Не хлiбом одним живе людина,

Не хлiбом одним живе людина, а ще й... консервами Їде країною начальство i каже: “Тут збудуємо консерваторiю, тут збудуємо консерваторiю, тут збудуємо консерваторiю”... Люди питають: А навiщо нам стiльки консерваторiй? Начальство вiдповiдає: “Щоб у вас було вдосталь консервiв”. Анекдот. 19 квiтня цього року в Одесi пiд егiдою Мiнагрополiтики, Держдепартаменту тракторного i сiльськогосподарського машинобудування, асоцiацiї “Прома” пройшла нарада “Про стан та перспективи технiчного переозброєння пiдприємств овочеконсервної галузi харчової промисловостi”, в якiй взяли участь конструктори, машинобудiвники, переробники. Почнемо iз стану овочеконсервної галузi. Про неї розповiла представник ВАТ “Плодоовочпром” Валентина Вострикова: “Порiвняно з 1990 роком обсяги випуску плодоовочевих консервiв зменшилися у 5 (на 80%), а консервiв дитячого харчування — у 35 разiв. Якщо в 1990 роцi плодоовочевих консервiв було випущено 3861 млн умовних банок (муб), з них дитячого харчування — 168 муб, то минулого року — 772, консервiв дитячого харчування — 3,5 муб. Прогноз виробництва плодоовочевих консервiв на 2001 рiк — 847, консервiв дитячого харчування — 6,25 муб. Зменшення виробництва плодоовочевих консервiв призвело до скорочення виробництва овочiв i фруктiв у сiльськогосподарських пiдприємствах, яке поступово перемiстилося на присадибнi дiлянки. Внаслiдок цього консервнi заводи втратили сировинну базу — стрiмко зросли транзакцiйнi витрати на заготiвлю сировини та на контроль за її якiстю. Великотоварне виробництво залишилося тiльки у вирощуваннi зеленого горошку, томатiв, кабачкiв, яблук i деяких iнших культур. Вiдповiдно, й асортимент плодоовочевих консервiв звiвся до кiлькох найменувань продукцiї: консервований зелений горошок, томат-паста та томатнi соуси, фруктовi соки, кабачкова iкра, консервована кукурудза. Останнiми роками намiтилася тенденцiя стрiмкого зменшення виробництва насiння овочевого гороху, скорочення посiвних площ i, вiдповiдно, обсягiв виробництва консервованого зеленого горошку. Виробництво консервованого зеленого горошку в найкращi роки становило 115 муб; у 2000 роцi було випущено лише 30. У 2001 роцi площi посiвiв пiд продовольчий горох становлять 2 тис. га, що дасть змогу виробити тi ж 30 муб консервiв зеленого горошку. Скорочення виробництва сiльгоспсировини призвело до стрiмкого скорочення використання виробничих потужностей консервних заводiв: у 2000 роцi коефiцiєнт їх завантаження становив 17%. Бiльша частина наявного на консервних заводах обладнання морально застарiла та фiзично зношена. Фiнансовий стан плодоовочевих консервних заводiв залишається дуже складним. Немає обiгових коштiв, що унеможливлює технiчне переоснащення галузi”. Картину занепаду плодоовочеконсервної галузi доповнив директор Помощнянського консервного заводу (Кiровоградська обл.) Анатолiй Козубенко: “Через злиденнiсть українському населенню плодоовочеконсервна продукцiя не потрiбна (кожний сам собi — консервний завод). Результат: плодоовочеконсервнi заводи вмирають повiльною смертю. У Кiровоградськiй областi було 12 консервних заводiв — нині їх 3. Вiд решти заводiв залишилися тiльки фундаменти. Україна втратила внутрiшнi та зовнiшнi ринки. До розпаду СРСР наш завод поставляв продукцiю до Прибалтiйських республiк, Бiлорусi, Росiї (в першу чергу — на Пiвнiчний флот). Ми одними з перших почали займатися соєвими консервами (ще 8 рокiв тому одеський iнститут розробив технологiю), якi користувалися великим попитом з боку вiйськових морякiв. Український споживач до споживання сої не готовий, тому виробництво соєвих консервiв практично згорнуто. На нафтодобувних пiдприємствах Росiї працює багато українцiв, якi хотiли б споживати рiднi їм продукти. Витрати на митне оформлення, аналiз на важкi метали, пiдготовку 23 документiв