Що вiдбувається з цiнами на зерновi

Те, чого так побоювалися й до чого готувалися аграрнi чиновники й сiльгоспвиробники, — сталося: цiни на зерновi обвалилися й падiння це триває. Hайбiльше цiни впали на пшеницю — продовольчу й фуражну, а також на фуражний ячмiнь. Основними причинами падiння внутрiшнiх цiн стали: 1. Стрiмке наростання валових обсягiв зерна в результатi збирання врожаю. Суха й спекотна погода, що спостерiгалася в Українi у липнi й на початку серпня, з одного боку, сприяла перебiгу жнив, а з другого — змусила хлiборобiв прискорити темпи їх, аби запобiгти осипанню й втратам зерна. Внаслiдок цього на кiнець першої декади серпня в Українi було намолочено понад 30 млн т зернових у бункернiй вазi з 80% запланованих до збирання площ. Цьогорiчнi темпи збирання удвiчi перевищують тогорiчнi. Hавiть коли врахувати, що в нетто-вазi обсяги зерна будуть вiдсоткiв на 10 нижчi, нiж у бункернiй вазi, i реальнi обсяги зерна не завжди вiдповiдають рапортам офiцiйної статистики, все одно зiбранi обсяги вже значно перевищують скромнi показники валового збору минулого кризового року у 24,5 млн т. Швидке надходження на ринок зiбраного зерна й рiзке сезонне збiльшення його внутрiшньої пропозицiї утруднили реалiзацiю обсягiв зерна, заготовленого сiльгоспвиробниками. Багато господарств цього року не вiдчували гострої потреби у матерiально-технiчних ресурсах для проведення жнив, i вони не мусили одразу пiсля них розраховуватися за поставки ПММ, як це було ранiше. Проте iснує безлiч iнших причин, через якi господарства реалiзують вирощений урожай, щойно зiбравши зерно. Їм треба повертати кредити, якi вони одержали в банках навеснi. Далi — на порi збирання буряку, кукурудзи й соняшнику, а ще й осiння посiвна. А це вимагає одержання нових коштiв, бiльш довготривалих кредитiв, збiльшуються й затрати на обслуговування їх, а багато господарств свої кредитнi можливостi вичерпали ще навеснi. Тому для таких господарств вигiднiше все-таки реалiзувати зерно одразу, хай i за невисокими цiнами, анiж чекати, коли цiни на нього зростуть (як швидко i до якої мiри?) або коли мiсцева влада запровадить якiсь обмеження на реалiзацiю зерна або його рух. Hе всi господарства мають достатнi складськi примiщення, а на елеватори вони з об’єктивних причин зерно здебiльшого волiють не везти. Однак є ще одна причина, яка для багатьох господарств вiдiграє чи не ключову роль у прийняттi рiшення реалiзовувати зерно безпосередньо пiсля збирання його i за порiвняно невисокими цiнами: можливiсть продати його “просто сьогоднi” й за готiвку. Тому, хоч як мiсцева влада рекомендує сiльгоспвиробникам утриматися вiд продажу зерна одразу пiсля жнив, економiка багатьох господарств змушує їх чинити саме так. Масова реалiзацiя зерна господарства у короткi термiни пiсля збирання врожаю — один iз основних сезонних чинникiв зниження внутрiшнiх цiн на зерновi. 2. Заборона на вiдвантаження зерна залiзницею на адресу чорноморських портiв (т. зв. конвенцiя). Hинi практично всi порти Чорного й Азовського морiв призупинили приймання зерна на свої елеватори через перевантаженiсть останнiх. Працює лише Iллiчiвськ. Оскiльки експорт (точнiше, експортнi цiни) цього року є основним цiноутворюючим чинником, то його фактична зупинка й спричинила рiзке падiння (хай i тимчасове) експортного попиту та зниження цiн пропозицiї. Практично всi великi захiднi компанiї призупинили закупiвлю ячменю i тим бiльше пшеницi з поставкою у серпнi, очiкуючи початку нормальної роботи портiв з приймання зернових. Маючи певний досвiд роботи у специфiчних українських умовах, з погляду логiстики, й прагнучи вивезти з країни якомога бiльшi обсяги зерна до того, як свiтова цiна сезонно впаде, великi захiднi компанiї, що працюють на українському ринку, вiддають перевагу великовантажним (30—50 тис. т) суднам (типу “панамакс”). До того ж, витрати на транспортування зерна на такому суднi є порiвняно невисокими. Проте завантажувати такi судна, не створюючи при цьому проблем для порту, можна лише через новий експортний термiнал в Iллiчiвському