Політика «затягування пасків» може стати економічним «зашморгом»

Ну от, ми зно­ву «за­жи­ли по-но­во­му». І зно­ву кра­що­го, ніж раніше, годі очіку­ва­ти. Бо у влад­них ко­лах ще про­сять по­че­ка­ти і за­тяг­ти тугіше па­с­ки. Для нас «увімкну­ли» ре­жим жор­ст­кої еко­номії. Мов­ляв, інак­ше не мож­на — тре­ба по­терпіти. На­прикінці ро­ку пар­ла­мент підтри­мав про­гра­му діяль­ності Кабміну, яка пе­ред­ба­чає про­ве­ден­ня ре­форм згідно із євро­с­тан­дар­та­ми і по­кли­ка­на стабілізу­ва­ти си­ту­ацію в еко­номіці. Ту са­му, ха­рак­те­ри­зу­ю­чи яку, прем’єр Ар­сеній Яце­нюк ви­го­ло­сив: у 2015 р. го­ло­вне за­вдан­ня — ви­жи­ти.

В. Друженко
Спеціально для журналу «Пропозиція»

У шко­лах про­гра­ма на­ро­бить гар­ми­де­ру
За­твер­д­жен­ня про­гра­ми оз­на­ме­ну­ва­ло­ся віяло­ви­ми відклю­чен­ня­ми еле­к­т­ро­е­нергії у ба­га­ть­ох на­се­ле­них пунк­тах і за­ява­ми Наф­то­га­зу про те, що ціна на «бла­кит­не па­ли­во» для на­се­лен­ня мо­же зро­с­ти втричі-вп’яте­ро. А київська вла­да виз­на­чи­ла­ся, що па­са­жирські пе­ре­ве­зен­ня по­до­рож­ча­ють із лю­то­го: про­ка­та­ти­ся у ме­т­ро ко­ш­ту­ва­ти­ме чо­ти­ри гривні, у на­зем­но­му транс­порті — три. «За­тя­гу­ва­ти па­с­ки» про­по­нується, зо­к­ре­ма, і за ра­ху­нок освіти. Мінфін для еко­номії про­по­нує ско­ро­ти­ти термін на­вчан­ня у шко­лах із оди­над­ця­ти до дев’яти років. В уряді те­пер кри­ти­ку­ють нинішній стан ре­чей, мов­ляв, у інших євро­пейсь­ких країнах термін на­вчан­ня у шко­лах ко­ли­вається від 9 до 10 років, тоді як в Ук­раїні ди­ти­на по­чи­нає на­вчан­ня у 6–7 років і одер­жує ате­с­тат у 17–18. Ре­акція Міністер­ст­ва освіти на та­ку ініціати­ву Мінфіну, звісно, не­га­тив­на. Ад­же раніше МОН про­по­ну­ва­ло по­вер­ну­ти­ся до 12-річної си­с­те­ми се­ред­ньої освіти, так са­мо по­яс­ню­ю­чи це при­кла­дом євро­пейсь­ких країн.
Уза­галі еко­номічні но­ви­ни ос­танніх днів ми­ну­ло­го ро­ку бу­ли пе­ре­об­тя­жені фінан­со­вою інфор­мацією. Ос­нов­не пи­тан­ня — як при­галь­му­ва­ти падіння національ­ної ва­лю­ти, що вста­но­ви­ла но­вий ан­ти­ре­корд? Офіційний курс опу­с­тив­ся до істо­рич­но­го мініму­му у
15,77 грн за до­лар. Та­кий спад призвів до су­пе­ре­чок в уря­до­вих ко­лах: за яким кур­сом роз­ра­хо­ву­ва­ти Держ­бю­д­жет-2015? Го­ло­вний фінан­со­вий до­ку­мент дик­тує ціно­ву політи­ку. Прем’єр-міністр Ар­сеній Яце­нюк за­пев­няв: Кабмін за­кла­да­ти­ме у про­ект бю­д­же­ту курс на рівні по­точ­но­го із до­пу­щен­ням де­валь­вації до 17 грн за до­лар. Хо­ча у за­со­бах ма­со­вої інфор­мації «гу­ля­ла» навіть ци­ф­ра у 22 грн. Втім, Ар­сеній Яце­нюк за­жа­дав ос­та­точ­них про­гнозів від Нац­бан­ку як клю­чо­во­го ор­га­ну, що виз­на­чає гро­шо­во-кре­дит­ну політи­ку в країні. У НБУ від та­кої довіри відмо­ви­ли­ся й не ста­ли ра­ди­ти Кабміну, який курс за­кла­да­ти у бю­д­жет-2015. Схо­же, не ли­ше пе­ресічні гро­ма­дя­ни ви­ка­зу­ють роз­губ­леність що­до си­ту­ації на­вко­ло до­ла­ра та євро — пе­ред­ба­чи­ти ди­наміку важ­ко навіть досвідче­ним фінан­си­с­там.

