Оптові ринки с.-г. продукції в Україні: можливо, колись таки будуть

У минулому номері "Пропозиції" ми розповідали про відвідання України групою директорів східноєвропейських оптових сільськогосподарських ринків, їхнє ознайомлення з новозбудованим київським ринком "Столичний" і приєднання його (тобто київського ринку) та донецького ринку "Господар" до Асоціації оптових ринків Центральної
та Східної Європи. Перш ніж продовжити розповідь, я маю визнати: у мене немає жодних претензій до всіх причетних
до функціонування сільськогосподарських ринків
в Україні: люди роблять, що можуть. Але у мене є дуже великі претензії до влади: Міністерства аграрної політики та продовольства, Верховної Ради, Президента України.

Юрій Михайлов


А тепер до справи. Як казав колись наш видатний гуморист Михайло Жванецький, "те, що ми називаємо сметаною, насправді сметаною не є!". Наші оптові сільськогосподарські ринки не є оптовими! Це - поліпшений варіант знайомих нам до болю колгоспних ринків, відомих у інших країнах як фермерські.
Я поясню, в чому суть питання. Оптові ринки сільськогосподарської продукції обслуговують переважно власників дрібних крамниць і кафе, що ведуть бухгалтерську звітність. На фермерських (колгоспних) ринках отоварюється населення, яке розраховується на місці готівкою без будь-яких підтверджувальних фінансових документів (чеків).
Різниця зрозуміла? Уявіть, що ви - менеджер із закупівлі сільгосппродукції (байдуже, ресторану, крамниці чи ще чогось) і хочете зробити відповідні закупівлі на ринку "Столичний". Ви підходите до кількох продавців і запитуєте, чи можете розрахуватися за куплений товар (корпоративною) банківською карткою (VISA, MasterCard тощо). Відповідь: ні! Запитуєте далі, чи можуть вам видати фіскальний чек із зазначенням назви товару, його кількості (обсягу), ціни та загальної вартості? Ні! На запитання, чи можуть принаймні виписати товарний чек, знову відмова: ні! Складається дивна ситуація: як ви потім відзвітуєтесь у бухгалтерії за здійснені покупки? Як бухгалтерія потім відзвітується перед податковою інспекцією? Як колись співав гурт "Кобза": "Отож нащо ти здалася на мою голову?".
Проблема перша - чому ж на "оптових ринках сільськогосподарської продукції" торгують лише за готівку? Податкова звітність в Україні є вершиною маразму. Сподівалися, що з прийняттям нового Податкового кодексу буде суттєво спрощено ведення бізнесу. Але новий Податковий кодекс не тільки не поліпшив ситуацію, а, навпаки, - ускладнив її настільки, що самі податківці його не розуміють до кінця.
І тому "маємо те, що маємо": дрібний сільгоспвиробник мусить надавати покупцеві цілу купу паперів: свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, податкову накладну, свідоцтво про сплату якихось там податків і т.д., і т.п. І це - на кожну коробку проданого товару. Зі свого боку, й бухгалтерія покупця має вести реєстр таких продавців.
От і виходить, що нормальна безготівкова торгівля сільгосппродукцією дрібнооптовими партіями нікого не приваблює. Вирішення цього питання - в компетенції влади. Але, знаючи здібності і "професіоналізм" народних депутатів і чиновників, що відповідають за розробку Податкового кодексу, можна сміливо стверджувати, що найближчим часом ніякого поступу у вирішенні цієї проблеми не буде.