порту. Досвiд свiдчить, що в будь-якому iншому порту це може заблокувати його роботу. Оскiльки ємкiсть портових елеваторiв в iнших портах є невисокою (позаяк це все-таки перевалочнi елеватори), а клiєнтiв на кожному елеваторi буває доволi багато (близько десяти), до того ж, не всi з них дотримуються строкiв запланованого завантаження судна, створюється ситуацiя, коли портовий елеватор завантажений повнiстю, проте жоден з клiєнтiв не має наявної суднової партiї i не має змоги акумулювати її на елеваторi. Це призводить до того, що роботу порту блокують з сушi вагони, що накопичилися, пiдвозячи клiєнтам порту зерновi. Щоб запобiгти такiй ситуацiї, i було запроваджено заборону на вiдправлення вагонiв на адресу портiв. Одеський порт пiшов на експеримент — завантаження великовантажних суден на рейдi. Це дещо полегшило ситуацiю, проте утруднило роботу порту вже в акваторiї невеликими суденцями, що пiдвозять зерно на судно, яке завантажується. Окрiм того, перевалювання зерна з борту на борт — не така вже й проста операцiя. Прямий варiант (вивантаження вагонiв безпосередньо в трюм судна) також уповiльнює роботу порту, тому до нього вдаються небагато портiв. Отже, однiєю з основних проблем портових елеваторiв України є низька пропускна спроможнiсть та невисока швидкiсть вивантаження зерна з елеватора, а власне портiв — вiдсутнiсть ефективного управлiння зерновими потоками й непродумана полiтика у питаннi видачi квот на перевалку зерна через порт. Тож нiкого не здивує, якщо в цьому сезонi, який характеризується таким високим валовим збором зерна, чорноморськi порти (крiм Iллiчiвська) перiодично закриватимуться, а великi захiднi покупцi на цей перiод знижуватимуть свої закупiвельнi цiни, що позначатиметься на цiновiй ситуацiї на ринку в цiлому. Ми вважаємо, що ситуацiя з падiнням цiн може змiнитися (тобто цiни або перестануть знижуватися, або вiдновляться), коли бодай один iз основних чорноморських портiв України почне функцiонувати нормально. Iмовiрно, цiни на ячмiнь у найближчiй перспективi можуть пiдвищитися стосовно досягнутого мiнiмуму, проте на прогноз зростання цiн на фуражну пшеницю ми дивимося бiльш песимiстично. 3. Вiдсутнiсть платоспроможного внутрiшнього споживання. Справдi, нинi ефективний попит i на продовольче, i на фуражне зерно з боку внутрiшнiх споживачiв ще не сформувався. Основна причина — брак фiнансування закупівель та очiкування подальшого падiння цiн. Державнi структури, не маючи достатньо власних коштiв для проведення зернових закупівель, зазвичай лише декларують свої порiвняно високi закупiвельнi цiни. I ДАК “Хлiб України”, i Держрезерв обiцяють купити у сiльгоспвиробникiв кiлька мiльйонiв тонн зерна, проте реальних закупівель не видно. Причина — брак фiнансування таких закупівель i, бiльше того, — вiдсутнiсть рiшення: хто вiзьме на себе покриття витрат мiж високою закупiвельною цiною i нижчою ринковою. А тим часом саме такi масованi скупки зерна на внутрiшньому ринку є одним з основних ефективних ринкових механiзмiв пiдтримання внутрiшньої цiни. Сусiдня Росiя впритул пiдiйшла до розробки механiзму iнтервенцiйних закупiвель зерна, про що сьогоднi багато пишуть у мiсцевiй пресi. Доки такий механiзм не буде розроблено i впроваджено в Українi, чиновники нiчого не зможуть зробити для того, щоб захистити українських сiльгоспвиробникiв (а заразом i свою звiтнiсть) вiд рiзких коливань внутрiшнiх цiн на сiльгосппродукцiю. Борошномельнi пiдприємства i КХП також перебувають у роздумах щодо своїх закупiвельних цiн. Деякi пiдприємства ще мають запаси борошна iз зерна тогорiчного врожаю, бiльшiсть пiдприємств обмеженi в обiгових коштах, а тому не можуть придбати одразу багато зерна й одразу ж за нього розрахуватися. Вони купують зерно невеликими партiями, незрiдка за бiльш високими, нiж тi, що сформувалися на ринку, цiнами, проте з вiдстрочкою платежу. Певна рiч, обсяги закупівель борошномельних комбiнатiв та КХП сьогоднi невеликi й поки що не можуть iстотно вплинути на внутрiшнє цiноутворення, проте з часом зi зростанням внутрiшнього