Нинішні кер­ма­ничі біга­ють за гро­ши­ма не гірше від «по­пєрєдніків»
Що сто­сується фінан­со­вої до­по­мо­ги, то тут — нічо­го не­сподіва­но­го. Уряд, як і по­пе­редній, ду­же роз­ра­хо­вує на кре­ди­ти від МВФ, Світо­во­го бан­ку, ЄБРР то­що. Для них у січні — лю­то­му пла­но­ва­но про­ве­с­ти до­норсь­ку кон­фе­ренцію.
Тут вар­то до­да­ти трішки оп­тимістич­них сподівань.
Інтри­гою на­прикінці 2014 р. ста­ла інфор­мація, що на ро­бо­ту до ук­раїнсько­го уря­ду най­ма­ють іно­зем­них гро­ма­дян. Мож­на дов­го спе­ре­ча­ти­ся про плю­си та міну­си та­кої ка­д­ро­вої політи­ки, але, без­пе­реч­но, нові об­лич­чя (особ­ли­во — із до­б­рою ре­пу­тацією у світі) потрібні, то­му що під «старі» гроші у борг да­ва­ти­муть не так ак­тив­но.
Та­ке ноу-хау мо­же обер­ну­ти­ся для на­шої еко­номіки пев­ним по­зи­ти­вом. Міністр фінансів На­талія Яресь­ко (не­дар­ма ке­ру­ва­ти цією сфе­рою по­ста­ви­ли гро­ма­дян­ку США, яка, обійняв­ши по­са­ду, от­ри­ма­ла ук­раїнське гро­ма­дян­ст­во) вва­жає, що за умов прий­нят­тя па­ке­ту ре­форм во­на змо­же пе­ре­ко­на­ти Міжна­род­ний ва­лют­ний фонд ви­пла­ти­ти на­шій країні чер­го­вий транш до­по­мо­ги у розмірі близь­ко 3 млрд дол. уже на по­чат­ку січня.
За­кор­дон­ним кре­ди­то­рам, схо­же, та­ка політи­ка спо­до­ба­ла­ся. Фінан­сові струк­ту­ри вже не про­ти підтри­ма­ти пе­ре­тво­рен­ня у нашій еко­номіці. Після фор­му­ван­ня но­во­го скла­ду Кабміну до Києва при­бу­ла місія Міжна­род­но­го ва­лют­но­го фон­ду. Уже оз­ву­чу­ють про­по­зиції роз­ши­ри­ти об­ся­ги фінан­су­ван­ня.
«На­ступ­но­го ро­ку до­дат­ко­во до про­гра­ми, яка пе­ред­ба­че­на МВФ (це не ми ска­за­ли, це — Fіnancіal Tіmes на­пи­са­ла), не­обхідно 15 млрд дол.», — за­зна­чив Ар­сеній Яце­нюк.
Зро­зуміло, без та­ких вли­вань нині склад­но — зо­ло­то­ва­лютні ре­зер­ви країни ско­ро­ти­ли­ся, те­пер — до кри­тич­но­го мініму­му: мен­ше ніж 10 млрд дол. Це ще один ан­ти­ре­корд ос­танніх де­ся­ти років. Пер­ший за­ступ­ник го­ло­ви НБУ Олек­сандр Пи­са­рук за­пев­няє: Нац­банк не пла­нує ви­т­ра­ча­ти свої зо­ло­то­ва­лютні ре­зер­ви до одер­жан­ня тран­шу від Міжна­род­но­го ва­лют­но­го фон­ду, що, мов­ляв, очікується на­прикінці лю­то­го. Але яким чи­ном вдасть­ся три­ма­ти цей мінімум, як­що до­водиться спов­на роз­ра­хо­ву­ва­ти­ся за газ із Росією, — невідо­мо. За на­ши­ми про­гно­за­ми, цей важ­ли­вий інди­ка­тор еко­номіки ще змен­шу­ва­ти­меть­ся.
