Сільгоспкооперативи: від учнівства до вищого пілотажу…

Як Програма розвитку та інтеграції Криму ПР ООН "виховує" бізнес-потенціал кримських фермерів 

Кооперація в Литві і її державна підтримка
На конференції ПРІК ПР ООН обговорювалися різні підходи до організації економічного розвитку сільських територій на основі обслуговувальної сільгоспкооперації. Особливо зацікавив учасників виступ доктора соціологічних наук, професора Каунаського університету Юліуса Раманаускаса, який розповів про державні механізми регулювання, створення й функціонування сільськогосподарських кооперативів у Литві.
Досвід Литви цікавий кримчанам вже хоча б тим, що територія цієї прибалтійської країни сумірна з розмірами Криму. Правда, на цьому схожість закінчується: Литва вже п'ять років у Євросоюзі, і це помітно позначилося на економіці цієї країни, зокрема, на сільському господарстві. За словами професора Раманаускаса, в середньому литовський фермер володіє 12 гектарами землі, однак є багато зовсім невеликих присадибних господарств, які виробляють майже половину всієї сільськогосподарської продукції.
У Литві, згідно зі статистичними даними, на початку 2009 року було близько 108 тис. фермерських господарств. При цьому зареєстровано близько 400 кооперативів, але реально функціонує лише близько 50% із них.
Кооперативи невеликі, хоча кількість членів у них поступово збільшується. Так, у 2007 р. кооперативів, у яких працювало до п'яти членів, налічувалося 44% загального їхнього числа, в 65 кооперативах працювало від 6 до 20 членів (32,5%), в 25 кооперативах - від 21 до 100 членів (12,5%), і лише в 15 кооперативах (12,5%) працювало від 101 до 500 осіб.
Окрім кооперативів, рільники й жителі села використовують простіші форми кооперації, часто не створюючи загальних підприємств. Це форми горизонтальної кооперації: об'єднання з використання техніки (допомога сусіда сусідові, машинні гуртки, об'єднання власників техніки тощо), господарства, що створюються при об'єднанні земельних ділянок, сільськогосподарські громади, які займають значне місце у виробництві сільськогосподарських продуктів. Вельми цікавим є новий ступінь у розвитку кооперації: поєднання вже визнаних організацій виробників і введення статусу організацій попереднього визнання (у плодово-овочевому та рибному секторах). Чимале місце займає також і вертикальна кооперація - співпраця виробників сільськогосподарської продукції з переробниками й торговцями за договорами з використанням довгострокових інтеграційних зв'язків під час створення технологічних платформ.
Останнім часом жителі литовських сіл і селищ створюють сільські громади, мета яких об'єднати всіх, хто живе, працює в цій місцевості, а також вихідців з тих місць, або ж і тих, хто має певні інтереси в даній місцевості, для вирішення різних проблем. Об'єднуючи соціальну й економічну політику, сільські громади сприяють розвитку громадянської активності своїх членів. Форми діяльності общин різні: організаційні (цивільні групи, групи інтересів), індивідуальні (участь у проектах і програмах, голосування), пошуки й поширення інформації (робота з документами, участь у мітингах, конференціях, співпраця з пресою і ін.).
- Одним з найактуальніших чинників успіху кооперативів та інших кооперованих організацій є здатність фінансування їхньої діяльності, - зазначив професор Раманаускас. - Основну підтримку кооперативи одержують із двох джерел: національні кошти та програми фондів ЄС. Фінансуються освітні послуги, на сприятливіших умовах надаються кредити та допомога з інвестування, підтримка під час створення кооперативів, податкові пільги, регулюється ринок виробників плодів і овочів, скорочуються обмеження діяльності антимонопольними законами. Крім того, громадські організації часто отримують фінансову підтримку від самоврядування, підприємницьких організацій і від місцевих жителів.
