Реєстратори розрахункових операцій
Необхідність застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі — РРО) є загальновизнаною, водночас слід констатувати недосконалість чинного законодавства України з цього питання. А оскільки контроль за використанням РРО здійснює податкова, то, як підказує практика, підприємцям не уникнути тлумачення будь-якої неузгодженості не на їхню користь. Залишилося розібратися з тим, що передбачає законодавство та які ризики можуть бути у зв’язку із неоднозначністю окремих його норм.
Ю. Лавреха, юрист,
ЮК Jurimex
Загальне про РРО
За загальним правилом, РРО зобов’язані використовувати усі суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток і чеків, жетонів тощо) під час продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу (ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).
З цього правила передбачені винятки: суб’єкти, які можуть не застосовувати РРО, та щодо окремих видів операцій — для будь-яких суб’єктів.
Термін «розрахункова операція» визначений у ст. 2 вказаного закону. Так, розрахунковою операцією є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосу-вання банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або у разі повернення товару (відмови від послуги) — оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
У цьому визначенні «покупець» тлумачиться широко і включає також осіб, яким надаються послуги.
Хто не застосовує РРО
Згідно з п. 296.10 ст. 296 Податкового кодексу України, реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного
податку:
першої групи;
другої і третьої груп (фізичні особи — підприємці), незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 млн грн.
У разі перевищення в календарному році вказаного обсягу доходу платники єдиного податку ІІ і ІІІ груп зобов’язані застосовувати РРО з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та у всіх наступних податкових періодах протягом дії свідоцтва платника єдиного податку.
Таким чином, усі платники єдиного податку І групи мають право не застосовувати РРО під час здійснення розрахункових операцій, а платники ІІ і ІІІ груп звільнені від застосування РРО лише до першого випадку перевищення обсягу доходу в 1 млн грн за календарний рік. Факт перевищення зобов’язує таких платників придбати та належним чином зареєструвати РРО, а в подальшому фіксувати через нього розрахункові операції, навіть якщо протягом інших календарних років обсяг доходу менший ніж 1 млн грн.
Безготівкові розрахунки
Виходячи з визначення розрахункових операцій, у разі розрахунку через банк РРО не потрібен. Зокрема, якщо покупець надає готівку в банк для перерахування на рахунок продавця або переводить кошти зі свого рахунку на рахунок продавця, в подальшому така операція не потребує фіксації через РРО продавцем.
Проте якщо покупець надає платіжну картку чи платіжні чеки продавцю для розрахунків з ним, продавець зобов’язаний проводити розрахунок через РРО.
Якщо замість сплати орендної плати за землю надаються послуги
або товари
Оскільки, як вказано вище, підставою для застосування РРО є здійснення розрахункових операцій та операцій
з приймання готівки для подальшого переказу, а при наданні послуг та/або реалізації товару як орендної плати за землю готівкові розрахункові операції фактично не здійснюються, то РРО
у таких випадках застосовувати
не потрібно.
Водночас такий обмін має бути оформлений. Наприклад, між сторонами укладається договір, де передбачено, що орендна плата сплачується шляхом виконання робіт, надання послуг або передачі товарів. Якщо ж оренда землі та передача товарів, виконання робіт передбачені в різних оплатних договорах, достатньо повідомлення від однієї сторони іншій про зарахування однорідних зустрічних вимог за умови, що сума по договорах збігається.
Які операції звільнено
Стаття 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачає операції, під час здійснення яких реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовують. Ці винятки поширюються на всіх суб’єктів господарювання.
I. РРО та розрахункові книжки не застосовують під час здійснення торгівлі продукцією власного виробництва підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
Основні вимоги включають:
власне виробництво реалізованої продукції;
платник не є підприємством торгівлі чи громадського харчування;
розрахунки проводяться в касі підприємства.
Товарами власного виробництва вважається продукція, яка виробляється та реалізується платником податку самостійно в єдиному технологічному процесі з використанням власної або найманої робочої сили.
II. Суб’єкти господарювання не повинні застосовувати РРО у таких випадках:
під час здійснення фізичними особами торгівлі продуктовими або промисловими товарами за готівкові кошти на ринках;
при продажу води, молока, квасу, олії та живої риби з автоцистерн, цистерн, бочок та бідонів; страв та безалкогольних напоїв у їдальнях і буфетах загальноосвітніх навчальних закладів і професійно-технічних навчальних закладів під час навчального процесу.
III. РРО не застосовують, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (наприклад, оптова торгівля тощо).
Норма п. 12 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» стосується випадків надання послуг не за місцем здійсненням готівкових розрахунків. При цьому оптова торгівля, за якої розрахунок здійснюється в касі підприємства, а відпуск товару — на оптовому складі, є одним з таких прикладів.
Таким чином, якщо готівкові розрахунки за надані послуги проводяться не за місцем надання послуг, РРО також не повинен застосовуватися.