призводять до зростання цiни вдвiчi. Так, лiтрова банка томатiв “сливка” у нас коштує 1,70 грн, пiсля проведення всiх експортних процедур — 4,10. Росiянам за цих умов вигiднiше iмпортувати продукцiю з Угорщини або Болгарiї”. Завершенiсть у розумiння сучасного стану плодоовочеконсервної галузi внiс голова правлiння Одеського СКТБ “Продмаш” Олег Кукiн: “Сьогоднi, за офiцiйними даними, потужностi плодоовочеконсервних заводiв — 3,5 млрд муб. Але насправдi — цих потужностей немає: якщо нинi виникне потреба (i змога) виробити такий обсяг консервiв, то зробити це буде неможливо. На багатьох заводах обладнання перебуває у невiдновлюваному станi. Один iз найбiльших в СРСР (i Європi) Iзмаїльський консервний завод випускав 35 тонн халви на добу — сьогоднi все обладнання — на смiтнику. Лiнiї з переробки томатiв блищать, але арматури, насосiв немає — все покрали. Нинi потужнiсть цього заводу — на рiвнi 10%”. Отже, стан плодоовочеконсервної галузi зрозумiлий. Якi ж перспективи? Директор ТОВ “Мольва Пак Маш” Станiслав Крижанівський шляхи виходу плодоовочеконсервної галузi iз занепаду побачив у переходi на сучасну упаковку i тару: гарна упаковка — плодоовочевi консерви розходяться, погана — залежуються. А бiльшiсть пiдприємств продовжує випускати консерви в застарiлiй тарi. Але й iноземна продукцiя, яка почала надходити на вiтчизняний ринок, не знаходила великого попиту через високi цiни в умовах злиденностi населення. I тут успiху досягли новi фiрми, якi, придбавши цiлi консервнi заводи, зробили ставку на нову тару, упаковку та потужну рекламну кампанiю. Наприклад, фiрма “Верес” придбала два заводи в Черкаськiй областi i один — у Закарпатськiй. Основнi кошти були вкладенi у тару, упаковку, етикетки, рекламну кампанiю. За оцiнками Станiслава Крижанiвського (якi базуються на даних щодо обсягiв споживання скляної тари та кришок), реальнi обсяги виробництва плодоовочевих консервiв є бiльшими, порiвняно iз статистичними даними, у 1,5 раза — 950 муб. Хоча фiрми цi данi не розголошують, Станiслав Крижанiвський вважає, що минулого року фiрма “Чумак” випустила 50 муб плодоовочевих консервiв, а фiрма “Верес” — 25. Проте є певнi пiдстави сумнiватися в цих даних. Так, Анатолiй Козубенко, який має досвiд випуску консервiв у сучасній тарі “твiст-офф”, зазначає, що 80% вiтчизняної тари “твiст-офф” (банка, кришка) — це брак. А тому при оцiнцi обсягiв вироблених консервiв спиратися на данi за обсягами тари не можна. Ну, а якщо серйозно, все залежить вiд здатностi плодоовочеконсервних заводiв зробити технiчну модернiзацiю i розширити асортимент вироблюваної продукцiї. I якщо питання розробки нових рецептур i технологiчних режимiв вирiшується, то питання створення нових видiв технологiчного обладнання викликає серйозне занепокоєння. Ось що говорить технiчний директор Асоцiацiї продовольчого машинобудування Iван Кундельчук: “Пiдприємства продовольчого машинобудування виробляли близько половини (за обсягом) та 45% номенклатури продовольчого обладнання колишнього СРСР. Система машин для плодоовочеконсервної галузi налiчувала 250 найменувань, з яких 185 виготовлялося в Українi. Основними виробниками технологiчних комплексiв, машин i обладнання для плодоовочеконсервної галузi були (i в даний час є) Одеське СКТБ “Продмаш”, Одеський машинобудiвний завод, Одеський механiчний завод, “Кримпродмаш”, Барський, Красилiвський, Iзяславський, Смiлянський машинобудiвнi заводи. Враховуючи, що майже половина обсягiв робiт у плодоовочеконсервнiй галузi виконувалася вручну, термiн експлуатацiї 40% встановленого технологiчного обладнання перевищував 20 рокiв, бiльше третини його не вiдповiдало сучасному технiчному рiвню, проблема забезпечення харчової промисловостi високопродуктивним обладнанням переросла в загальнодержавну. Мала цю проблему вирiшити “Нацiональна програма