Що бу­ло, що бу­де. Підсум­ки, про­гно­зи...

Г. Квітка
Спеціаль­но для жур­на­лу «Про­по­зиція»

Аг­ро­пром — ру­лює!
По­при труд­нощі, з яки­ми сти­ка­ють­ся гос­по­дар­ст­ва, та бой­ові дії на сході, Ук­раїна про­дов­жує би­ти ре­кор­ди із про­да­жу зер­на за кор­дон
«Ко­лапс», «спад», «де­фолт» — сло­ва, які ос­таннім ча­сом най­частіше за­сто­со­ву­ють за­со­би ма­со­вої інфор­мації, ха­рак­те­ри­зу­ю­чи стан на­шої еко­номіки. На­род, схо­же, уже звик жи­ти в но­вих еко­номічних ре­аліях. Зми­рив­ся із кур­сом до­ла­ра, який че­рез кри­зу вже не один місяць «ска­че як бе­рез­не­вий заєць». Не був ви­нят­ком і ли­с­то­пад. У се­ре­дині міся­ця Нац­банк на де­я­кий час навіть опу­с­тив офіційний курс гривні до 15,77 грн за до­лар. Так «гли­бо­ко» ук­раїнські гроші ще не па­да­ли… Од­ни­ми із пер­ших об­вал на ва­лют­но­му рин­ку поміти­ли ав­то­мобілісти. Скач­ки цін на за­прав­ках теж ви­я­ви­ли­ся ре­корд­ни­ми — услід за кар­ко­лом­ним знецінен­ням гривні літр 92-го бен­зи­ну за кілька ли­с­то­пад­не­вих днів по­до­рож­чав од­ра­зу на 1 грн 30 к. Ефект від зміцнен­ня до­ла­ра не мож­на бу­ло не поміти­ти на по­ли­цях су­пер­мар­кетів. Підско­чи­ла вартість про­дуктів, на­сам­пе­ред імпорт­них, які по­се­ред­ни­ки ку­пу­ють за ва­лю­ту. Як­що ба­на­ни торік у цей час ко­ш­ту­ва­ли 10–11 грн/кг, то нині — 18–19. А філе ло­со­ся, замість 90–100 грн/кг, те­пер по­лег­шить га­ма­нець на 180–190 грн. Од­не тішить: че­рез те, що імпортні харчі до­рож­ча­ють, то й по­пит на них змен­шується, а це — карт-бланш вітчиз­ня­ним про­дук­там. На ща­с­тя, кар­топ­ля май­же вдвічі де­шев­ша — три-чо­ти­ри гривні за кіло замість п’яти-се­ми — торік. Прий­нятні за ціною й інші інгредієнти бор­що­во­го на­бо­ру.
Тим ча­сом (як­що ре­тельніше при­ди­ви­ти­ся) мож­на поміти­ти й інші оп­тимістичні тен­денції. Де­далі підба­дьор­­ливіши­ми на тлі за­галь­но­е­ко­номічних ка­таклізмів вба­ча­ють­ся пер­спек­ти­ви вітчиз­ня­но­го аг­ро­про­му. Про­дукція АПК нині ста­но­вить знач­ну ча­с­ти­ну всьо­го ек­с­порт­но­го то­ва­ро­обігу. І це по­при всі труд­нощі, з яки­ми зустріча­ють­ся сільгосппідприємства! На кінець ли­с­то­па­да, як­що ра­ху­ва­ти від по­чат­ку мар­ке­тин­го­во­го ро­ку, за кор­дон бу­ло про­да­но май­же 15 млн т зер­на. Як і раніше, куль­ту­рою, яку найбільше ку­пу­ють, за­ли­шається пше­ни­ця. Її ви­вез­ли по­над по­ло­ви­ну на­зва­них об­сягів. При­чо­му Міне­ко­но­м­роз­вит­ку ек­с­портні про­гно­зи підви­щи­ло до не­ба­че­них досі ви­сот. За роз­ра­хун­ка­ми, за весь мар­ке­тин­го­вий