На Прикарпатті експериментують з кавунами

Сільгосппідприємство базується в селі Хмелева Чернелицької територіальної громади Коломийського району. Це територія Дністровського каньйону. Завдяки географічній особливості, в низині над Дністром поміж пагорбів, тут зазвичай тепліше й затишніше, ніж навіть за кілька кілометрів звідти.

Про це пише propozitsiya.com з посиланням на golos.

Результати пілотного проекту покажуть, чи виправдане вирощування баштанних культур у промислових масштабах.

«Під кавуни ми відвели гектар площі, – розповідає представниця підприємства Уляна Джаман. — Це пілотний проект, результати якого матимемо десь через тиждень-два. Минуле літо було аномально спекотним і посушливим, тож остаточні висновки щодо ефективності вирощування цьогоріч не будуть знаковими. Сорти вибирали навмання. Не ризикнули закладати в мало прогрітий ґрунт, чекали кінця травня. Наразі зрозуміли, що висівати насіння треба було швидше».

У господарстві висадили 15 сортів динь, та жоден не дав очікуваного ефекту. А кавуни дозріли. Щоправда, нерівномірно. Приладу для визначення цукристості не мають, то якість плоду визначали за пробою.

Роздали, приміром, двадцять кавунів у селі. Якщо споживачі повідомили, що доспілі бодай 90 відсотків, зривали для реалізації.

Агрономи підприємства тим часом досліджують, які чинники могли вплинути на врожайність. Приміром, якісь місцеві хробаки можуть під’їдати коріння саджанців чи птахи скльовують рослини. Наступне літо може бути дощовим та прохолодним, то результати вийдуть цілком іншими.

Вирощують кавуни і в іншій місцевості Прикарпаття. Приміром, фермер Микола Сенченко із села Тишківці Городенківської громади займається баштанними не перший рік. Цьогоріч добре зародили й кавуни, й дині. Смаком не поступаються херсонським.

«Сумно без херсонських кавунів, — принагідно каже мешканець Івано-Франківська Петро Парипа. — Недавно купили імпортний: червоний, солодкий, але,  принаймні, так мені здалося, з присмаком штучного підсолоджувача. Й ото днями в місцевій крамниці не витримав закличного вигляду розрізаного кавуна й запитав продавчиню, свою сусідку, звідки приїхав кавун. А вона каже, що з приміського села Хом’яківка. І я купив його. Він мені сподобався більше за імпортний. Але, звичайно, то не херсонський. Звільнити Херсонщину від кацапні вартує навіть заради кавунів».