виробництва технологiчних комплексiв, машин та обладнання для сiльського господарства, харчової та переробної промисловостi”, схвалена Постановою Кабiнету Мiнiстрiв №536 вiд 16.09.1992. Усього Програмою було заплановано розробити та поставити на виробництво 1132 найменування продовольчої технiки, в тому числi 113 найменувань для плодоовочеконсервної галузi, 160 — для молочної, 142 — м’ясної, 84 — хлiбопекарської, 80 — кондитерської, 64 — цукрової. Стосовно плодоовочеконсервної галузi Нацiональною програмою передбачалося створити 122 найменування машин i обладнання. Фактично було розроблено конструкторську документацiю на 56 найменувань, виготовлено 26 дослiдних зразкiв, 16 — поставлено на серiйне виробництво. Неважко зробити висновок, що запланованого було виконано не бiльше, нiж на 10%. Головна причина — вiдсутнiсть бюджетного фiнансування. Так, на виконання укладених договорiв за потреби 53,6 млн грн (у перерахунку на 1992—1996 рр.) фактично було видiлено всього 1,6 млн грн (2%). З 13,5 млн грн у 1997 роцi було видiлено 141,4 тис. гр. (1%). Надiї на бюджетне фiнансування розробок нової технiки — це iлюзiї. Розумiючи це, керiвники провiдних машинобудiвних заводiв зробили ставку на власнi розробки. Iван Кундельчук: “За рахунок власних коштiв машинобудiвними пiдприємствами у 1998—2000 рр. розроблено та поставлено на виробництво 157 найменувань нових машин i обладнання, в тому числі у 1998 роцi — 52, 1999 — 56, 2000 — 49. Для плодоовочеконсервної галузi ВАТ “Кримпродмаш” освоїв виробництво 9 найменувань нової технiки, Барський машзавод — 4, Вiнницьке СКТБ АПК — 6 найменувань. Разом iз тим спад виробництва у харчовiй i переробнiй промисловостi в минулi роки та вiдсутнiсть коштiв у основних замовникiв продовольчого обладнання негативно вплинули на виробничий та фiнансовий стан пiдприємств продовольчого машинобудування. Нинi їхнi потенцiйнi можливостi використовуються лише на 20—30%”. Ще один бiк питання створення нової технiки розглянув Олег Кукiн: “З кожним роком дедалi меншає конструкторiв-консервникiв. Якщо сьогоднi вiд нас пiдуть кiлька наших провiдних фахiвцiв, то не залишиться нiкого, хто б продовжував роботу. Наприклад, це стосується стерилiзацiйного обладнання. Молодь до нас не йде”. Ось що каже про розумiння ситуацiї владою начальник Управлiння продовольчого машинобудування Державного комiтету сiльськогосподарського та тракторного машинобудування Анатолiй Очередько: “На щорiчнiй виставцi “Агро” в Чубинському Президента України щоразу ведуть до зернозбиральних комбайнiв i тракторiв. Але я жодного разу не бачив, щоб його пiдвели до продовольчого машинобудування. Мiнiстр аграрної полiтики ставить питання про те, що немає тракторiв i комбайнiв, але жодного разу не згадав про продовольче обладнання. Начальник Департаменту харчової промисловостi Мiнагрополiтики Леонiд Сватков жодного разу не ставив питання про це. Ось у чому бiда. Ми вiдносимося до галузi сiльськогосподарського машинобудування. Ми намагаємося переконати, що i продовольче машинобудування є дуже важливим. Але нашi спроби поки що залишаються невдалими. Два роки тому було прийнято рiшення про списання заборгованостi пiдприємствам тракторного машинобудування. При цьому малося на увазi i продовольче машинобудування, але перелiк пiдприємств робив Кабiнет Мiнiстрiв, який нас проiгнорував”. Час пiдбивати пiдсумки Нинiшнiй стан сiльського господарства, харчопереробної промисловостi взагалi та плодоовочеконсервної галузi зокрема є неминучим з огляду на розвиток української економiки i бездарні спроби її реформувати. Чи переймався хтось iз “реформаторiв” на початку реформ думкою, якi наслiдки обраний шлях реформування сiльського господарства на засадах приватної власностi на землю та майно справлятиме на сумiжнi галузi — харчопереробну промисловiсть, продовольче