Росія, гречка та ядерна війна: українські виробники потребують державної підтримки

Ціни на гречку в Україні знову зростають, але експерти запевняють: причини цього — внутрішні проблеми галузі, а не можливий неврожай у Росії. Тим часом, вітчизняна гречана галузь занепадає через відсутність державної підтримки, що дозволило РФ стати світовим монополістом і витіснити українських виробників з ринку.

Про це пише Пропозиція з посиланням на УНІАН.

Ціна зростає, але не через росіян

На тлі повідомлень про нібито неврожай гречки в Росії, яка є ключовим гравцем на світовому ринку, ціна на цю крупу почала дорожчати і в Україні. Проте фахівці сходяться на думці, що Україна є самодостатньою, і російські проблеми на нас суттєво не вплинуть.

Світлана Литвин, керівниця аналітичного відділу Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), зазначає:

«Гречка – доволі специфічний продукт, який активно споживають країни колишнього Радянського Союзу та деякі країни Азії, Америки. Тому на світовому ринку немає значного попиту на даний продукт. Обсяги світової торгівлі гречкою становлять 200–300 тисяч тонн на рік, і найбільшим світовим експортером є Росія, яка забезпечує 60–70% цього обсягу».

Вона підтверджує, що внутрішні ціни в Україні зростають, але не через російський чи світовий ринок. Навпаки, зростання цін, яке вже досягло 40 гривень за кілограм і може збільшитися на 7–10%, експертка оцінює позитивно:

«Таке зростання буде мати і позитивний ефект, бо аграрії, отримуючи справедливу ціну, наступного року збережуть або збільшать посівні площі під культурою».

Занепад галузі та російська експансія

Пані Литвин фіксує, що в Україні з кожним роком врожаї гречки падають. За попередніми оцінками, у 2025 році вдасться зібрати 96 тисяч тонн гречки, що на 15% менше, ніж минулого року. Цього обсягу вистачить для задоволення внутрішньої потреби, яка скоротилася через вимушену міграцію.

Сергій Громовий, виконавчий директор Міжнародної асоціації гречки, пояснює, що галузь занепадає через відсутність державної підтримки. Гречка є «суперрентабельною» і найдешевшою у виробництві, але малодоходною на гектар порівняно з кукурудзою чи ріпаком. Через це аграрні холдинги відмовились від її посівів, а вирощуванням займаються переважно одноосібники та малі фермери.

«Наші фермери, відчуваючи відсутність державної підтримки по цьому напрямку, постійно зменшують посіви», — каже Громовий.

Якщо у 2000-х роках сіяли по 300 тисяч гектарів, то зараз лише до 70 тисяч гектарів.

Експерт наголошує, що такий стан справ є наслідком агресивної експансії Росії.

«Росія агресивно завойовувала наш ринок. Взагалі, агресивна війна РФ проти України почалася саме з захоплення нашого гречаного ринку. Ще 20 років назад ми експортували майже 200 тисяч тонн гречки на рік. Ми тримали весь європейський та американський ринки... Але РФ захопила ці ринки й витіснила нас, а потім почала захоплювати вже наш внутрішній ринок», — пригадує Сергій Громовий.

Він додає, що російська гречка, підтримувана державою, «задушила» наших фермерів наднизькими цінами, а під виглядом «казахстанської» до України часто потрапляє саме російська крупа.

Гречка: резерв на випадок ядерної війни?

Пан Громовий зазначає, що монополізація світового ринку гречки Росією може мати не лише комерційну мету.

«РФ не просто так сіє мільйон, а той півтора мільйона гектарів гречки щороку... Куди ще йде 300–400 тисяч тонн врожаю? Невідомо...», — каже він.

Експерт, посилаючись на інформацію від безпосередніх учасників закритих експериментів радянських часів, стверджує, що гречка була визначена як єдина культура, яка швидко відновлюється після мутацій і не накопичує радіонукліди, придатна для споживання після ядерного забруднення.

«Виходячи з цього, РФ, готуючись до можливої ядерної війни, проводить стратегічне накопичення гречки на своїй території», — вважає Сергій Громовий.

Так чи інакше, фахівці закликають до створення державної стратегії розвитку гречаної галузі в Україні, щоб протистояти російській експансії та забезпечити продовольчу безпеку.