рік (із 1 лип­ня 2014 р. по 30 черв­ня 2015-го) Ук­раїна відпра­вить на зовнішні рин­ки 36,68 млн т зер­на, зо­к­ре­ма: 11 млн 764 тис. т пше­ниці, 20 млн 235 тис. т ку­ку­руд­зи, 4 млн 157 тис. т яч­ме­ню. Це тим більше успіх, як­що зга­да­ти, що на­ша країна фак­тич­но пе­ре­бу­ває у стані війни. Аг­ро­про­мис­ло­вий ком­плекс за­ли­шається однією із не­ба­га­ть­ох га­лу­зей, які про­дов­жу­ють підтри­му­ва­ти дер­жа­ву ва­лют­ни­ми над­хо­д­жен­ня­ми. Лож­кою дьог­тю в цій бочці ме­ду є та­ке: Ук­раїна, як і раніше, вик­ли­кає інте­рес світо­во­го співто­ва­ри­ст­ва, на­сам­пе­ред, як дже­ре­ло одер­жан­ня си­ро­ви­ни. А що сто­сується ре­корд­них про­гнозів з ек­с­пор­ту, то на цю ци­ф­ру мож­на по­ди­ви­ти­ся і по-іншо­му: ви­во­зи­ти де­далі більше зер­на із країни вдається че­рез ско­ро­чен­ня їдців. Йдеть­ся про міграцію і про смертність. За ос­таннім по­каз­ни­ком на­ша дер­жа­ва, повідо­мля­ють ЗМІ, вий­ш­ла на дру­ге місце у світі. І хо­ча подібні невтішні досліджен­ня мож­на бра­ти під сумнів (є країни, де та­кий облік вза­галі ре­тель­но не ве­деть­ся), про­бле­ма ско­ро­чен­ня на­се­лен­ня в Ук­раїні во­че­видь за­го­ст­рюється.

Грив­ня — російський кар­бо­ва­нець: інфляційні зма­ган­ня нав­ви­пе­ред­ки
Після ре­корд­но­го об­ва­лу у се­ре­дині ли­с­то­па­да національ­на ва­лю­та зу­пи­ни­ла своє падіння, навіть по­ча­ла із дня в день відвой­о­ву­ва­ти на кілька копійок свої по­зиції. На­бли­жен­ня офіційно­го кур­су до по­знач­ки 15 грн/дол. да­ло підста­ву Міністер­ст­ву фінансів го­во­ри­ти про зміцнен­ня гривні (у пер­спек­тиві — до 13 грн). Од­нак го­ло­вним «во­ро­гом» ста­бі­лізації на ва­лют­но­му рин­ку, як і раніше, за­ли­ша­ють­ся панічні на­ст­рої. Во­ни охоп­лю­ють не ли­ше на­се­лен­ня, а й бізнес. За та­ких умов спрог­но­зу­ва­ти більш-менш точ­но май­бутній курс, вва­жа­ють ек­с­пер­ти, не­ре­аль­но. Він мо­же бу­ти як 12, так і 25 грн за до­лар. Від­різняється навіть офіційне ба­чен­ня пер­спек­тив. Так, го­ло­ва Національ­но­го бан­ку Ва­лерія Гон­та­ре­ва про­гно­зує до кінця ро­ку при­ско­рен­ня інфляції до 25%, що є ан­ти­ре­кор­дом за ос­танні 15 років.
«Уже нині інфляція ста­но­вить 20% і до кінця ро­ку при­ско­рить­ся до 25», — повідо­ми­ла Ва­лерія Гон­та­ре­ва під час п’ято­го Ук­раїнсько­го інве­с­тиційно­го фо­ру­му «Ево­люція після Ре­во­люції», який відбув­ся у жовтні в Києві. Ос­нов­ни­ми чин­ни­ка­ми, що ус­клад­ню­ють си­ту­ацію, го­ло­вний банкір країни ба­чить ско­ро­чен­ня ек­с­пор­ту й різку де­валь­вацію національ­ної ва­лю­ти.