машинобудування? Навряд. Державна полiтика перших рокiв незалежностi України на забезпечення мiського населення (бiльшiсть електорату) дешевими продуктами харчування за умов скасування субсидiй сiльському господарству призвела до зубожiння сiльськогосподарських товаровиробникiв. Це, своєю чергою, призвело до скорочення виробництва всiх видiв сiльськогосподарської продукцiї, внаслiдок чого пiдприємства харчопереробної промисловостi залишилися без сировинної бази. Спроба покращити справи у сiльському господарствi за рахунок приватизацiї колгоспiв призвела до виникнення дрiбних присадибних дiлянок, неспроможних через дрiбнотоварнiсть забезпечити виробництво необхiдних обсягiв однорiдної та якiсної сировини для харчопереробної промисловостi. Не врятувала ситуацiю i ваучерна приватизацiя харчопереробної галузi — “живi” кошти в галузь не потрапили. Тi ж великотоварнi сiльгоспвиробники, якi виникли на мiсцi колишнiх колгоспiв у пошуку швидких i високих прибуткiв, переключилися на екстенсивнi види сiльськогосподарської продукцiї (зерновi, олiйнi культури), виробництво яких не вимагає великих капiтальних i виробничих витрат. Наслiдок — пiдприємства плодоовочеконсервної галузi завантаженi на 1/6 своїх потужностей. Звiдси — високi змiннi витрати, i, як наслiдок, порiвняно висока цiна вироблюваної продукцiї, втрата конкурентоспроможностi, проблеми iз технiчною модернiзацiєю. До цього слiд додати зовнiшню полiтику влади. Бiльше 150 рокiв тому видатний економiст того часу Карл Маркс зазначав, що полiтика є сконцентрованим відображенням економiки. В Українi все було навпаки — економiка була похiдною вiд полiтики. За цих умов втрата зовнiшнiх ринкiв збуту (першою чергою росiйського) була неминучою. Результат — вiдсутнiсть попиту на продукцiю харчопереробної галузi (та продовольчого машинобудування) на внутрiшньому та зовнiшньому ринках країни. Тяжкий фiнансовий стан пiдприємств харчопереробної галузi мав згубний вплив на пiдприємства продовольчого машинобудування, якi через вiдсутнiсть бюджетного фiнансування та замовлень з боку харчопереробних пiдприємств теж практично згорнули виробництво. Це, в свою чергу, викликало проблеми iз притоком квалiфiкованих молодих фахiвцiв у галузь: ще кiлька рокiв — i навiть за наявностi замовлень на розробку нової технiки не буде кому цю технiку розробляти. Продукти харчування (продовольча безпека) є визначальними в економiцi будь-якої країни. Не обiйдеться без них i така країна, як Україна. Отже, харчопереробна галузь узагалi i плодоовочеконсервна галузь, зокрема, в Україні розвиватимуться. На сьогоднi видно три шляхи розвитку: закордоннi iнвестицiї (наприклад, фiрма “Чумак”, “Крафт Якобс Сушард”, яка через брак сировини для виготовлення продуктiв iз картоплi сама зайнялася її вирощуванням в Українi, тощо); створення вiтчизняних торгових марок з використанням наявних технологiчних потужностей (фiрми “Верес”, “Торчин продукт”, “Прок”) i перехiд до натурального виробництва власне машинобудiвних заводiв. Останнє є дещо цiкавим, а тому кiлька слiв про це. Машинобудiвний завод “Кримпродмаш” (Сiмферополь) створив власний плодоовочеконсервний завод, на якому встановив власне обладнання. Дочiрнiй плодоовочеконсервний завод переробляє сiльськогосподарську сировину, яку машинобудiвний завод вирощує на орендованих землях. Плодоовочеконсервна продукцiя використовується як засiб розрахунку з постачальниками металу, енергоносiїв, сiльськогосподарської технiки тощо. Безумовно, харчопереробна i плодоовочеконсервна галузі мають перспективу. Питання тiльки в тому, на яких обсягах виробництва продукцiї/споживання буде досягнено стабiлiзацiї. Чи будуть пiдприємства харчопереробної галузi оснащуватися обладнанням вiтчизняного чи iноземного виробництва? Чи потрiбне Українi власне продовольче машинобудування? Юрiй Михайлов