Шля­ха­ми де­ре­гу­ляції

12 лю­то­го 2015 р. Вер­хов­на Ра­да Ук­раїни прий­ня­ла За­кон Ук­раїни «Про вне­сен­ня змін до де­я­ких за­ко­но­дав­чих актів Ук­раїни що­до спро­щен­ня умов ве­ден­ня бізне­су (де­ре­гу­ляція)». За сло­ва­ми пред­став­ників вла­ди, прий­нят­тя цьо­го до­ку­мен­та є ва­го­мим кро­ком на шля­ху ре­фор­му­ван­ня вітчиз­ня­ної еко­номіки, що істот­но спро­с­тить про­ва­д­жен­ня гос­по­дарсь­кої діяль­ності в Ук­раї­ні.

О. Шиш­ка­нов,
парт­нер юри­дич­ної ком­панії Jurimex

За­кон містить ве­ли­ку кількість змін до 36 за­конів та ко­дексів у різно­маніт­них га­лу­зях, зо­к­ре­ма що­до на­дан­ня ад­мі­ністра­тив­них по­слуг, дер­жав­ної реєст­рації суб’єктів гос­по­да­рю­ван­ня та ре­чо­вих прав на не­ру­хомість, АПК то­що. Роз­­гля­не­мо ос­новні зміни, що сто­су­ють­ся са­ме сільсько­го гос­по­дар­ст­ва.
Зміна­ми до Зе­мель­но­го ко­дек­су Ук­раїни та За­ко­ну Ук­раїни «Про орен­ду землі» вста­нов­ле­но 7-річний мінімаль­ний строк орен­ди землі сільгоспприз­на­чен­ня для ве­ден­ня то­вар­но­го сільсь­ко­го­с­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва, фер­мер­­сь­ко­го гос­по­дар­ст­ва, осо­би­с­то­го се­лянсь­ко­го гос­по­дар­ст­ва. На­галь­ну по­тре­бу вста­нов­лен­ня мінімаль­но­го стро­ку орен­ди сіль­гос­п­зе­мель уже дав­но об­го­во­рю­ва­ли в ек­с­перт­них ко­лах, що по­яс­ню­ва­лось не­об­­хідністю стабільності зем­ле­ко­ри­с­ту­ван­ня та по­си­лен­ня ви­мог до охо­ро­ни грунтів.
За­про­ва­д­жен­ня мінімаль­но­го стро­ку орен­ди землі є бе­зу­мов­ним по­зи­ти­вом для га­лузі. Од­нак звер­не­мо ува­гу на про­бле­ми, з яки­ми мо­жуть зіткну­ти­ся сільгоспви­роб­ни­ки, що вже ук­ла­ли до­го­во­ри орен­ди землі на мен­ший строк та не встиг­ли за­реєстру­ва­ти пра­во орен­ди. Мож­на про­гно­зу­ва­ти, що дер­жавні реєстра­то­ри бу­дуть бук­валь­но до­три­му­ва­ти­ся но­вих ви­мог за­ко­ну та відмов­ля­ти­муть у дер­жавній реєстрації та­ких ре­чо­вих прав на зем­лю у зв’яз­ку із невідповідним стро­ком орен­ди землі. Прий­ня­тий за­кон у пе­рехідних по­ло­жен­нях не містить жод­них пра­вил що­до вирішен­ня та­кої про­бле­ми.
У та­ко­му разі сільгоспви­роб­ни­кам за­ли­шається або зми­ри­ти­ся та пе­ре­­­укла­с­ти до­го­во­ри орен­ди землі (до­дат­кові уго­ди про збільшен­ня стро­ку орен­ди), або на­ве­с­ти дер­жав­но­му реєстра­то­рові за­галь­не пра­ви­ло про дію пра­во­вої нор­ми у часі.
Так, ст. 58 Кон­сти­туції Ук­раїни вста­нов­лює, що за­ко­ни та інші нор­ма­тив­но-пра­вові ак­ти не ма­ють зво­рот­ної дії у часі, крім ви­падків, ко­ли во­ни пом’як­шу­ють або ска­со­ву­ють відповідальність осо­би. Ке­ру­ю­чись за­зна­че­ною нор­мою, до­го­во­ри орен­ди землі, підпи­сані та пра­ва за яки­ми не за­реє­стро­вані до на­бран­ня чин­ності за­ко­ну про де­ре­гу­ляцію, не підпа­да­ють під йо­го ре­гу­ля­тор­ну дію.
