На Волині фермер вирощує 15 гектарів гарбузів

У селі Римачі на Любомльщині Віктор Калитюк був одним з перших, хто вирішив виділити великі площі для вирощування гарбузів. Починав з кількох соток, а зараз має 15 гектарів.

Про це пише propozitsiya.com з посиланням на volynpost.

Нині чоловік працює за кордоном, то врожай збирає 18-річний син Назар.

Кожен, хто виріс у селі, знає, як вибирати насіння з гарбузів руками. Цей варіант підходить, коли їх небагато, а якщо насіяно кілька гектарів? Теперішні господарі іронічно посміхнуться на таке запитання, бо давно залучили до роботи спеціальну техніку. Ніхто не знає, як її правильно назвати, бо кожен власник вносить свої корективи, додає інші деталі й по-своєму удосконалює сільськогосподарський агрегат.

«Молотить» дині звичайний трактор, до якого приєднують спеціальний причіп, у якому крутяться два вали. На них вилами закидають кольорові соковиті колобки, які перед тим трактор зі спеціальними трикутними косами обірвав від гарбузиння. Далі овочі перемелюються на цих валах. В один отвір на землю падає м’якоть, а з іншого боку прив’язаний мішок, куди летить чистеньке насіння.

«За дві години можемо зібрати врожай більш як з гектара, — усміхається Назар. — У мене п’ять гектарів гарбузів, а у батька — десять. Потім вдома диньки сушимо. Для цього обладнали спеціальне приміщення: поставили котел, палимо дровами і на великих сітках розкладаємо сире насіння. Треба приблизно 10–12 годин відповідної температури, щоб добре просохло».

А от викинута м’якоть перегниє і буде замість добрива. На полі переважають гарбузи середнього розміру, є й геть маленькі.

«Сіяли цьогоріч вітчизняну диньку сорту «Українська багатоплідна», але врожай не дуже, — зізнається молодий господар. — Зазвичай з гектара можна отримати 700 кілограмів насіння, а коли погані умови, то лишень 200 кіло буде».

Хлопець розповідає, що раніше самі возили гарбузове насіння продавати на базар. А нині мають телефони оптових покупців, які приїжджають додому, щоб забрати корисну сировину. Кажуть, потім перепродають українські диньки за кордон, де їх використовують для виробництва косметики та медичних препаратів.

«Після збору врожаю продаємо лишень частину насіння, щоб розрахуватися за роботу, покрити витрати на солярку, ­– пояснює Назар. — А більшу частину притримуємо до зими-весни. Тоді ціна найвища. Пам’ятаю, одного року продавали гарбузики по 88 гривень за кілограм».

Хлопець ще зі школи привчений до праці, вміє керувати різною технікою. Щоб лишень підтвердити свої навички, пішов навчатися в училище на тракториста. Отримав диплом і повернувся до батьківської землі. Ще є старші брати, Роман та Андрій, але вони мають іншу роботу. Проте допомагають, коли потрібно.

«Хтось вибирає заробітки у Польщі. Я ж хочу трудитися на рідній землі, і мені це подобається», — зазначає на завершення розмови молодий господар.