Про особливості оподаткування та фінансового обліку в сільськогосподарських кооперативах
Практичною й корисною була доповідь на конференції директора аудиторської фірми "Ярош" Віри Ярош. Вона зупинилася на практичних питаннях оподаткування, організації бухгалтерського й податкового обліку тільки в сільськогосподарських кооперативах в Україні. Бо, створюючи сільськогосподарський кооператив, недостатньо наділити його засобами, обрати голову й провести державну реєстрацію суб'єкта. Управлінському персоналу кооперативу треба вирішити два головні завдання: для організації бухгалтерського обліку розробити облікову політику, вибрати оптимальну систему оподаткування. Для цього потрібно зайнятися податковим плануванням. Інакше результати діяльності такого кооперативу можуть бути зведені нанівець через фінансові санкції, а посадових осіб кооперативу буде притягнуто до відповідальності. На жаль, управлінський персонал кооперативів не обізнаний у питаннях організації обліку, оподаткування, порядку складання й термінах подачі фінансової та податкової звітності, не має досвіду ведення обліку, не знає про можливі негативні наслідки в разі недотримання правил ведення спільного бізнесу, встановлених законами й нормативними актами України, про випадки настання фінансової, адміністративної і кримінальної відповідальності.
 Оподаткування є одним з найскладніших економічних механізмів, що мають подвійний характер. З одного боку, в ньому виявляються інтереси держави, з другого - інтереси платника податків. Цілком зрозуміло, що інтереси ці в багатьох випадках не збігаються і навіть суперечать один одному. З погляду платників податків податкові платежі за суттю є витратами явно непродуктивного характеру. Разом з тим, повністю виключити такі витрати в межах чинного податкового законодавства неможливо, оскільки, згідно зі ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки. Але знизити абсолютну величину податкових витрат, не порушуючи при цьому норми чинного законодавства, - завдання цілком реальне. Платник податків має право вибирати варіант господарської діяльності, а різні варіанти здійснення господарської діяльності спричиняють різні податкові наслідки. Саме цим обумовлена можливість активної податкової політики й податкового менеджменту на мікрорівні. Кооперативи можуть вибрати звичайну або спрощену систему оподаткування. Звичайна система базується на сплаті податків, передбачених законом України "Про систему оподаткування", а спрощена базується на сплаті єдиного податку або фіксованого сільськогосподарського податку.
Спрощена система оподаткування із сплатою єдиного податку функціонує на підставі Указу Президента України від 28.06.99 р. №746/99 "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" і є заміною сплати таких податків, як податок на землю, ПДВ, страхових внесків до фондів соціального страхування (крім страхування від нещасного випадку на виробництві), страхового збору до Пенсійного фонду, комунального податку, сплата єдиного податку.
Спрощена система оподаткування, обліку й звітності введена, зокрема, для юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми й форми власності, в яких за рік середня кількість працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн грн. Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати негрошову форму розрахунків за відвантажену продукцію (товари, роботи, послуги).
Реєструватися платником фіксованого сільгоспподатку мають право юридичні особи різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, що займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою і збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, риборозплідницькі й риболовецькі господарства, що займаються розведенням, вирощуванням і виловом риби на внутрішніх водоймищах (озерах, ставках і водосховищах), у яких сума, отримана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва й продуктів її переробки за попередній звітний (податковий ) рік перевищує 75% загальної суми валового доходу.
Новостворені суб'єкти господарювання, що мають своєю метою займатися виробництвом (вирощуванням), переробкою і збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, риборозплідницькі й риболовецькі господарства, що займаються розведенням, вирощуванням і виловом риби на внутрішніх водоймищах (озерах, ставках і водосховищах), мають право стати платниками ФСП, подавши при цьому в органи ДПС у рік створення Розрахунки ФСП за період з дня створення і до кінця року в терміни, передбачені законодавством для місячного базового податкового (звітного) періоду (протягом 20 календарних, наступних за місяцем їхнього створення). Рішення про застосування тієї або іншої системи оподаткування ухвалює суб'єкт підприємницької діяльності самостійно (див. схему).
Створення сільськогосподарського кооперативу у формі обслуговувального дає йому право одержати статус неприбуткової організації, і це право надано Законами України "Про сільськогосподарську кооперацію" та "Про оподаткування прибутку підприємств".
Що дає сільськогосподарському обслуговувальному кооперативу статус неприбуткової організації і як його отримати?
По-перше, доходи, отримані від проведення основної діяльності обслуговувального кооперативу, звільняються від сплати податку на прибуток.