Умо­ви та­ких до­го­ворів ре­гу­лю­ють­ся тільки за­ко­но­дав­ст­вом, що діяло на мо­мент їхньо­го ук­ла­ден­ня. Вод­но­час відсутність дер­жав­ної реєстрації пра­ва орен­ди землі не оз­на­чає, що до­говір не має жод­ної пра­во­вої си­ли для сторін. На­впа­ки, су­до­ва прак­ти­ка, у то­му числі і Вер­хов­но­го Су­ду Ук­раїни, го­во­рить, що ук­ла­де­ний та не­за­реєстро­ва­ний до­говір орен­ди землі (пра­во орен­ди за яким не за­реєстро­ва­но) вже свідчить про по­го­д­жен­ня сто­ро­на­ми всіх істот­них умов і ви­ник­нен­ня пев­них прав та обов’язків сторін.
   Зміна­ми по­став­ле­но крап­ку в ба­га­торічних спо­рах що­до пра­во­во­го ре­жи­му зе­мель для ве­ден­ня осо­би­с­то­го се­лян­сь­ко­го гос­по­дар­ст­ва (далі — ОСГ), а са­ме: чи мо­же гро­ма­дя­нин пе­ре­да­ти на­леж­ну йо­му на праві влас­ності ділян­ку для ве­ден­ня ОСГ в орен­ду сільгоспви­роб­ни­кові. Ос­таннім ча­сом дер­жавні реєстра­то­ри відмов­ля­ли­ся реєстру­ва­ти пра­во орен­ди за та­ки­ми до­го­во­ра­ми орен­ди землі, об­грун­то­ву­ю­чи це їхньою не­за­конністю. На їх­­­­ню дум­ку, пра­во­вий ре­жим зе­мель­них діля­нок для ве­ден­ня ОСГ не пе­ред­ба­чає мож­­­­­­­­ливість пе­ре­дачі їх в орен­ду із по­даль­шим ви­ко­ри­с­тан­ням для то­вар­но­го сільгоспви­роб­ництва, а тільки для осо­би­с­то­го ко­ри­с­ту­ван­ня. Інші вба­ча­ли в такій по­зиції об­ме­жен­ня пра­ва влас­ності осо­би на зем­лю.
От­же, за­ко­ном про де­ре­гу­ляцію вста­нов­ле­но, що зе­мельні ділян­ки для ве­ден­ня ОСГ мож­на пе­ре­да­ва­ти в ко­ри­с­ту­ван­ня юри­дич­ним осо­бам для ве­ден­ня то­вар­но­го сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва, фер­мерсь­ко­го гос­по­дар­ст­ва без зміни їхньо­го цільо­во­го при­зна­чен­ня.
Та­ким чи­ном, відте­пер влас­ни­кам та­ких зе­мель га­ран­то­ва­но пра­во са­мо­стійно виз­на­ча­ти спо­со­би ви­ко­ри­с­тан­ня діля­нок та, відповідно, мож­ливість от­ри­ман­ня при­бутків.
   Та­кож до дов­го­очіку­ва­них слід відне­с­ти зміни до ст. 15 ЗУ «Про орен­ду землі», якою вста­нов­ле­но істотні умо­ви до­го­во­ру орен­ди землі.
За­ко­ном від 12 лю­то­го 2015 р., замість 11 істот­них умов до­го­во­ру орен­ди землі, за­ли­ши­лось тільки три:
Œ   об’єкт орен­ди (ка­да­с­т­ро­вий но­мер, місце роз­та­шу­ван­ня та розмір зе­мель­ної ділян­ки);
   строк дії до­го­во­ру;
Ž   оренд­на пла­та із за­зна­чен­ням її розміру, індек­сації, спо­со­бу та умов роз­ра­хунків, строків, по­ряд­ку її вне­сен­ня і пе­ре­гля­ду та відповідаль­ності
за її не­с­пла­ту.