попиту на продукти переробки зерна зросте й їхня роль. Саме нерiшучiсть цих пiдприємств стосовно закупiвлi продовольчої пшеницi є основною причиною падiння внутрiшнiх цiн на цей товар. Hагадаємо, що нинiшнього року валовий збiр пшеницi третього класу є невеликим — приблизно 10—15% усього виробництва пшеницi у 2001 роцi, або 1,8—2,7 млн т за рiчного споживання продовольчого зерна на рiвнi 6,5—7 млн т. Зрозумiло, що нинiшнього сезону основним продовольчим зерном буде пшениця четвертого класу, а цiни на пшеницю третього класу будуть порiвняно високими. Проте сьогоднi й вони продовжують знижуватися через вiдсутнiсть експорту i масових внутрiшнiх закупiвель. Якщо експорт i вiдбувається, то лише у деякi країни СHД та у вкрай незначних обсягах. А борошномельнi пiдприємства закуповують пшеницю невеликими партiями, очiкуючи подальшого падiння цiн на зерно. I справдi, якщо на початку жнив внутрiшнi цiни на пшеницю третього класу досягали 700—750 грн/т з ПДВ, EXW, то тепер сiльгоспвиробники нерiдко пропонують пшеницю третього класу за цiнами 450—500 грн/т. Певна рiч, перiод низьких цiн на пшеницю триватиме недовго, проте, з огляду на те, що її пропозицiя наростає, падiння цiн у найближчiй перспективi продовжиться. Комбiкормовi заводи також поки не виявляють рiшучостi у закупiвлi сировини. Поголiв’я худоби останнiми роками помiтно скоротилося, скоротилося й виробництво комбiкормiв. Hинiшнього ж року, в умовах низьких внутрiшнiх цiн на фуражнi зерновi, багатьом господарствам вигiднiше згодувати вирощене зерно власнiй худобi, тому поки що, за наявностi достатнiх обсягiв зерна в господарствах, закупки комбiкормiв i, вiдповiдно, сировини для їх виробництва незначнi. Бiльшу активнiсть на ринку демонструють спиртозаводи. Сама економiка галузi дає цим пiдприємствам змогу нинi закуповувати зерновi. Однак у масштабах України закупки їх незначнi i, хоча й впливають на формування внутрiшнiх цiн на фуражнi зерновi, та за силою цього впливу значно поступаються закупкам експортерiв. Hагадаємо ще раз, що експорт у нинiшньому сезонi є основним цiноутворюючим чинником на ринку фуражних зернових України. Тому факт тимчасової зупинки закупiвлi фуражних зернових експортерами справив вирiшальний вплив на падiння внутрiшнiх цiн. Усi причини падiння внутрiшнiх цiн можна об’єднати однiєю фразою: пропозицiя значно перевищила попит. Деякi спецiалiсти вважають, що падiння цiн було спровоковано низкою великих захiдних покупцiв з метою впливу на внутрiшнiх конкурентiв, проте нам видається, що просто вiдбувся збiг обставин у комбiнацiї згаданих причин. У будь-якому разi, нерозвиненiсть iнфраструктури зернового ринку, насамперед йдеться про портовi термiнали, транспортнi коридори, товарнi бiржi (як iнститути цiноутворення, а не спотової реалiзацiї зерна), державних агентiв тощо — ось тi чинники, що значно погiршили ситуацiю. За даними власного цiнового монiторингу, сьогоднi внутрiшнi цiни попиту на фуражнi зерновi перебувають на такому рiвнi: фуражний ячмiнь — 360—390 грн/т з ПДВ, EXW, пшениця шостого класу — 310—330 грн/т (або навiть нижче). Оскiльки багато продавцiв ще не вiдреагували на падiння цiн, цiни пропозицiї є помiтно вищими: фуражний ячмiнь — до 420 грн/т, фуражна пшениця — до 360 грн/т. Експортнi цiни попиту також знизилися: фуражний ячмiнь — $81/т max СРТ порти Чорного моря, фуражна пшениця — $70/т max СРТ порти Чорного моря. Цiни попиту на базисi поставки FOB порти Чорного моря такi: фуражний ячмiнь — $87—89/т, однак попит украй низький: фуражна пшениця — $79—80/т (тiльки Iллiчiвськ та Одеса i тiльки партiї 20—30 тис. т). Попит на поставки у серпнi був практично вiдсутнiй, а на пшеницю вірогідний не ранiш нiж на кiнець вересня. Як ми вже зазначали, у перспективi ми прогнозуємо вiдновлення внутрiшнiх цiн на ячмiнь. Водночас цiни на фуражну пшеницю збережуться на низькому рiвнi. З жовтня-листопада може розпочатися сезонне зростання цiн на цi культури, пов’язане зi скороченням внутрiшньої пропозицiї зернових. М. Верницький, Iнформацiйна служба компанiї “Олiмпекс Лтд”