Сіє паніку й не­довіра гро­ма­дян до банківської си­с­те­ми. На­прикінці ли­с­то­па­да ще дві фінан­сові ус­та­но­ви ого­ло­ше­но не­пла­то­с­про­мож­ни­ми. У Місько­му ко­мерційно­му бан­ку та Все­ук­раїнсько­му акціонер­но­му бан­ку бу­ло вве­де­но тим­ча­со­ву адміністрацію. До речі, НБУ повідо­мив, що наміру націоналізу­ва­ти ве­ли­кий си­с­тем­ний Все­ук­раїнський акціонер­ний банк не має. Ад­же «світові стан­дар­ти ре­капіталізації банків, які Національ­ний банк Ук­раїни впро­ва­д­жує у рам­ках про­гра­ми Міжна­род­но­го ва­лют­но­го фон­ду, не пе­ред­ба­ча­ють участі дер­жа­ви у ре­капіталізації в разі на­дан­ня знач­но­го об­ся­гу кре­дитів еко­номічно пов’яза­ним осо­бам».
Згуб­но на гро­шо­во-фінан­со­во­му рин­ку по­зна­ча­ють­ся й інші но­ви­ни.
   Пер­ша — чер­го­вий транш у 2,7 млрд дол. від МВФ на­ша країна, схо­же, до кінця нинішньо­го ро­ку не одер­жить. Хо­ча гроші для підтри­ман­ня й еко­номіки, й банківської си­с­те­ми потрібні вже те­пер.
   Дру­га — підви­щен­ня Нац­бан­ком облі­ко­вої став­ки від 12,5 до 14%. На­га­даємо, що під та­кий відсо­ток Цен­т­раль­ний банк на­дає по­зи­ки ко­мерційним бан­кам. А ті, своєю чер­гою, роз­да­ють кре­ди­ти клієнтам. Логічно, що та­кий крок ав­то­ма­тич­но по­тяг­не вго­ру вартість кре­дитів.
   Тре­тя — за да­ни­ми Держ­ста­ту, оп­ри­люд­не­ни­ми у ли­с­то­паді, у жовтні про­мис­ловість, порівня­но з ана­логічним періодом торік, «просіла» на 16,3%.  Зро­с­тан­ня зафіксо­ва­но тільки у ви­роб­ництві хар­чо­вих про­дуктів, на­поїв і тю­тю­но­вих ви­робів — на 6,3%. Падіння пром­ви­роб­ництва у До­нецькій об­ласті ста­но­ви­ло 55,2, у Лу­ганській — 80%.
Ве­ли­кий мінус із ма­лень­ки­ми плю­са­ми
Уза­галі, й са­ма політи­ка Нац­бан­ку у період пар­ла­ментсь­ких ви­борів ви­гля­да­ла, м’яко ка­жу­чи, не­послідо­вною. До «на­род­но­го во­ле­ви­яв­лен­ня» НБУ ви­-
т­ра­тив на підтрим­ку гривні із зо­ло­то­ва­лют­них ре­зервів 1,3 млрд дол. Але вслід за цим рап­том там виріши­ли відмо­ви­ти­ся від фіксо­ва­но­го кур­су. Тоб­то до ви­борів у пар­ла­мент — три­ма­ли, а після «во­ле­ви­яв­лен­ня» він об­ва­лив­ся. Як тут не вба­ча­ти політич­ну скла­до­ву...
У ва­лют­но­му стриб­ку й відпу­щенні гривні «на во­лю» ек­с­пер­ти (і, звісно, влас­ни­ки до­ларів) ба­чать певні плю­си.
   Пер­ший — відхід від «тінізації» (ад­же зі стри­му­ван­ням кур­су на ву­лиці по­вер­ну­ли­ся «міняй­ли»).
   Дру­гий — че­рез те, що курс гривні низь­кий, а до­ла­ра — ви­со­кий, ек­с­пор­те­ри не ста­нуть при­три­му­ва­ти «зе­лень», а ре­алізо­ву­ва­ти­муть усе­ре­дині країни свою ва­лют­ну ви­руч­ку.