За зго­дою сторін у до­го­ворі орен­ди землі мо­жуть бу­ти за­зна­чені й інші умо­ви. Но­ва ре­дакція ст. 15 не містить зга­док про ка­да­с­т­рові пла­ни, ак­ти прий­ман­ня — пе­ре­дачі то­що, тоб­то відте­пер во­ни не­о­бов’яз­кові.
На­га­даємо, що істот­ни­ми є умо­ви, після по­го­д­жен­ня сто­ро­на­ми яких до­­говір вва­жається ук­ла­де­ним. З од­но­го бо­ку, такі умо­ви є істот­ни­ми з ог­ля­ду на пря­му вказівку за­ко­ну (на­при­клад, ст. 15 За­ко­ну «Про орен­ду землі»), з дру­го­го — як­що од­на зі сторін на­по­ля­гає на вре­гу­лю­ванні та­кої умо­ви в до­го­ворі. Від­повідно до Цивільно­го ко­дек­су Ук­­раїни не­до­сяг­нен­ня сто­ро­на­ми зго­ди щодо усіх істот­них умов (тоб­то не­пе­ред­ба­чен­ня їх за змістом до­го­во­ру) свідчить, що до­говір є не­у­кла­де­ним, а то­му мо­же бу­­­ти виз­на­ний недійсним у су­до­во­му по­ряд­ку.
Як бу­ло вка­за­но ви­ще, до прий­нят­тя за­ко­ну про де­ре­гу­ляцію ст. 15 За­ко­ну Ук­раїни «Про орен­ду землі» місти­ла 11 істот­них умов; крім то­го, невід’ємни­ми до­дат­ка­ми до­го­во­ру бу­ло виз­на­че­но план або схе­му зе­мель­ної ділян­ки, ка­да­с­т­ро­вий план, акт виз­на­чен­ня меж зе­­мель­ної ділян­ки у на­турі (на місце­вості), акт прий­ман­ня — пе­ре­дачі об’єкта орен­ди.
Такі підви­щені ви­мо­ги до до­го­во­ру орен­ди землі вик­ли­ка­ли ма­су кри­ти­ки з бо­ку фер­мерів та ек­с­пертів у га­лузі АПК. Ад­же відно­си­ни орен­ди землі є цивільно-пра­во­ви­ми, тоб­то та­ки­ми, що ма­ють ре­гу­лю­ва­ти­ся на роз­суд сторін. Надмірна за­ре­гу­ль­о­ваність цієї сфе­ри, тоб­то вста­нов­лен­ня чис­лен­них обов’яз­ко­вих ви­мог до до­го­во­ру орен­ди землі, да­ва­ли ши­рокі мож­ли­вості для зло­вжи­вань із бо­ку не­до­б­ро­совісної сто­ро­ни до­го­во­ру в разі най­мен­шо­го по­ру­шен­ня.
На­сам­пе­ред це сто­сується ініціюван­ня су­до­вих спорів про виз­нан­ня до­го­ворів орен­ди недійсни­ми з ме­тою поз­бав­лен­ня сільгоспви­роб­ни­ка землі. Як при­клад мож­на на­ве­с­ти за­про­ва­д­жен­ня у 2008 р. но­вої істот­ної умо­ви до­го­во­ру орен­ди землі — умов пе­ре­дачі у за­ста­ву та вне­сен­ня до ста­тут­но­го фон­ду пра­ва орен­ди зе­мель­ної ділян­ки. Зміни бу­ло вне­се­но у ст. 15 За­ко­ну Ук­раїни «Про орен­ду землі», на­томість КМУ не вніс відповідних змін до Ти­по­во­го до­го­во­ру орен­ди землі. Ба­га­то аг­раріїв, не ка­жу­чи вже про се­лян — влас­ників землі, не бу­ли обізнані із та­ки­ми зміна­ми та ук­ла­да­ли до­го­во­ри орен­ди землі, що не місти­ли но­во­прий­ня­тої істот­ної умо­ви. Це да­ва­ло фор­маль­не пра­во будь-якій сто­роні до­го­во­ру звер­ну­ти­ся до су­ду про виз­нан­ня до­го­во­ру недійсним.
