Про продаж і купівлю землі…

За словами Сергія Самчука, земельного консультанта, агрохолдинги наразі мають різні стратегії. Одні планують купувати досить багато. Інші поводять себе стримано.

Про це пише propozitsiya.com з посиланням на biz.censor.

«Одні говорять: «Чому я маю вкладати кошти в землю, яку і так орендую?». Вони оголошують своїм співробітникам, щоб ті купували землю, а агрохолдинг буде гарантовано її орендувати. Тобто агрохолдинг нічого не вкладає, а власник отримує дохід зі здачі в оренду», — описує Сергій одну зі стратегій.

Інші планують вже зараз викупити всі цікаві ділянки. Все залежить від власника і стратегії агрохолдингу.

«Зараз зацікавлені агрохолдинги будуть купувати на афілійованих осіб. Чи на співробітників, чи на брата, свата, кума. Якщо у брата-свата не має коштів, то не виключення, що агрохолдинг може дати родичу кошти на покупку. У агрохолдингів є депозити у швейцарських банках, вони можуть брати кредити та теоретично можуть скуповувати багато, але не всі хочуть це робити", — говорить Сергій.

Він додає, що всі агрохолдинги як хотіли орендувати, так і хочуть. Проте всі розуміють, що сформувався прошарок людей, які точно вирішили, що будуть продавати землю. І якщо не купити такі земельні ділянки, то їх купить хтось інший. Тому розглядаються пропозиції продавців.

«Хтось хоче продати за всі гроші світу. Хтось хоче обміняти пай в 2 га на квартиру в Києві. На такі умови покупець не піде. Є адекватні пропозиції. Наприклад, не хочуть обробляти пай в 8 га, а хочуть на кошти з його продажу купити квартиру в райцентрі», — розповідає Самчук.

За його словами, агрохолдинги чітко розуміють, за що вони платять. Якщо людина просто так хоче більше, то агрохолдинг не заплатить. Але якщо в межах ділянки є такі перспективи росту, як гарні кліматичні умови регіону чи зростання врожаю, то угода купівлі-продажу відбудеться на умовах, які вигідні продавцю.

Наразі найцікавіші землі знаходяться у, так званому, «кукурудзяному поясі» — це Чернігівська та Сумська області. Частково цікаві Полтавська, Черкаська, Київська та Житомирська області. А також Тернопіль, південь Одеси та Хмельницької області.

Що стосується малих фермерів, то вони розуміють, що краще куплять техніку, ніж землю. Тому шукають не профільного інвестора, той купує землю, отримує гарантовану дохідність в 10% й здає фермерові в оренду.

«Насправді це найкращий механізм, який рухає земельну реформу й має притягнути ще більше коштів. Завдяки цьому фермери будуть розвиватися. І ми бачимо, що за цією схемою до нас вже приходять інвестори та фермери. Інколи навіть агрохолдинги не хочуть купувати землю, а шукають інвестора», — говорить земельний консультант.

Також він розповідає, що є ситуації, коли власник хоче продати землю, але агрохолдинг не хоче купувати орендовану ділянку, але розуміє, що її хоче купити інвестор. Тоді він спокійно відмовляється від свого переважного права на користь інвестора.

«Агрохолдинг розуміє, що деякі пайовики можуть перейти до іншого орендаря, а дехто вибирає кошти наперед. Буває, що людина почує, що десь комусь платять більше й приходить сваритися. З інвестором ситуація більш прогнозована. Якщо ж агрохолдинг хоче купити землю, яку орендує малий фермер, то це пряма конкуренція. Якщо малий фермер офіційно орендує землю, то агрохолдинг купити просто так не зможе, це буде конфлікт. Тому тут можна лише домовитися. І насправді агрохолдинг з малим фермером часто знаходять діалог», — говорить Сергій.