Розорювання земель руйнує клімат, — експерт

В Україні останніми роками триває тотальне розорювання землі. А в Євросоюзі, тим часом, площі сільськогосподарських угідь суттєво зменшуються.

Заявив голова Української природоохоронної групи (УПГ) Олексій Василюк. 

Про це пише propozitsiya.com з посиланням на news.24tv.ua.

Він відзначає, що у питанні розорювання землі «Україна разюче відрізняється від цивілізованих країн — того ж Євросоюзу, куди ми наполегливо прагнемо».

«Зараз у Європі рішуче реагують на глобальні кліматичні зміни, — каже Василюк. — Так, ЄС затвердив Стратегію щодо збереження біорізноманіття, згідно з якою протягом найближчих 10 років 30% сільгоспугідь будуть переведені в статус природних територій та охоронятимуться. Уявіть — майже третина! Для України — це фантастика! Бо у нас навпаки — останні залишки природи намагаються якнайскоріше освоїти. Раніше Україна на половину була зайнята степовими ландшафтами. Але на сьогодні лишилось не більше трьох відсотків колишніх степів. Та й з тих майже кожен 5-й квадратний метр був розораний лише за останні 5-8 років».

Експерт відзначив, що розорювання земель дуже серйозно впливає на зміну клімату: «За розрахунками науковців, з одно квадратного метра ріллі за рік "викидається" в атмосферу 3 кілограми вуглецю. Якщо цей показник помножити на розорані площі на всій планеті, то вийде колосальна цифра, рахувати яку ніхто і не прагне, бо суспільству не вигідно буде визнати, що ми зруйнували клімат планети, вирощуючи їжу і технічну сировину. І кількість вуглецю, що опинилась в атмосфері в результаті оранки, на порядки більша за викиди заводів, електростанцій чи автомобілів».

Олексій Василюк звертає увагу на те, що Міндовкілля України в Національному кадастрі викидів конкретно вказує, що останніми роками найбільший приріст викидів у атмосферу спричиняють саме нові розорювання. І це при тому, що більшість придатних територій в Україні «пішли під плуг» ще за часів СРСР. 

«А нині вже розорють те, що не можна — схили, береги річок… В цих місцях орати заборонено законодавством, але такі випадки стаються сотнями і повсякчасно. Як правило — це банальне самозахоплення, — пояснює природоохоронець. — Ми думаємо, це пов’язано з ринком землі. Хоч продавати її ще не можна, але власники паїв уже готуються до цього і шахрайськи розширяють свої площі, імітуючи що їхні землі — рілля, а не, наприклад, пасовища. Скажімо, куплятиме землю якась аграрна корпорація. Вона не буде детально розбиратися на місці, де там схили, де незаконно «доорана» територія… Подивляться на карті, скільки є квадратних метрів землі… Є 10 тисяч гектарів — купляємо!».

УПГ намагається відслідковувати самозахоплення земель, відзначає Василюк. Тільки цього року група подала більше 200 заяв до правоохоронних органів.

«Але ми не можемо контролювати все і всюди, — бідкається голова УПГ. — Тому беремося за самі кричущі випадки — наприклад, розорювання в заповідниках чи заказниках. Також останнім часом місцеві громади піднімаються і чинять спротив захопленню земель. Але порушень, повторюся, сотні. Іноді й винних дуже важко знайти. Як от нещодавно було на Чернігівщині. Фермери взяли в оренду пасовища — і переорали. Фермери ті — не місцеві, їх ніхто не знає. Затримали тракториста — він, звісно, говорить: мене найняли, я лише виконував замовлення… Ситуація типова для всієї України».