Хо­ча, як­що із пер­шим ар­гу­мен­том мож­на по­го­ди­ти­ся, то з дру­гим — ще пи­тан­ня. Чи не зда­ва­ти­меть­ся влас­ни­кам знач­них сум до­ларів курс навіть на рівні 15–16 грн де­що за­ни­же­ним? Чи не за­хо­чуть во­ни по­че­ка­ти вигідніших для се­бе умов — приміром, 18–20 грн?
   Третій плюс — для гро­ма­дян, у яких за­ли­ши­ла­ся до­ла­ро­ва «за­нач­ка» зі ста­рих часів. Мож­на обміня­ти її на гривні і ку­пи­ти, на­при­клад, те­левізор, хо­ло­диль­ник то­що. На­ша національ­на ва­лю­та у плані купівель­ної спро­мож­ності «відстає» від до­ла­ро­вої: «аме­ри­ка­нець» підско­чив, а грив­неві ціни за ним не всти­га­ють. Тоб­то суть та­ка: як­що гро­ма­дя­нин дав­но зби­рав­ся при­ку­пи­ти, приміром, трак­то­рець у грив­не­во­му еквіва­ленті за 10 тис. дол., а в ньо­го їх є ли­ше 7 тис., то те­пер, мож­ли­во, ви­с­та­чить і цьо­го, щоб обміня­ти й прид­ба­ти ба­жа­ну річ.
Мінусів від ва­лют­ної ли­хо­ман­ки, звісно, знач­но більше. Лю­ди, в яких «ви­сять» не­по­га­шені до­ла­рові кре­ди­ти, по­трап­ля­ють у склад­ну си­ту­ацію — потрібно де­далі більше гри­вень, щоб роз­пла­ти­ти­ся за бор­га­ми. З тієї са­мої при­чи­ни важ­че й підприємствам, які за­лу­ча­ли ва­лютні по­зи­ки. Приміром, аг­ро­ком­панії, які ви­ро­щу­ють зер­нові або олійні: їхня про­дук­ція на­чеб­то й до­рож­чає в гривні, але як­що по­ди­ви­ти­ся на тлі до­ла­ро­вих «кульбітів», такі під­приєм­ства про­гра­ють. Щоб роз­ра­ху­ва­ти­ся, їм потрібно про­да­ти більшу кількість своїх то­варів, аніж до ва­лют­но­го стриб­ка.
У чо­му при­чи­на цих «кульбітів»? Мож­на зви­ну­ва­чу­ва­ти і війну, і зи­му… І Нац­банк, який на­да­вав рефінан­су­ван­ня ко­мерційним бан­кам — мільяр­ди вки­ну­тих не­за­дов­го до ви­борів гри­вень не змог­ли «роз­смок­та­ти­ся» не­помітно й по­тяг­ли вго­ру курс до­ла­ра.
Утім, є сподіван­ня, що си­ту­ація на якийсь час стабілізується. На підтри­ман­ня кур­су гривні спра­цю­ють ті ж самі ек­с­пор­те­ри, які по­ста­ча­ють до країни ва­лют­ну ви­руч­ку. Збіжжя, со­няш­ни­ко­ва олія і ме­тал для про­да­жу за кор­дон у нас по­ки що є. На ру­ку і політич­ний чин­ник: фор­му­ван­ня уря­ду мо­же пев­ною мірою за­спо­коїти курс. На стабілізацію зіграє і чер­го­вий транш Міжна­род­но­го ва­лют­но­го фон­ду (як­що йо­го да­дуть). Та і Євро­пейсь­кий банк ре­кон­ст­рукції і роз­вит­ку за­ра­ху­вав у фонд до­по­мо­ги Ук­раїні, що ство­рюється, 11 млн євро. А за­галь­ний об­сяг інве­с­тицій з бо­ку ЄБРР, очікується, ста­но­ви­ти­ме до кінця ро­ку близь­ко мільяр­да євро.