Тоб­то по­зич­ки хоч якось да­ють змо­гу три­ма­ти­ся «на пла­ву».
По­га­но те, що у кре­дитів, як у ме­далі, є дру­гий бік: бор­го­ва яма стає де­далі глиб­шою. А на­шою пла­тою за іно­зем­не кре­ди­ту­ван­ня бу­де, зо­к­ре­ма, збільшен­ня та­рифів: пе­ре­дусім — на еле­к­т­ро­е­нергію та газ, відповідно — й на інші жит­ло­во-ко­му­нальні по­слу­ги. Гро­ма­дя­ни це вже відчу­ли на собі, по­ба­чив­ши на­прикінці ро­ку платіжки, вартість теп­ла у яких чи не вдвічі пе­ре­ви­щує то­горічну.
Од­на надія — на Со­ро­са
Тут без Джор­д­жа Со­ро­са не розібра­ти­ся. Але, як ка­жуть, «про во­вка по­мов­ка». У ЗМІ з’яви­ла­ся інфор­мація, що са­ме він «при­гля­да­ти­ме» за гро­ши­ма в Ук­раїні. Так, повідо­мля­ють, на­чеб­то кан­ди­да­ту­ру мільяр­де­ра і фінан­со­во­го спе­ку­лян­та в Адміністрації Пре­зи­ден­та роз­гля­да­ють се­ред мож­ли­вих кан­ди­датів на по­са­ду го­ло­ви Нац­бан­ку. Іншим пре­тен­ден­том там ба­чать ще од­ну відо­му осо­бу — ко­лиш­нь­о­го го­ло­ву МВФ Домініка Стросс-Ка­на, який зму­ше­ний був за­ли­ши­ти своє крісло че­рез сек­су­аль­ний скан­дал. За про­гно­за­ми, Пе­т­ро По­ро­шен­ко пред­ста­вить на­род­ним об­ран­цям кан­ди­да­ту­ру но­во­го го­ло­ви НБУ вже не­за­ба­ром. 
Що сто­сується про­ек­ту держ­бю­д­же­ту, то, за інфор­мацією міністра фінансів На­талії Яресь­ко, за­кла­дає­ться ну­ль­о­ве зро­с­тан­ня еко­номіки. Інши­ми сло­ва­ми, у країні пла­нується зу­пи­ни­ти спад ви­роб­ництва, але й на зро­с­тан­ня особ­ли­во роз­ра­хо­ву­ва­ти не до­во­дить­ся.
Із пе­ред­ба­чен­ня­ми від На­талії Яресь­ко не по­го­д­жується міжна­род­не рей­тин­го­ве агент­ст­во Standard&Poor’s. Там про­гно­зу­ють падіння на­шої еко­номіки, за підсум­ка­ми 2014 р., на 7% і збе­ре­жен­ня не­га­тив­них по­каз­ників у 2015-му із про­гноз­ним падінням ВВП на 3%. Вод­но­час уже у 2016-му мож­ли­ве зро­с­тан­ня — на 1,5 та у 2017-му — на 2,5%. Але ці да­лекі дні співвітчиз­ників не так хви­лю­ють — хай і з вірою у май­бутнє, та за­раз все-та­ки більше пе­рей­маємось дум­ка­ми, як най­б­лижчі ча­си пе­ре­жи­ти.
Іно­земні ек­с­пер­ти поділя­ють на­шу три­во­гу. «Раніше очіку­ва­ли, що до кінця ро­ку Ук­раїна от­ри­має ще один транш кре­дит­них коштів від МВФ, але цей платіж відкла­дається. Відстро­чен­ня, по­ряд зі ско­ро­чен­ням держ­ре­зервів, підви­щує ри­зик не­здат­ності уря­ду оп­ла­чу­ва­ти свої зо­бов’язан­ня. При­чо­му ри­зик де­фол­ту зберігається до­сить знач­ний уп­ро­довж най­б­лиж­чих місяців», — йдеть­ся у повідо­мленні агент­ст­ва S&P.