А те­пер пе­рей­де­мо до су­до­вої прак­ти­ки що­до на­ве­де­ної про­бле­ми. Так, у рам­ках про­ва­д­жен­ня №6-233цс14 Вер­хов­ний Суд Ук­раїни (ВСУ) роз­гля­дав спра­ву за по­зо­вом влас­ни­ка зе­мель­ної ділян­ки (орен­до­дав­ця) до сільгоспви­роб­ни­ка (орен­да­ря) про виз­нан­ня недійсним до­го­во­ру орен­ди землі у зв’яз­ку із відсутністю в до­го­ворі істот­них умов. Рішен­ням су­ду пер­шої інстанції по­зов за­до­во­ле­но, до­говір орен­ди землі виз­на­но недійсним. Су­ди апе­ляційної та ка­саційної інстанцій по­го­ди­ли­ся з пра­во­вою по­зицією місце­во­го су­ду та за­ли­ши­ли вка­за­не рішен­ня чин­ним.
По­ста­но­вою від 04 лю­то­го 2015 р. ВСУ ска­су­вав ух­ва­лу Ка­саційно­го су­ду та на­пра­вив спра­ву на по­втор­ний роз­гляд, вка­зу­ю­чи, що сам факт відсут­ності у до­го­ворі істот­ної умо­ви не мо­же бу­ти підста­вою для виз­нан­ня до­го­во­ру недійсним. Для та­ко­го виз­нан­ня потрібно до­ве­с­ти, що відсутність істот­ної умо­ви до­го­во­ру по­ру­шує пра­ва по­зи­ва­ча.
Та­ким чи­ном, су­до­ва прак­ти­ка вка­зує на не­до­пу­с­тимість зло­вжи­ван­ня пра­ва­ми за фор­маль­ни­ми підста­ва­ми. На­га­даємо, що пра­вові по­зиції Вер­хов­но­го Су­ду Ук­раїни є обов’яз­ко­ви­ми для за­сто­су­ван­ня відповідних норм за­ко­но­дав­ст­ва Ук­раїни інши­ми су­да­ми.
  За­кон про де­ре­гу­ляцію містить у новій ре­дакції ст. 17 За­ко­ну Ук­раїни «Про орен­ду землі», згідно з якою об’єкт за до­го­во­ром орен­ди землі вва­жається пе­ре­да­ним орен­до­дав­цем орен­да­реві із мо­мен­ту дер­жав­ної реєстрації пра­ва орен­ди, як­що інше не вста­нов­ле­но за­ко­ном.
Но­ва нор­ма фак­тич­но ска­со­вує не­обхідність скла­дан­ня ак­ту прий­ман­ня — пе­ре­дачі зе­мель­ної ділян­ки, оскільки факт реєстрації пра­ва орен­ди має наслідком от­ри­ман­ня орен­да­рем ділян­ки у ко­ри­с­ту­ван­ня.
Вод­но­час акт прий­ман­ня — пе­ре­дачі є пер­вин­ним до­ку­мен­том бух­гал­терсь­ко­го обліку. Відтак для юри­дич­ної осо­би йо­го на­явність є обов’яз­ко­вою.
   Відповідно до ст. 22 За­ко­ну Ук­раїни «Про орен­ду землі», з ура­ху­ван­ням змін, за зго­дою сторін роз­ра­хун­ки що­до оренд­ної пла­ти за зем­лю мо­жуть здій­с­ню­­ва­ти­ся у на­­­ту­ральній формі. Роз­ра­ху­нок у на­ту­ральній формі має від­повіда­ти гро­шо­во­му еквіва­лен­ту вар­тості то­варів за рин­ко­ви­ми ціна­ми на да­ту вне­сен­ня оренд­ної пла­ти.
От­же, за­ко­ном виз­на­че­но га­рантію на от­ри­ман­ня орен­до­дав­цем оренд­ної пла­ти за зем­лю в на­ту­ральній формі за ціна­ми, що відповіда­ють рин­ко­вим.
  Істот­них змін за­знав За­кон Ук­раїни «Про ви­роб­ництво та обіг ор­ганічної сільсько­го­с­по­дарсь­кої про­дукції та си­ро­ви­ни». Зо­к­ре­ма, йо­го нор­ми уз­го­д­же­но із ви­мо­га­ми За­ко­ну Ук­раїни «Про підтвер­д­жен­ня відповідності». Ви­мо­ги до ор­ганічної про­дукції та си­ро­ви­ни бу­дуть виз­на­ча­ти­ся де­таль­ни­ми пра­ви­ла­ми ви­роб­ництва та обігу ор­ганічної про­дукції та си­ро­ви­ни, що роз­роб­ля­ють­ся Міна­гро­про­дом та за­твер­д­жу­ють­ся КМУ.