До речі (мо­же, ко­му й на радість), не­до­б­ру тен­денцію гривні наслідує і російський рубль. Ми­ну­ло­го міся­ця він до­сяг аб­со­лют­но­го мініму­му в 47,88 руб­ля за до­лар, а з по­чат­ку ро­ку втра­тив тре­ти­ну своєї вар­тості.
Ко­ли підве­с­ти ри­с­ку під усім за­зна­че­ним ви­ще, до­во­дить­ся кон­ста­ту­ва­ти: фіксу­ва­ти курс, гра­ти у ва­лютні ігри ми вже не мо­же­мо фізич­но. Нац­банк ви­чер­пав зо­ло­то­ва­лютні ре­зер­ви (во­ни те­пер ста­нов­лять 12,6 млрд дол.). Тільки у жовтні ці ре­зер­ви зни­зи­ли­ся на 23% і сяг­ну­ли мініму­му із 2005 р. Не тре­ба бу­ти фахівцем в еко­номіці, щоб ро­зуміти: ре­сурсів у нас не­ба­га­то. І на­явні, по­при склад­ну си­ту­ацію на сході країни, тре­ба ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти на роз­ви­ток ви­роб­ництва та зро­с­тан­ня ек­с­пор­ту. Збіль­шен­ня ва­лют­ної ви­руч­ки втри­ма­ло б грив­ню кра­ще за будь-яке адміністра­тив­не ре­гу­лю­ван­ня. А по­ки що в дер­жав­них кабіне­тах більше сподіва­ють­ся на міжна­родні кре­ди­ти та іншу ра­зо­ву до­по­мо­гу. Й ма­ло хто за­мис­люється, що гроші ці до­ве­деть­ся відда­ва­ти. До речі, ще один штрих до те­ми: Держ­бю­д­жет за 10 місяців не­до­одер­жав 27,1 млрд грн. Істот­на при­чи­на та са­ма — падіння ви­роб­ництва.

І тут прий­шов «трах-бах!»
По­при тру­дові зви­тя­ги й ек­с­портні здо­бут­ки, си­ту­ація із на­цва­лю­тою не мог­ла не по­зна­чи­ти­ся на ро­боті сіль­сько­го гос­по­дар­ст­ва. Знач­ною мірою кри­за по­зна­чи­ла­ся на діяль­ності аг­ро­хол­дингів. Здебільшо­го во­ни за­лу­ча­ють кре­дитні ко­ш­ти у ва­люті, а стрімка де­валь­вація гривні ус­клад­нює об­слу­го­ву­ван­ня цих по­зи­чок. Це один бік про­бле­ми. Ад­же по­тужні підприємства опи­ни­ли­ся при­близ­но у такій не­при­ваб­ливій си­ту­ації: бра­ли кре­дит за кур­сом до­ла­ра, приміром, у 8 грн, а те­пер тре­ба про­да­ти ви­ро­ще­не, за­ро­би­ти гро­шей, щоб у грив­не­во­му еквіва­ленті відда­ти май­же вдвічі більше. А з дру­го­го бо­ку, світові ціни на зер­нові й олійні зни­зи­ли­ся — й аг­ро­хол­дин­ги не мо­жуть вий­ти на за­пла­но­ва­ний рівень при­бут­ко­вості. Тоб­то, об­раз­но ка­жу­чи, пше­ни­ця у ва­люті ко­ш­тує вже не 250, а ли­ше 200 дол. Та­ким чи­ном еко­номіка гос­по­дарств, які, особ­ли­во не за­мис­лю­ю­чись, за­лу­ча­ли кре­ди­ти і пла­ну­ва­ли за ра­ху­нок ви­ро­ще­но­го га­си­ти по­зи­ки й ма­ти зиск, нині тріщить по швах. Керівни­кам та­ких струк­тур те­пер тільки й за­ли­шається, що підра­хо­ву­ва­ти збит­ки та за­спо­ко­ю­ва­ти акціонерів і інве­с­торів.
