Шляхи земельної реформи незбагненні, або Кілька слів про “свинячу таємність”

Той, хто краще знає певну територію, може отримувати з неї більше прибутків, незважаючи на уряд, кордони, силові структури: армію, поліцію тощо. Для цього багаті країни відпрацювали спеціальні ГІС-технології як надійну окупаційну зброю замість солдатів, танків чи бойових ракет. Головним засобом цієї зброї, наголошує Олександр Черпіцький,  голова Ліги захисту прав землевласників і землекористувачів  “Земля України”, є звичайна цифрова карта, що точно відображає тривимірний розподіл потрібного показника на поверхні планети або над чи під землею.
 Нині, за європейськими стандартами з геоматики, комп’ютерні карти мають відображати місцевість краще, ніж бачить людське око, додавати до повного фотозображення ще додаткову інформацію за допомогою єдиних умовних знаків та підписів.
Що ж до вітчизняних державних фахівців багатьох галузей народного господарства, то вони мають для прийняття найважливіших рішень в період радикальної перебудови застарілі паперові карто-схеми і так звані плани. Видані свого часу, вони мають, за сьогоднішніми мірками, великі спотворення, неточності. Це робили умисно: задля задоволення вимог щодо секретності карт.
Тепер, коли надточні та космічні технології зробили просто неймовірно великий крок уперед у своєму розвиткові, склалася карикатурна ситуація. Заборонити деінде, зокрема в Україні, фотоапарати, космічні знімки, Інтернет та GPS неможливо. Тому закордонні фірми і доморощені ділки від тіньової економіки активно використовують для задоволення своїх бізнес-інтересів сучасні цифрові карти, а для вітчизняних фахівців на них накладено табу через надуману секретність.
На жаль, в колишньому Союзі право користуватися точними картами давно перебрали на себе військові. Навіть ті карти, що робилися ще за часів столипінської земельної реформи (століття тому), досьогодні зберігаються у так званому першому відділі, бо вони були виконані з потрібною точністю.
Недавні офіційні пояснення щодо потреби засекречувати карти базувалися на можливості їх використання для навігації крилатих ракет. Справді, і США, і СРСР витратили величезні кошти на створення точних карт певних територій. Але вже у 80-х роках були винайдені принципово інші засоби військової і цивільної навігації, що базувалися на супутникових системах глобального позиціонування (GPS) та методах розпізнавання силуетів. При цьому з’ясувалося, що більшість паперових карт мають значні помилки через неточність координат наземної геодезичної мережі.
Відтак усі розвинуті країни почали створювати нові цифрові карти вже на основі єдиної світової системи координат. Франція, наприклад, ще в 1982 році заявила про повну переробку своїх карт зі створенням однаково точних карт і для військових, і для цивільних. На цьому наполягали тоді і чесні вітчизняні фахівці. Проте у нас вся геодезична і картографічна діяльність повністю і жорстко контролюється військовими, для яких карти великих масштабів (більше М1:25000) були не потрібні, а секретність карт стала досить дорогим комерційним товаром.
Найчисленнішими замовниками на жорстку секретність карт, стверджує Олександр Черпіцький, стали голови сільгосппідприємств, у яких були сотні гектарів прихованої землі, які легко можна було побачити на точній карті. Тому вони регулярно привозили до військових експертів з таємності карт вагомі хабарі (здебільшого у вигляді свинячих туш). Так у цивільних фахівців виник відповідний термін — “свиняча таємниця”. Українські фахівці з геодезії та картографії, що почали працювати з точними GPS ще з 1994 року, встановили значні помилки в координатах державної геодезичної мережі, а, відповідно, — у точності прив’язки карт і фотопланів. Проте більше 2 тисяч фірм вже виконували топогеодезичні виміри (кадастрові зйомки) для земельної реформи. Ці важкі польові роботи виконувалися відносно пунктів геодезичної мережі, але коли виміряні ними межі треба було звести на карті району, то виникали великі помилки. Проте секретність карт певний час давала змогу рятуватися від гучних скандалів.
З початком ХХІ сторіччя під егідою ООН були створені точні цифрові карти всієї планети (М1:50000), а світові комерційні корпорації запустили космічні апарати, що почали фотографувати і продавати всім бажаючим фотокарти з точністю до десятків сантиметрів. За допомогою програми та космознімків з Інтернету у єдиній світовій системі координат можна будь-кому виміряти, наприклад, розміри футбольного поля в Києві на домашньому комп’ютері, а потім виміряти ці розміри на місцевості за допомогою високоточної лазерної рулетки — помилка становитиме не більше 30 см.
Тобто космічні фотознімки нашої території всім доступні у вигляді комп’ютерних фотокарт з неймовірною точністю десятків сантиметрів. А сьогодні у нас офіційно для використання у народному господарстві карти з точністю 20 метрів засекречені. Більшість пунктів нашої геодезичної мережі мають помилки на Півночі держави від 1,5 м із збільшенням на Півдні України до 10 метрів. Отож, практично всі наміряні за 15 років межі земельних ділянок треба переміряти і виправляти тепер уже для приватних землевласників.