Водночас для мінімізації ризиків, пов’язаних із застосуванням відповідальності за порушення касової дисципліни, варто звернути увагу на обгрунтування наявності об’єктивних причин надання послуг не за місцем здійснення розрахунків.
IV. Випадки звільнення від застосування РРО передбачені також у Постанові Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 р. № 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”».
Для таких операцій передбачено обов’язкове використання розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а для окремих — граничні річні обсяги здійснених операцій, за досягнення яких платник зобов’язаний застосовувати РРО.
Зокрема, звільняються від застосування РРО також розрахунки за надання побутових послуг на території села, причому без ліміту річного розміру розрахункових операцій.
Орієнтиром під час визначення приналежності послуг до побутових є п. 291.7 ст. 291 Податкового кодексу України. Зокрема, побутовими послугами є: виготовлення взуття, одягу, килимів, меблів за індивідуальним замовленням; ремонт одягу, взуття, музичних інструментів, електропобутової техніки за індивідуальним замовленням; виготовлення металовиробів та ювелірних виробів за індивідуальним замовленням; прокат речей особистого користування та побутових товарів; виконання фоторобіт; послуги, пов’язані з сільським та лісовим господарством; ритуальні послуги та ін.
Щодо суб’єктів, під час надання послуг яким такі послуги вважаються побутовими, законодавство не дає чітких критеріїв. Виходячи з суті побутових послуг, можна говорити, що вони надаються лише фізичним особам для особистих потреб, а не у зв’язку з підприємницькою діяльністю. Проте прямо законодавство такої вимоги
не встановлює.
Так само без обмежень в обсягах операцій без РРО здійснюється продаж булочних, кондитерських і порційних кулінарних виробів, морозива, безалкогольних напоїв, сувенірів, іграшок і надувних кульок із розносок та ручних візків у театрально-видовищних та спортивних закладах.
Для окремих операцій встановлено граничний обсяг операцій у 200 тис. грн на один суб’єкт господарської діяльності протягом календарного року. Зокрема, серед таких операцій передбачені:
роздрібна торгівля через засоби пересувної торговельної мережі (автомагазини, авторозвозки, автоцистерни, цистерни, бочки, бідони, низькотемпературні лотки-прилавки, візки, розноски, лотки, столики), що розміщені за межами стаціонарних приміщень;
роздрібна торгівля на ринках, ярмарках (за винятком розміщених на їхній території магазинів, кіосків, палаток, павільйонів, приміщень контейнерного типу);
продаж страв та безалкогольних напоїв у буфетах ВНЗ, у їдальнях і буфетах підприємств УТОС та УТОГ;
провадження діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб’єктами підприємницької діяльності на території сіл і селищ міського типу зі статусом гірських.
Для двох випадків встановлено граничний обсяг виручки в сумі 75 тис. грн на один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів, надання послуг) протягом календарного року:
роздрібна торгівля та громадське харчування на території села, що здійснюється підприємствами споживчої кооперації, а також сільськогосподарськими товаровиробниками, які використовують продукцію власного виробництва;
роздрібна торгівля медичними і фармацевтичними товарами та надання медичних і ветеринарних послуг на території села.
Законодавство також передбачає деякі інші винятки застосування РРО, наприклад під час торгівлі залізничними квитками, купівлі-продажу іноземної валюти тощо.
У випадках одночасного звільнення від застосування РРО за підставами, одна з яких обмежена граничним обсягом виручки, а інша — ні, граничний обсяг розраховується щодо тих операцій, які підпадають тільки під звільнення з обмеженням в обсязі.
Якщо для здійснення одних розрахунків потрібне РРО, а інших — ні
Під час здійснення операцій, розрахунки за які мають проводитися через РРО, суб’єкт господарювання зобов’язаний застосовувати РРО в усіх випадках здійснення розрахункових операцій, у тому числі до операцій, звільнених за ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та за Постановою КМУ від 23.08.2000 р. № 1336. Так само якщо особа добровільно встановила та зареєструвала РРО, вона зобов’язана його застосовувати до всіх розрахункових операцій.
І найголовніше: відповідальність за порушення законодавства щодо РРО
За непроведення розрахункових операцій через РРО з фіскальним режимом роботи передбачено такі штрафи:
вчинене вперше — 1 грн;
вчинене вдруге — 100% вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг);
за кожне наступне вчинене порушення — у п’ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).
Потребує уточнення поняття «перше вчинення порушення». З одного боку, непроведення певної кількості розрахункових операцій через РРО протягом періоду часу означає, що таке порушення полягає в бездіяльності, а отже, це правопорушення одиничне і є триваючим та закінчується за виявлення такого порушення. Проте не виключено, що податкова буде тлумачити «перше вчинене правопорушення» як таке, що полягає у відсутності фіксації однієї (першої) операції, а всі наступні операції становитимуть, на думку контролерів, правопорушення, вчинене вдруге і так далі — із застосуванням найсуворіших санкцій.
Читайте також
Інтерв'ю
ТОП новин за тиждень
Наші партнери