Се­ред інших слід виділи­ти ска­су­ван­ня обов’яз­ку пе­ре­роб­них підприємств от­ри­му­ва­ти ек­сплу­а­таційний дозвіл для ви­роб­ництва мо­ло­ка, мо­лоч­ної си­ро­ви­ни та мо­лоч­них про­дуктів, а та­кож для пе­ре­роб­ки ви­ро­ще­ної ри­би та інших вод­них жи­вих ре­сурсів.
  Із «не­аг­рар­них» змін відзна­чи­мо за­про­ва­д­же­не за­ко­ном про де­ре­гу­ляцію на­пов­нен­ня Єди­но­го реєстру юри­дич­них та фізич­них осіб — підприємців до­дат­ко­вою інфор­мацією, зо­к­ре­ма, про на­явність у осо­би ліцензій, а та­кож не­за­вер­ше­них про­ва­д­жень про при­му­со­ве ви­ко­нан­ня су­до­вих рішень. Тоб­то відте­пер будь-хто мо­же відкри­то от­ри­ма­ти до­дат­ко­ву важ­ли­ву інфор­ма­цію про сво­го діло­во­го парт­не­ра. До­ступ до та­ких відо­мо­стей мож­ли­вий шля­хом от­ри­ман­ня відповідних до­ку­ментів у дер­жав­но­го реєстра­то­ра, а та­кож че­рез веб-сайт ДП «Інфор­ма­ційно-
ре­сурс­ний центр».
  Як ба­чи­мо, зміни в га­лузі сільсько­го гос­по­дар­ст­ва сто­су­ють­ся більшою мірою ре­фор­му­ван­ня оренд­но-зе­мель­них пра­вовідно­син. З од­но­го бо­ку, в умо­вах доміну­ю­чо­го ви­ко­ри­с­тан­ня зем­лі са­ме на умо­вах орен­ди такі змі­ни на­зріли вже дав­но. З дру­го­го — нові пра­ви­ла мо­жуть закріпи­ти і в по­­даль­шо­му орен­ду як ос­но­ву то­вар­но­го сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва в Ук­раїні, що пов’яза­но з наміра­ми вла­ди і далі по­до­вжу­ва­ти дію мо­ра­торію на від­чу­жен­ня роз­пай­о­ва­них зе­мель с.-г. при­зна­чен­ня.
На­ве­дені зміни за­ко­но­дав­ст­ва є бе­­зу­мов­но ко­ри­сни­ми для аг­ро­про­мис­ло­во­го ком­плек­су, але не кар­ди­наль­ни­ми. Во­ни на­пев­но не змо­жуть ніве­лю­ва­ти не­га­тив від по­си­лен­ня по­дат­ко­во­го ти­с­­ку на бізнес та за­галь­ної кри­тич­ної си­­ту­ації в га­лузі, пов’яза­ної, зо­к­ре­ма, із не­ст­рим­ним зро­с­тан­ням цін на обігові за­со­би та, як наслідок, гос­трою не­стачею фінан­су­ван­ня. На жаль, у та­ких умо­вах якісне про­ве­ден­ня вес­ня­но-по­льо­вих робіт та пла­ну­ван­ня по­даль­шої діяль­ності є над­с­клад­ни­ми за­вдан­ня­ми, ви­­ріши­ти які вдасть­ся не всім аг­раріям. Не тор­ка­ю­чись воєнно-політич­но­го де­с­та­білізу­ю­чо­го фак­то­ра, все ж від­зна­чи­мо, що спро­щен­ня ве­ден­ня бізне­су і по­ля­гає в низці ма­лих та ве­ли­ких змін до ре­гу­ля­тор­них за­ко­но­дав­чих актів, як і в на­ла­го­д­женні ефек­тив­ної ро­бо­ти пра­во­охо­рон­них ор­ганів, су­до­вої си­с­те­ми, дер­жав­но­го уп­равління та ба­га­то іншо­го.