Світовий попит на сою залишається стабільно високим, що стимулює розвиток селекції та розширення посівних площ під цією культурою. За даними Насіннєвої асоціації України (НАУ), у 2025 році посівні площі сої під насіння в ЄС зросли на 2,2% — до 58,2 тис. га, де беззаперечним лідером залишається Італія, а найшвидші темпи приросту демонструє Угорщина. Україна активно інтегрується в цей процес, поступово виходячи на європейські ринки.
«Попит на сою у світі не спадає – і це добре відчувають і селекціонери, і насіннєві компанії. Україна – активний учасник в цьому процесі: ми виробляємо насіння, реєструємо нові сорти і поступово виходимо на європейський ринок. Питання вже не в тому, чи є потенціал – а в тому, як швидко ми його реалізуємо», — наголосила виконавчий директор НАУ Сюзана Григоренко.
В Україні ринок насіння сої демонструє відносну стабільність: після 2021 року він утримується в коридорі 12–14 тис. га, а прогноз НАУ на 2026 рік становить близько 14 тис. га. Основна географія насінництва зосереджена на заході країни — у Житомирській, Тернопільській та Хмельницькій областях, які забезпечують понад дві третини всіх посівів. У 2025 році 50 насіннєвих господарств виростили понад 50 тис. тонн насіння. Водночас завдяки запровадженню прискореної реєстрації сортів, вже визнаних у ЄС чи США, реєстр сортів сої в Україні розрісся до 280 позицій із 16 країн світу, де вітчизняна селекція посідає друге місце за кількістю після Канади.
Позитивні зрушення спостерігаються і у зовнішній торгівлі: імпорт насіння сої скорочується за рахунок розширення внутрішнього виробництва. Натомість для українського експорту відкриваються нові перспективи завдяки визнанню Євросоюзом еквівалентності української системи сертифікації насіння.
«Паралельно з експортними можливостями формується і внутрішня регуляторна база. З вересня 2026 року в Україні набуває чинності закон про державний контроль за обігом ГМО. Його ключові норми: єдиний реєстр ГМО, обов'язкове маркування продуктів із часткою модифікованих інгредієнтів понад 0,9%, заборона на ввезення незареєстрованих ГМ-організмів і фінансова відповідальність за порушення правил біобезпеки», — зауважила очільниця НАУ.
Орієнтація українських виробників на вирощування якісного non-GMO насіння створює додаткову стратегічну перевагу для виходу на ринок Європейського Союзу, де використання ГМ-сої суворо обмежене.
«Сьогодні питання в іншому: як швидко Україна перетвориться з внутрішнього ринку на експортний хаб насіння для Європи. Підстави для цього реальні – еквівалентність визнана, non-GMO насіння має попит, вибір генетики – один з найширших на континенті», — підсумувала Сюзана Григоренко.