Сільськогосподарський кооператив, створений у формі виробничого, позбавлений права одержати статус неприбуткової організації.
Є особливості оподаткування податком на прибуток у сільськогосподарських кооперативів.
Якщо виробничий сільськогосподарський кооператив отримає статус платника податку на прибуток, то в цьому разі Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено спеціальні норми оподаткування виробників сільськогосподарської продукції. Зокрема, підприємства, валовий дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік перевищує 50% загальної суми валового доходу, подають декларацію за звітний період, рівний року. При цьому звітний податковий рік для них починається 1 липня поточного бюджетного року, а не 1 січня, як для інших платників податку на прибуток. Існують також і деякі особливості формування валових доходів та валових витрат для таких сільгосптоваровиробників: наприклад, здійснення індексації валових доходів і валових витрат, порядок розрахунку приросту (або ж зменшення) балансової вартості запасів, балансової вартості груп основних фондів тощо.

ПДВ - найскладніший податок
Платником ПДВ, згідно з Законом України "Про ПДВ", зобов'язана реєструватися будь-яка особа, що здійснює господарську діяльність, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 тис. грн. Якщо підприємство вважає за потрібне отримати статус платника ПДВ, то воно має право добровільно реєструватися таким платником без урахування обсягів постачань товарів (послуг) у розмірі 300 тис. гривень.
Але платники єдиного податку за ставкою 10% з обсягом виручки за рік не більше 1 млн грн не є платниками ПДВ. При цьому сільськогосподарські кооперативи, в яких обсяг постачання проведених (наданих) їм сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, в яких питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75% вартості всіх товарів (послуг), постачених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, має ПРАВО вибрати спеціальний режим оподаткування ПДВ діяльності у сфері сільського господарства, лісового господарства й рибальства. Ця норма діє з урахуванням того, що для новоствореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність менше 12 місяців, така питома вага сільгосптоварів (послуг) розраховується за наслідками кожного звітного податкового періоду. Застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ діяльності у сфері сільського господарства, лісового господарства і рибальства звільняє від сплати до бюджету сум ПДВ, нарахованих на вартість постачених сільгосптоварів (послуг), які повністю залишаються в розпорядженні такого сільгосппідприємства.
Керівникам сільськогосподарських кооперативів слід знати також правила оподаткування фізичних осіб. Яких помилок на сьогодні припускаються кооперативи під час нарахування, утримання та сплати в бюджет ПДФО?
1. Якщо кооператив здійснює закупівлю в населення сільгосппродукції, виплачуючи при цьому фізичній особі (неприватному підприємцеві) дохід, то кооператив отримує статус податкового агента. А значить, кооператив зобов'язаний нарахувати, утримати з доходу й сплатити в бюджет ПДФО за ставкою 15%. ПДФО не беруть із доходу, якщо фізична особа надає кооперативу Довідку формою №3-ДФ, видану сільською, селищною або міською радою. Оскільки оригінал Довідки залишається у фізичної особи - здавальника продукції, то аудитори рекомендують для уникнення податкових ризиків, які можуть сягати 45% суми виплаченого доходу, робити ксерокопію цієї довідки, а ще краще, зазначати її реквізити в Акті закупівлі.
2. Купуючи у фізичних осіб будь-яку іншу продукцію (несільськогосподарську), кооператив зобов'язаний із суми виплачуваного доходу утримати ПДФО за ставкою 15% і сплатити до бюджету.
3. Оскільки закупівлю, зазвичай, здійснюють у наявній формі, особливу увагу слід звернути на оформлення актів закупівлі.
Проблеми, які виникають у кооперативів під час організації бухгалтерського обліку, - це наслідок того, що в них немає кваліфікованого облікового персоналу, комп'ютерної техніки та відповідних комп'ютерних програм, загалом облікової політики тощо. Що робити? Вихід один - вчитися вести облік із застосуванням спрощеної або простої форми обліку. До того ж, і Мінфін України розробив і спрощену фінансову звітність, і облікові регістри для ведення обліку за спрощеною формою для суб'єктів малого підприємництва. 

Микола Семена,
аналітик Кримського незалежного центру політичних та економічних дослідників
і журналістів