З ог­ля­ду на кри­зу сумні ча­си на­ста­ли і для тва­рин­ництва. На 1 ли­с­то­па­да нинішньо­го ро­ку, порівня­но з ана­логічною да­тою торік, ско­ро­ти­ло­ся не ли­ше по­голів’я дійних корів (що відбу­вається тра­диційно), а ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би за­га­лом. Змен­шен­ня ВРХ у Лу­ганській і До­нецькій об­ла­с­тях на 8 і 5%, відповідно, ви­гля­дає логічним. Але чи­сельність по­голів’я па­дає і у регіонах, не охоп­ле­них військо­вим про­ти­сто­ян­ням. Так, ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би на Чернігівщині по­мен­ша­ло на 7%, на Жи­то­мир­щині та Во­лині — на 6, а на Сум­щині, як і на До­неч­чині, — на 5%.
Те са­ме відбу­вається зі сви­ня­ми: їхня кількість за цей період ско­ро­ти­ла­ся на 120 тис., зо­к­ре­ма на 77 тис. — у гос­по­дар­ст­вах на­се­лен­ня, хо­ча ос­танніми ро­ка­ми чи­сельність ли­ше зро­с­та­ла. Так, у Пол­тавській і Чер­каській об­ла­с­тях спад за рік у цьо­му сег­менті ста­но­вив 10%, у Лу­ганській — 9, До­нецькій — 7, Хер­сонській — 6%.
Спад у тва­рин­ництві мож­на по­яс­ни­ти до­сить ви­со­ки­ми ціна­ми на м’ясо. Вод­но­час спо­с­терігається здо­рож­чан­ня і кормів, і вет­пре­па­ратів — ці фак­то­ри сти­му­лю­ють забій, а не ут­ри­ман­ня.
До речі, як­що го­во­ри­ти про зро­с­тан­ня ви­роб­ни­чих по­каз­ників у хар­човій про­мис­ло­вості, то ця ци­ф­ра, зо­к­ре­ма, сфор­му­ва­ла­ся за­вдя­ки збільшен­ню ви­роб­ництва м’яса сви­ней, а та­кож верш­­­­ко­во­го мас­ла. З ос­таннім у нас уза­галі па­ра­докс: кількість корів не­впин­но ско­ро­чується, а про­ду­ку­ван­ня мас­ла — зро­с­тає. У Міна­гро­політи­ки такі «не­сти­ков­ки» по­яс­ню­ють підви­щен­ням про­дук­тив­ності ху­до­би. Мов­ляв, се­редній надій від однієї ко­ро­ви в аг­ропід­приємствах у січні — жовтні сяг­нув 4428 кг. А це — плюс 7% до по­каз­ни­ка відповідно­го періоду торік. Най­вищі по­каз­ни­ки у гос­по­дар­ст­вах Харківської (5200 кг), Хер­сонсь­кої (5186), Київської (5164), Пол­тавсь­кої (5091), Чер­кась­кої (4992), Дніпро­пе­т­ровсь­кої (4765) та Хмель­ниць­кої (4490 кг) об­ла­с­тей. Ча­ст­ко­во з ар­гу­мен­та­ми чи­нов­ників мож­на по­го­ди­ти­ся. Але не слід за­бу­ва­ти про інший чин­ник: не­ма­ло пе­ре­роб­ників у своїй про­дукції, замість мо­лоч­но­го жи­ру, ак­тив­но ви­ко­ри­с­то­ву­ють паль­мо­ву олію. А збільшен­ня об­сягів вер­ш­ко­во­го мас­ла ос­­таннім ча­сом мож­на по­яс­ни­ти відмо­вою Росії ку­пу­ва­ти ук­­раїн­ські тверді си­ри. В нашій країні цей то­вар не ко­ри­с­тується та­ким, як раніше, по­пи­том че­рез зни­жен­ня пла­то­с­про­мож­ності гро­ма­дян. То­му чи­ма­ло за­водів із ви­роб­ництва сирів пе­ре­орієнту­ва­ли­ся на ви­го­тов­лен­ня мо­ло­ка у плівко­во­му фа­су­ванні та вер­ш­ко­ве мас­ло.