Про­гно­зи що­до бор­го­во­го на­ван­та­жен­ня до ВВП та­кож невтішні. Цей по­каз­ник ста­но­ви­ти­ме 64,1% — за підсум­ка­ми 2014 р. і 80% — у 2015-му. До 2017 р. бор­го­ве на­ван­та­жен­ня зни­зить­ся не­знач­но — до 78% ВВП.
У очіку­ван­нях міжна­род­них фінан­со­вих ор­ганізацій теж ма­ло оп­тимістич­них пер­спек­тив: за оцінка­ми Світо­во­го бан­ку, ско­ро­чен­ня ВВП Ук­раїни у 2014-му ста­но­ви­ти­ме 8%, Євро­пейсь­ко­го бан­ку ре­кон­ст­рукції та роз­вит­ку — 9, Міжна­род­но­го ва­лют­но­го фон­ду — 6,5. Вітчиз­няні фахівці схи­ля­ють­ся до 6,5–7%. При­чо­му падіння еко­номіки Дон­ба­су, де ве­деть­ся ан­ти­те­ро­ри­с­тич­на опе­рація, ста­но­ви­ти­ме не менш як 25%.

Посівна — «на чес­но­му слові»…
Зро­зуміло, що фінан­со­ве «за­тя­гу­ван­ня пасків» по­зна­чить­ся на всіх га­лу­зях. Аг­рар­на вже ра­хує май­бутні збит­ки. Ек­с­пер­ти про­гно­зу­ють, що вес­ня­ний висів відбу­ва­ти­меть­ся для гос­по­дарств в умо­вах без­грошів’я. Собівартість но­во­го вро­жаю бу­де ви­щою, ніж то­горічна. Сіль­­госпви­роб­ни­ки зму­шені ку­пу­ва­ти до­б­ри­ва, за­со­би за­хи­с­ту рос­лин, на­сіння, сільгосптехніку за знач­но більши­ми ціна­ми. І тут та­ка си­ту­ація: ре­сур­си для за­без­пе­чен­ня аг­ро­ви­роб­ництва у нас знач­ною мірою імпор­то­вані, за­ле­жать від кур­су до­ла­ра. Приміром, за­со­би за­хи­с­ту рос­лин, сільгосптехніка, насіння ок­ре­мих сільгоспкуль­тур здебільшо­го за­во­зять із-за кор­до­ну. А до­б­ри­ва, хоч їх і ви­роб­ля­ють у країні, за­ле­жать від вар­тості га­зу, який за­ка­чуємо за ва­лю­ту. Од­но­знач­но зро­с­туть ви­т­ра­ти на по­льові ро­бо­ти, і тих до­ходів, які от­ри­му­ють аг­рарії від ре­алізації вро­жаю, мо­же про­сто не ви­с­та­чи­ти навіть для вес­ня­но­го висіван­ня. На кре­дитні ко­ш­ти роз­ра­хо­ву­ва­ти не до­во­дить­ся, то­му що за річної інфляції у 25% відсот­кові став­ки банків бу­дуть ша­ле­ни­ми. А на дер­жав­ну під­трим­ку пе­ресічним гос­по­дар­ст­вам над­то сподіва­ти­ся теж не вар­то. Ад­же в умо­вах воєнно­го про­ти­сто­ян­ня у країні, стрімкої де­валь­вації гривні та енер­ге­тич­ної за­леж­ності від Росії уряд на­да­ва­ти­ме до­по­мо­гу сіль­сько­му гос­по­дар­ст­ву більше на сло­вах, аніж на ділі. 