Друга проблема - це питання якості та відстежуваності (traceability) продукції. Суть її полягає в тому, що в суспільстві стрімко зростає розуміння проблеми якості та безпеки харчових продуктів. Купуючи харчі, ви хочете бути впевненими, що вони якісні та безпечні, що ви не отримаєте розладу шлунку, не підхопите якоїсь зарази чи болячки, не отруїтесь (мікотоксини, важкі метали, нітрати тощо), внаслідок чого можете опинитися в лікарні, а в найгіршому випадку - на цвинтарі.
Для запобігання (певною мірою), а також знаходження та покарання винних у постачанні неякісної або небезпечної продукції існує система відстеження шляху продукції від сировини до кінцевого споживача. Вона передбачає і такі заходи, як ідентифікація тварин та маркування продукції із зазначенням виробника, дати випуску, номера партії тощо. На підставі цих даних можна визначити, на якому етапі виробництва продукції виникла проблема.
Отже, ви - менеджер із закупівлі продукції для ресторану. Приїжджаєте на ринок "Столичний" ("Господар" тощо). Припустімо, що першої проблеми (оплата готівкою) не існує. На жодному товарі (окрім імпортного) ви не бачите назви виробника, його адреси, номера товарної партії тощо. Але ви вірите покупцеві на слово і купуєте, скажімо, огірки. Потім у ресторані комусь від тих огірків стає зле. Ну, і хто винен? "Отож нащо ти здалася на мою голову!"

Проблема третя: інтернет-торгівля. Звучить, як мелодія. В реальності - повна профанація. Я поясню, що таке сучасна інтернет-торгівля. Найкраще це видно на прикладі продажу авіаквитків. За допомогою комп'ютера (або нині навіть мобільного телефону) ви заходите на сайт конкретної авіакомпанії (або інтернет-агента з продажу авіаквитків, приміром, Expedia.com) і обираєте бажаний рейс(и). Потім за допомогою банківської картки (VISA, MasterCard, American Express тощо) сплачуєте вартість квитка і через кілька секунд отримуєте його на свій комп'ютер. За цією ж схемою відбуваються торги на провідних біржах світу. Аналогічно, якщо ви купуєте фізичний товар, то після сплати ви отримуєте його поштою або він буде доставлений кур'єром.
Зрозуміло, що ніякої інтернет-торгівлі на наших оптових ринках немає, в чому ви можете переконатися, зайшовши на сайт ринку "Столичний" (www.kyivopt.com). А те, що там називають інтернет-торгівлею, то це - просто маячня. Ви або побачите загальну картинку торгівельних майданчиків, або якщо ви - продавець, вам запропонують поставити біля свого торгового місця веб-камеру, і ви зможете дистанційно дивитися, що відбувається на вашій торговій точці (наприклад, чи присутній узагалі в даний момент продавець на ній) і втручатися в процес торгівлі, наприклад, давати вказівки щодо зміни ціни.
І для цього потрібен інтернет?! А що, просто подзвонити на мобільний телефон своєму продавцю, дізнатися про хід торгівлі та дати вказівки вже "не модно"? І без веб-камери вже не обійтися?
Отже, це не інтернет-торгівля, це - інтернет-підглядання.
Якщо вже впроваджувати інтернет-торгівлю сільгосппродукцією, то відбуватися цей процес мав би, наприклад, таким чином. Створюється інтернет-портал, на якому зібрані пропозиції продажу від сільгоспвиробників: ім'я (назва) виробника, назва продукції, мінімальна (максимальна) партія товару, ціна, умови оплати, умови поставки тощо. Покупцеві не треба бути фізично присутнім, продавцеві не треба везти свій товар за кількасот кілометрів, не знаючи, чи продасть він його, а якщо й продасть, то впродовж якого часу.

Проблема четверта: стабільність та сезонність поставок. Свіжі овочі та фрукти - товар сезонний. З іншого боку, супермаркети, ресторани зацікавлені в забезпеченні широкого асортименту продукції (в тому числі свіжих овочів і фруктів) упродовж цілого року. Крім того, ця категорія покупців зацікавлена в стабільних поставках продукції. Чи можуть задовольнити їх за цими вимогами фермерські ринки? Ні! Мережі супермаркетів не можуть залежати від того, чи привіз якийсь фермер свою продукцію на базар, чи ні. Тому вони працюють і працюватимуть надалі за прямими угодами з виробниками сільгосппродукції без необхідності в оптових ринках.
Беручи до уваги зазначені чотири проблеми, вам уже цілком зрозуміло, що про жодний експорт із так званих "ринків оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією" не може бути й мови.