Так наша країна опинилася на межі справжньої (а не Кайдашевої сімейної), межової війни. За так званою технічною документацією сьогоднішній землевласник не зможе відстояти межі своєї ділянки, яка при нанесенні на точну карту часто займає частину земель сусіда. Так “свиняча таємність” карт призвела ще до однієї кризи у нашому селі, бо через невпевненість у своїй майновій безпеці навіть справжні землевласники не гарантовані в своїх майнових правах. З іншого боку, маємо шалений тіньовий ринок землі, для якого мораторій на продаж сільськогосподарських земель слугує надійною ширмою, а секретність карт гальмує відпрацювання точних кадастрових карт для аналізу правового і якісного стану земельних ресурсів.
Донині наші державні структури не володіють ГІС-технологіями, бо через “свинячу таємність” бояться зв’язуватися з “секретними картами”. Таким чином, у нас вже давно втрачена керованість територією країни, відсутній кадастр земельних ділянок, не контролюються транспортні потоки, в т.ч. нафта, газ, електроенергія тощо, а тому, відповідно, неможливо розібратися з грошовими потоками. Ось, що складає основу тіньової економіки України, ось, як забезпечується поглиблення кризи усіх галузей народного господарства.
Без перебільшення: всі розвідки світу і всі можливі економічні (особливо продовольчі) диверсанти справно користуються точними і свіжими фотокартами України. Більше того, висловлює своє припущення Олександр Черпіцький, деякі наші державні установи навіть допомагають їм у подальшому пограбуванні країни. Мабуть, настав час ретельніше проаналізувати діяльність експертів з секретності карт, бо “сидять” на наших податках службовці, що вишкрібають з фотоплівок або з файлів цифрових аерофотознімків усі секретні об’єкти перед передачею їх у народне господарство, а будь-хто без проблем може з Інтернету отримати повну фотокарту цієї території і легко визначити всі секретні об’єкти.
Зауважмо, що ціла низка шпигунських ГІС-програм була розповсюджена в Україні просто безкоштовно (CD-ROM за 10 грн) для масового збирання вихідної інформації. Проте програмних засобів для ГІС-аналізу, моделювання та прогнозування процесів і явищ у різних галузях в Україну не продають навіть за дуже великі гроші! При цьому нашими допущеними до секретів особами вже давно продані закордонним фірмам-розробникам таких програм всі “секретні в Україні” відомості про параметри земного еліпсоїда та систему координат 1942 року, а також її зв’язки з іншими системами координат. Наприклад, у відомій ГІС-програмі MapInfo цей модуль для перерахунків прямо називається Pulkovo-42.
Як бачимо, відзначає Олександр Черпіцький, практично всі вимоги чинного Зведення відомостей, що становлять державну таємницю в Україні (пп. 1.11.3. — 1.11.8) щодо секретності карт, — далеко не безглузда перестраховка, а — цілеспрямована діяльність проти нашої Батьківщини. Ще разючиший приклад — секретність рельєфу: це не дає змоги нашим землевпорядникам розробляти ефективні засоби проти ерозії грунтів, яка призводить до щорічних мільярдних збитків; також неможливо відпрацювати заходи проти повеней тощо. Через цю секретність наші фахівці всіх галузей не мають детальних ландшафтних карт, що призводить до систематичних порушень ландшафту і через це — до значних збитків при відновленні природного стану земель. Водночас усі багаті закордонні власники стільникових телефонних мереж на території України мають детальні карти рельєфу (не без оплаченої “послуги” наших чиновників). Нагадаємо, що вже чверть віку тому наші харківські фахівці за допомогою супутникових лазерних радарів могли виміряти висоти хвиль в океані з точністю 50 сантиметрів, тобто карта рельєфу з точністю 10 метрів сьогодні не просто помилка. Ось так рудименти тоталітарного режиму заважають розбудовувати нашу державу, душать народне господарство і явно сприяють цілеспрямованому пограбуванню ресурсів України.
На думку Олександра Черпіцького, для вирішення цієї проблеми потрібно зробити такі першочергові кроки
 Зняти надуману секретність карт залежно від масштабу та системи координат, у тому числі аерокосмознімків.
 Перейти всім нашим галузям народного господарства на роботу з картами у державних системах координат, замість картосхем і планів, використовувати цифрові карти єдиних обмінних форматів. При цьому забезпечити дотримання режимів військової або комерційної таємниці для карт з відповідною інформацією.
 Забезпечити навчання та масову перепідготовку спеціалістів освітнього напряму “Геодезія, картографія та землевпорядкування” на основі сучасних комп’ютерних ГІС-технологій та методів цифрової картографії.
 Розробити систему державних стандартів для картографічних умовних знаків у різних галузях народного господарства, перш за все, для землевпорядних, кадастрових та екологічних карт.
 Забезпечити видачу Державних актів на право власності на земельну ділянку з включенням карти цієї ділянки з точними координатами у світовій системі координат для можливості оперативної перевірки меж за допомогою сертифікованих приладів GPS.
 Посилити роботу Державного картографічного фонду та Центру державного кадастру України щодо надійного зберігання саме цифрових картографічних матеріалів у конвертованих форматах, а також оперативно організувати Державний фонд проектів землеустрою з використанням цифрових тривимірних моделей організації території з метою боротьби з ерозією, зсувами, повенями тощо.