Проблеми та перспективи ягідного ринку в Україні розглядали на практикумі-дискусії

Про те, чому в Україні втрачається удвічі більше урожаю, ніж у Нідерландах, розповіла доктор технічних наук, професор Таврійського державного агротехнологічного університету Олеся Прісс. на практикумі-дискусії «Фруктове довголіття: післяврожайна доробка, кращі практики», який був організований Асоціацією «Ягідництво України» за підтримки посольства Держави Ізраїль в Україні та агенції МАШАВ, пише propozitsiya.com з посиланням на Асоціацією «Ягідництво України».

За офіційною статистикою щодо обсягів виробництва плодів та ягід в Україні,  за останні 7-8 років зберігається чітка тенденція до зростання обсягів виробництва фруктів та ягід. У 2017 році в Україні було вирощено 2048 тисяч тонн плодово-ягідної продукції і до 2020 року очікується, що ми перетнемо показник в 2700 тисяч тонн. На сьогодні річне споживання фруктів та ягід на душу населення у нас становить  54 кг, фахівці ж рекомендують щонайменше 82 кг — тобто ми ще навіть не наситили свій власний ринок.

Проте далеко не всі ці фрукти і ягоди доходять до кінцевого споживача. Після вирощування на кожному етапі спостерігаються величезні втрати. На етапі первинної обробки в Україні втрачається до 30-35% через нестандартну якість, не відповідає вимогам тощо. Під час реалізації -  ще 10% сировини. На етапі зберігання та реалізації — ще 25-30%. Тож загалом близько 65% всієї вирощеної продукції споживачі не бачать.

У країнах із вищим технологічним рівнем ці втрати сягають приблизно 30-35 Втім показник в  30-35% на сьогоднішній день є реальним і досяжним навіть в реаліях України.

Основні причини втрат свіжої плодово-ягідної продукції в Україні

Нестача потужностей для зберігання.
Порушення температурного режиму до та під час завантаження продукції у транспорт.
Незадовільне пакування продукції.
Транспортування без охолодження.
Багаторазове перевантаження продукції через недосконалу структуру ринку.
Часто не враховуються біолого-фізіологічні вимоги сировини. Допускаються грубі помилки, коли вважається, що, наприклад, малину і виноград можна зберігати в однакових умовах. Навіть у межах одного виду потрібно робити індивідуальні підходи до сортових особливостей. Причому, не завжди ці дані можна знайти у літературі. Бо дані, які будуть справедливими для Нідерландів, не обов’язково покажуть такі ж гарні результати в Україні. Кожна країна характеризується власними агрокліматичними умовами вирощування — тож отримує продукцію з іншим біохімічним складом і певними особливостями.