Олійні культури в Україні змінюють структуру посівних площ

Олійні культури в Україні поступово набирають популярності та змінюють структуру посівних площ. Адже за останні п’ять років посівні площі під олійними культурами зросли на 1,8 млн га, що пов’язане зі збільшенням площ під соняшником та соєю, які є висомаржинальними культурами. 

Валове виробництво олійних в поточному маркетинговому році склало 19,4 млн т, що на 2 млн т більше ніж попереднього року.

Про найбільш популярні олійні культури, їх рентабельності та ціни, собівартість та попит, а також перспективи розвитку знає експерт Українського клубу аграрного бізнесу Євген Дворник, пише propozitsiya.com з посиланням на інформацію УКАБ.

За рахунок чого відбулось збільшення виробництва:

Соняшник

Частина виробників звертає більше уваги на таку культуру як соняшник, адже рентабельність соняшнику протягом останніх років була не нижче 20%, в той час як в 2015 році рентабельність сягнула позначки 80,5%. Валове виробництво соняшнику в поточному році сягнуло рекордної позначки в 13,5 млн т, що на 2,3 млн т більше ніж попереднього МР. Збільшення посівних площ майже до рекордної позначки в 6 млн га та ріст урожайності призвели до даного валового збору. Експорт соняшникового насіння очікується на низькому рівні, в той час як переробка на олію зросте до 12,7 млн т.

Собівартість виробництва соняшнику в 2014 році наблизилась до 300 грн/ц. Наразі спостерігається скорочення різниці в ціні між соняшниковим насінням, олією та шротом. Соняшникова олія в 2,1-2,2 рази дорожче ніж вартість сировини, в той час як три роки тому різниця була в 2,5-3 рази.

Високий попит на соняшник з боку переробних підприємств та на олію на міжнародному ринку стимулює ріст цін на сировину. Вартість насіння соняшнику, на відміну від цін на зернові, раніше реагує на зміну ціни.

Соя

Посівні площі під соєю за останні 5 років подвоїлись, що пов’язане із високим рівнем рентабельності виробництва та попитом як на внутрішньому рикну з боку тваринницького комплексу, так і на зовнішньому. Однак, слід зазначити, що технологія виробництва сої на загальнодержавному рівні є не розвиненою, що призвело до зниження врожайності сої в минулому маркетинговому році та зниження посівних площ в поточному році.

Собівартість виробництва сої є близькою до собівартості виробництва ріпаку, однак рівень рентабельності є вищим та ринки збуту більш розширені.

Ціна на сою демонструє висхідний ціновий тренд як і на решті ринків, що пов’язане зі збільшенням вартості виробничих ресурсів, адже насіння, ЗЗР, добрива, паливо та інші виробничі витрати протягом минулих років демонстрували тенденцію до росту, що збільшувало вартсіть виробництва і як результат – кінцеву вартість сої.

Ріпак

Виробництво ріпаку в Україні коливається з року в рік, що пов’язано з рівнем рентабельності та собівартістю виробництва. Як відомо, вирощування ріпаку в Україні наразі орієнтоване на ринок ЄС та експортується в перші місяці після збирання. Виключенням став 2015 рік, адже ціна на нафту суттєво знизилась, попит на ріпак скоротився, а разом із тим і ціни. Як результат - частина продукції лишилась в країні та була відправлена на переробку.

Протягом поточного МР в Україні було вироблено 1,2 млн т ріпаку, що на 600 тис. т нижче ніж попереднього маркетингового року. Зниження виробництва було зумовлено великим відсотком втрат ріпаку під час перезимівлі.

Низький рівень рентабельності та висока собівартість виробництва знижують популярність цієї культури серед аграріїв порівняно з більш прибутковими культурами. Вартість ріпаку в Україні має репрезентативну ціну в період збору врожаю та декілька місяців після. А вже з жовтня-листопада ціни є переважно декларативними через низький рівень запасів.