Органічне землеробство:швидше хобі, ніж бізнес

Володимир Ярошенко на землі не новачок: за плечима робота агрономом у колективному господарстві, а з 1992 року — вільне фермерування. Під орудою в нього 131 га ріллі, понад три гектари лісу, 18 — сінокосів. Техніка — два МТЗ, два Т-150, комбайн, сівалки, грунтообробні знаряддя. Найманих працівників немає, на всій техніці Володимир Михайлович працює сам. Вирощує гречку, пшеницю, просо, ячмінь, соняшник, кавуни; обов’язкова ланка сівозміни — сидеральний пар.
Усі 14 фермерських років Ярошенко тримається безплужного обробітку грунту. Випробував кілька його варіантів і зробив висновок: найкращий урожай буває після чизеля, але з економічного погляду ефективніший плоскоріз. Бо з чизелем обробіток триває довше, затрати пального — більші.
“Життя змусить й інших перейти на безплужний обробіток, — упевнений Володимир Михайлович. — По-перше, плуг — це борозни в полі. А що таке для сучасного швидкісного комбайна вскочити в борозну? Жатка відразу заривається в землю! З іншого боку, два дощові черв’яки на квадратному метрі поля за рік виконують той самий обсяг переміщення грунту, що й оранка плугом на 32 см. Але значно дешевше! Тобто економіка така, що мінімальна технологія, порівняно з оранкою, вигідніша: ось я, наприклад, нинішнього року солярки використав трохи більше двох тонн — при тому що засіяно й оброблено понад 100 га площ. А темпи обробітку грунту дають мені змогу все робити самому, адже найманих працівників у господарстві немає”.
Не послуговується фермер і пестицидами, натомість розробивши власну систему боротьби з бур’янами, хворобами й шкідниками за допомогою механічних знарядь, дотримання строків виконання агрозаходів, підбору культур у сівозміні. Та, незважаючи на відмову від важливих елементів інтенсивних технологій, урожаї одержує цілком пристойні. Зокрема, пшениці максимально намолочував 104 ц/га, мінімально — 50 (крім одного неврожайного року, коли було зібрано 36 ц/га). Нижче третього класу пшениці жодного разу не було. Ячменю найбільше збирав 76 ц/га.
Цікавим є досвід Володимира Михайловича і щодо застосування нульової технології. Так, минулої осені за допомогою стерньової сівалки казахстанського виробництва він засіяв 10 га пшениці, а нинішнього року — невелику площу ячменю. В агрегаті з трактором МТЗ ця сівалка десятигектарну ділянку впорала протягом дня. Витрати дизпалива — 10 л/га. Навесні на поверхні грунту утворилася кірка: руйнував її боронуванням у два сліди. Станом на середину червня пшениця мала доволі добрий вигляд, боротьбу з бур’янами вона успішно виграла. Як недолік нульової технології, фермер відзначив те, що у посіві розводиться багато мишей, які дуже шкодять культурі.
Фермер вважає оптимальним застосування нульової технології раз на три роки, а у проміжках — нормальний основний обробіток (але без перевертання верхнього шару). Свою думку він аргументує потребою періодично руйнувати плужну підошву, яка за нульової технології утворюється на глибині 6–7 см і заважає проникненню коренів культури вглиб.
Своєю головною культурою Володимир Михайлович називає гречку: ціна на неї стабільно висока, врожайність доволі часто сягає понад 30 ц/га, що забезпечує пристойну рентабельність. Тут треба враховувати й те, що відмова від пестицидів і міндобрив також знижує собівартість вирощування культури. “А одного року, — розповів фермер, — вийшло так: спочатку планували площу під просо, але потім вирішили залишити падалицю гречки, що зійшла. Ми ж нічого не втрачали: затрати — нульові! Гречка виросла, я її обмолотив на початку липня, врожайність становила 17 ц/га, покупець забрав зерно прямо з-під комбайна”.
Гречку фермер вважає і найкращим попередником під пшеницю. Поле після неї обробляє культиватором, а як падалиця відростає — загортає зелену масу на сидерат.
Треба зазначити, що, на відміну від плуга й гербіцидів, мінеральні добрива Володимир Ярощенко викреслив зі своїх технологічних карт нещодавно — лише два роки тому. “Міндобрива за нинішніх цін на газ дорожчають, і я вирішив провести експеримент, — розповів фермер. — Адже вважається, що одна тонна азотних добрив дає п’ять тонн прибавки врожаю пшениці. Якщо рахувати із вартістю внесення, то тонна аміачної селітри коштує сьогодні близько півтори тисячі гривень. Тобто за ціни на пшеницю під час жнив у 300 грн/т прибавка врожайності не дасть жодного зиску”.
Так чи так, але після відмови від підживлень проблема азоту дається на полях взнаки. Позбуватися її господар планує в такий спосіб: під час збирання врожаю солому залишати на полі й не загортати; тоді на соломі заводитимуться грибки, які перероблятимуть її на легкодоступний азот. Ця технологія не є якимось ноу-хау, її успішно застосовують в інших органічних господарствах України. А заорана солома, відзначає фермер, такого ефекту не дасть. Є у планах і вирощування бобової культури — люцерни, яка також має допомогти сівозмінам поновлювати втрати азоту.
А до такого джерела органічного азоту, як гній, Володимир Михайлович ставиться скептично. Возити його на поля за нинішньої ціни на пальне, вважає він, нерентабельно. До того ж, кількість азоту в гної, порівняно з рослинною масою, менша.
Поповнювати грунт фосфором фермер планує за допомогою тієї ж таки гречки, адже її коренева система здатна розчиняти важкодоступні фосфорні сполуки, які в грунті є завжди, перетворюючи їх на легкодоступні.

v v v

На жаль, екологічність господарювання Володимира Ярошенка жодним чином не позначається на його статках (як органічні продають хіба що кавуни, але їх питома вага в загальному обсязі вирощеного невелика). Разом з тим сьогодні в Україні на упаковках деяких продуктів харчування можна побачити напис: “екологічно чистий”. Проте сировина, з якої цей продукт виготовлено, — невідома, технології переробки — комерційна таємниця. Через неврегульованість законом питань екологічного маркування виробники харчових продуктів вільні визначатися щодо їхньої екологічної чистоти самостійно.
Але фермер вірить, що доба безладдя мине й суспільство почне уважніше ставитися до аграріїв, які дружать з природою. Так є в усьому цивілізованому світі, так має бути й у нас.
Схема Володимира Ярошенка щодо переходу української нації на органічне харчування
Кожна нація вирішує п’ять проблем, пов’язаних із харчуванням:
Здорове харчування йде поряд з іншими елементами здорового способу життя: спортом, екологією довкілля. Якщо подивитися на досвід інших країн, то можна побачити таку тенденцію. Органічне харчування починається з “клубної” організації: фермери й ті, хто бажає споживати здорову їжу, організовуються в такий собі пул. Потім настає етап загальнонаціональної організації: створюються закони, розвивається окрема інфраструктура виробництва, переробки й реалізації органічних продуктів. В Україні органічні господарства є поки що “маячками”, але років через п’ять з’явиться серйозний ринок, як це відбувається в інших країнах світу. “Щойно ті, хто харчується збалансовано, заявлять, що хочуть купувати якісну продукцію, — цей ринок запрацює”, — переконаний фермер. n

“Пропозиція” дякує Всеукраїнському проекту “У гармонії з природою” (www.ecoinfo.com.ua) за сприяння в підготовці матеріалу.

Павло Коротич