Ми звер­ну­ли­ся до ге­не­раль­но­го ди­рек­то­ра Ук­раїнсько­го клу­бу аг­рар­но­го бізне­су Во­ло­ди­ми­ра Ла­пи (24.12.2014 його призначено заступником Міністра аграрної політики та продовольства України. — ред.) із про­хан­ням вис­ло­ви­ти свою оцінку си­ту­ації: як інфляція по­зна­чать­ся на сільгоспви­роб­ництві най­б­лиж­чим ча­сом за­га­лом та на підго­товці до вес­ня­но-по­льо­вих робіт зо­к­ре­ма. І як ці про­це­си відіб’ють­ся на га­ман­цях пе­ресічних ук­раїнців — спо­жи­вачів аг­рар­ної про­дукції? Ек­с­перт пе­ре­ко­на­ний, що «де­валь­вація гривні не настільки по­зи­тив­но відби­вається на до­хо­дах сільгосппідприємств, як то­го мож­на бу­ло очіку­ва­ти. По-пер­ше, більша ча­с­ти­на ре­сурсів має імпорт­не по­хо­д­жен­ня і знач­но по­до­рож­ча­ла. Чо­го тільки вар­тує зро­с­тан­ня цін на диз­па­ли­во, але прак­тич­но та­ка са­ма си­ту­ація і з міне­раль­ни­ми до­б­ри­ва­ми, за­со­ба­ми за­хи­с­ту рос­лин, сільсько­го­с­по­дарсь­кою техні­кою і ча­ст­ко­во — з насінням. З дру­го­го бо­ку, і в ек­с­пор­терів, які нині ак­тив­но про­дов­жу­ють ску­по­ву­ва­ти у гос­по­дар­ст­вах зер­нові, со­няш­ник та інші куль­ту­ри, не­має впев­не­ності у ва­лютній ди­наміці, то­му во­ни не поспіша­ють підви­щу­ва­ти грив­неві за­купівельні ціни на внутрішньо­му рин­ку. Як завжди, крайнім ви­яв­ляється без­по­се­ред­ньо аг­рарій, у яко­го ча­с­то не­має аль­тер­на­ти­ви ре­алізації про­дукції в умо­вах, ко­ли, приміром, не­обхідно про­дов­жу­ва­ти по­льові ро­бо­ти, а банківські кре­ди­ти прак­тич­но не­до­ступні.
Логічний вис­но­вок у такій си­ту­ації — бе­ри й ек­с­пор­туй са­мо­туж­ки. Де­які ве­ликі ком­панії так і роб­лять, але для се­ред­нь­о­го і дрібно­го бізне­су цей варіант прак­тич­но не­мож­ли­вий. По-пер­ше, склад­но сфор­му­ва­ти партію зер­на од­но­рідної якості. По-дру­ге, об­ме­же­ний до­ступ до логісти­ки. Приміром, от­ри­ма­ти кво­ту на пор­то­ву пе­ре­вал­ку се­ля­ни­ну — це все рівно, що здійсни­ти політ у ко­с­мос. Во­че­видь, слід серй­оз­но за­мис­ли­тись над роз­вит­ком логісти­ки не ли­ше шля­хом інве­с­тицій трей­дерів (хо­ча во­ни, бе­зу­мов­но, ко­рисні і вкрай не­обхідні), а й на ко­о­пе­ра­тив­них за­са­дах зу­сил­ля­ми са­мих сільгоспви­роб­ників. Інша спра­ва, що об’єдну­ва­тись аг­рарії па­то­логічно не поспіша­ють, відда­ю­чи пе­ре­ва­гу нарікан­ню на до­лю по­одинці. Та й дер­жа­ва не ро­бить усь­о­го то­го, що ма­ла б — на­при­клад, у ча­с­тині на­дан­ня до­сту­пу аг­раріям до ко­ри­с­ту­ван­ня логістич­ни­ми мож­ли­во­с­тя­ми дер­жав­них ком­паній. Тоді й про­по­зицій що­до ліквідації ос­танніх бу­ло б на­ба­га­то мен­ше.
Що сто­сується інфляції — на жаль, в Ук­раїні це не­одмінний су­пут­ник будь-якої кри­зи. Це бу­ло у 1990-х, бу­ло в 2008-му і в 2014 р. Як­що го­во­ри­ти про сільське гос­по­дар­ст­во, то тут два ос­нов­них чин­ни­ки інфляції — зро­с­тан­ня собівар­тості че­рез по­до­рож­чан­ня ре­сурсів, а та­кож силь­на інкор­по­рація (вхо­д­жен­ня) ук­раїнсько­го аг­ро­сек­то­ру в світо­ву торгівлю. Як наслідок — імпорт­на або ек­с­порт­на про­дукція пе­ре­ра­хо­вується у грив­ню за ак­ту­аль­ним ва­лют­ним кур­сом і ви­яв­ляється не­помірно до­ро­гою. Логіку сільгоспви­роб­ни­ка зро­зуміти мож­на: як­що ек­с­пор­тер дає ви­щу ціну — який сенс про­да­ва­ти ви­роб­ле­ну са­мо­туж­ки про­дук­цію внутрішньо­му спо­жи­ва­чу де­шев­ше? До то­го ж біль­шість аг­рар­них підприємств і ком­паній за­раз не ма­ють за­па­су фінан­со­вої міцності.
