiдмену — апологетам державного невтручання в ринок — гикнулося. Але правi i названi економiсти, i Президент України: ринок усе врегульовує сам в умовах конкурентного середовища; ринок сам нiчого не може вiдрегулювати там, де його просто немає, — в умовах монополiзму ринок не працює. Добре, ДАК “Хлiб України” почне активну експортну дiяльнiсть, тим бiльше, що вона володiє двома найбiльш потужними експортними термiналами — Одеським i Миколаївським. Але чи є у ДАК власний флот зерновозiв, чи є в Українi потужнi страховi компанiї, спроможнi застрахувати транспортування мiльйонiв тонн зерна? Про полiтику посилення ролi держави в економiцi говорить таке питання, поставлене Президентом: “Чому Мiнагрополiтики, уряд i Нацiональний банк України не могли узгодити термiн погашення кредитiв сiльгоспвиробниками?”. А яке вiдношення мають уряд, Мiнагрополiтики, НБУ до укладання угод мiж приватними суб’єктами господарювання? А от що уряд i Мiнагрополiтики могли зробити, то це узгодити обсяги виробництва зерна i не форсувати досягнення врожаю у 40 млн т, з яким потiм нiхто не знав, що робити? А як розумiти таке завдання уряду: “Розробити трирiчну програму органiзацiї ринку, на якому повинно продаватися 75% продукцiї”? А де ж це буде продаватися решта 25%? Торкнулися найвищi посадовi особи i питання iмпорту продуктiв харчування. Леонiд Кучма з обуренням констатував, що за останнiй рiк iмпорт продовольчих товарiв зрiс на 25%, у тому числi кондвиробiв — на 75%, м’ясопродуктiв — утричі. Але, здається, напрям на державний монополiзм у пореформеному розвитку цiлком влаштовує керiвникiв сiльгосппiдприємств. Тi з них, якi отримали дозвiл на виступ, одностайно вiтали запровадження мiнiмальних гарантованих цiн, обмеження конкуренцiї, закриття внутрiшнього ринку для iмпорту. Змінити подiбний напрям розвитку мiг би вступ України до Всесвiтньої торговельної органiзацiї (ВТО). Але якщо Анатолiй Кiнах говорить про вступ до ВТО у 2004—2007 роках, то Леонiд Кучма поставив пiд сумнiв власне iдею необхiдностi вступу до ВТО. Україна веде переговори про вступ до цiєї органiзацiї з 1994 року, а виявляється, що до цього часу нiхто в Українi й не подумав проаналiзувати, а що це їй дає! На нарадi багато говорилося про соцiальний розвиток села, але нiхто не сказав, що саме мається на увазi. Поганий стан лiкарень, шкiл, дошкiльних дитячих закладiв? Здається, про це мають турбуватися центральна та мiсцева влада. Виявляється, нi. Ось що сказав з цього приводу Леонiд Кучма: “Вводячи фiксований сiльськогосподарський податок, передбачалося, що керiвництво реформованих сiльгосппiдприємств забезпечить пiдтримку соцiальної сфери”. I насамкiнець — ще про кiлька напрямiв пореформеного розвитку. Катерина Ващук заявила про необхiднiсть удосконалення майнових вiдносин: “Що робити далi з розпайованим майном?”. На що вiдповiдь дав Президент України Леонiд Кучма: “Видiлення майнових паїв у натурi неможливе — треба, щоб орендарi його викуповували або ж трансформувати майновi паї у цiннi папери”. Як змусити орендарiв викупити орендоване майно? Хто має бути емiтентом цiнних паперiв — власники майнових паїв, фiзичнi особи? Отже, попереду ще одна реформа — реформа щойно реформованих сiльськогосподарських пiдприємств пiд гаслом реформи майнових вiдносин. Ну чого б одразу не реформувати КСП в акцiонернi товариства, як рекомендували фахiвцi американської консалтингової компанiї “Ронко”? Не стояло б тоді питання збереження цiлiсностi майнових комплексiв, забезпечувалася б соцiальна справедливiсть, адже прибуток розподiлявся б мiж усiма акцiонерами, а не привласнювався обмеженим колом власникiв нових господарств. I ще одне, акцiонери через спостережну раду можуть контролювати дiяльнiсть керiвництва акцiонерного товариства. А як вони нині можуть контролювати дiяльнiсть керiвникiв ПОПiв чи ТОВiв? Реформа завершилася, а стан з матерiально-технiчним забезпеченням такий, що його Президент України охарактеризував як “критичний”: “Технiка є основним обмежуючим фактором розвитку аграрного сектора”. Пiсля кiлькох рокiв хитань вiд “тiльки фермери нас нагодують”, “нарощувати товарнiсть присадибних дiлянок”, “iндустрiальнi мiражi” влада знову повертається до iдеї “великотоварного виробництва”. Але як розвивати великотоварне виробництво за вiдсутностi матерiально-технiчної бази? Сiльське господарство України вступає в пореформений етап... Юрiй Михайлов