От­же, є про­сте пра­ви­ло: най­по­мітніше до­рож­чає та про­дукція, яка більшою мірою ек­с­пор­тується або імпор­тується. Ци­т­ру­сові, ри­ба, зер­но, олійні та про­дук­ти пе­ре­роб­ки — у цьо­му пе­реліку.
Пер­спек­ти­ви зно­ву ж та­ки за­ле­жать від кур­со­вої ди­наміки. Як­що курс гривні стабілізується на по­значці 16 грн за до­лар, ми очікуємо про­дов­жен­ня інф­ля­ційних про­цесів у пер­шо­му квар­талі 2015 р., на­далі во­ни уповільнять­ся. Але на­вряд чи мож­на да­ти точ­ний про­гноз по­даль­шої кур­со­вої ди­наміки», — вважає В. Лапа.

У Росії — «чорні» дні, в Ук­раїні — темні тижні
Звісно, хтось мо­же по­радіти: у Росії си­ту­ація на «фінан­со­во­му фронті» ще гірша. Після «чор­но­го» по­­неділка неод­мінно на­сту­пає ще «чорніший» вівто­рок — їхня на­цва­лю­та об­ва­ли­лась до
80 руб. за до­лар і 100 руб. за євро. Але, по­ти­ра­ю­чи ру­ки від за­до­во­лен­ня, мов­ляв, у Путіна та­кож усе по­га­но, не тре­ба за­бу­ва­ти, що, тільки за офіційни­ми да­ни­ми, на за­робітках у Росії все ще пе­ре­бу­ває
2,5 млн на­ших гро­ма­дян (за не­офі­ційни­ми — 5–6 млн). Ба­га­то із них бу­дуть поз­бав­лені мож­ли­вості пра­цю­ва­ти, до­по­ма­га­ти рідним в Ук­раїні і по­вер­та­ти­муть­ся до­до­му. Ад­же, з од­но­го бо­ку, в сусідній дер­жаві відбу­ва­ти­муть­ся ма­сові ско­ро­чен­ня, кількість ва­кансій, на­сам­пе­ред для га­с­тар­бай­терів, знач­но змен­шить­ся. А з дру­го­го — упа­дуть за­робітки че­рез об­вал руб­ля. Як­що, приміром, будівель­ник з Ук­раїни от­ри­му­вав у Росії 500 дол. у місяць, то те­пер це еквіва­лент­но ли­ше 250 дол. Зва­жа­ю­чи на ви­т­ра­ти на хар­чу­ван­ня, про­жи­ван­ня, проїзд — сен­су пра­цю­ва­ти у Мос­ковії бу­де все мен­ше. До­ве­деть­ся по­­вер­­та­ти­ся до своїх осель. Хоч тут і зар­пла­ти менші, але й тра­ти помірніші.
І в «су­хо­му за­лиш­ку» — з енер­ге­тич­них но­вин. У світі наф­та все де­шев­шає, а на на­ших за­прав­ках бен­зин все до­рож­чає. У цьо­му кон­тексті щось не вид­но ро­бо­ти Ан­ти­мо­но­поль­но­го коміте­ту.
А що­до віяло­вих відклю­чень еле­к­­­­тро­е­нергії ук­раїнців за­спо­коїв Ар­сеній Яце­нюк. Прем’єр за­кли­кав гро­ма­дян із ро­зумінням по­ста­ви­ти­ся до подібних за­ходів, оскільки си­ту­ація на рин­ку енер­ге­ти­ки за­ли­шається склад­ною. Вод­но­час він за­пев­нив, що «дав до­ру­чен­ня міністер­ст­ву чітко і що­ден­но інфор­му­ва­ти на­род про те, ко­ли, на яких те­ри­торіях і на скільки го­дин бу­де відклю­ча­ти­ся еле­к­т­рич­на енергія».
На­пев­не, коли погасне світло, те­пер нам розкажуть по радіо. Але і на то­му спа­сибі…