22 листопада 2024
Ми ризикуємо вкоротити свої життя через споживання продуктів із забруднених ґрунтів, – еколог
Стан довкілля у місцях, де тривають бойові дії, погіршується. Масштаби забруднень на сході України через напад Росії фахівці порівнювали з катастрофою ще до повномасштабного вторгнення. Після 2022 року ситуація погіршилася кардинально, а мапа забруднень збільшилася в рази. На фоні активної війни екологічне відновлення не стоїть на порядку денному, але погіршення ситуації ми відчуваємо вже зараз, розповів в інтерв’ю Цензор.НЕТ еколог, голова правління ГО "Українська природоохоронна група" Олексій Василюк.
Є поширена думка, що напад Росії приніс і екологічні лиха. Наскільки критичне це забруднення і скільки ми його відчуватимемо?
Номер 1 серед наслідків війни – це вибухи боєприпасів. Будь-який постріл чи вибух – це хімічна реакція: начинка боєприпасу вибухає. У результаті цього значна її частина опиняється в атмосфері й відноситься вітром, поки не повернеться на землю з дощем, і це може статися навіть в іншій країні. А та частина хімічної начинки боєприпасу, яка не встигає прореагувати, потрапляє в ґрунт. Можливості вилучити це з ґрунтів чи повітря, звідки це також потім випаде в ґрунт, немає.
Найбільш концентровано це вздовж лінії фронту. Оскільки Росія використовує небачену досі кількість припасів, то такого великого забруднення не було ніколи. Кілька європейських країн ще з Першої світової війни залишили як зону відчуження території, де велися активні бойові дії. Ці ділянки досі не використовують. Найбільше їх у Франції. Французи вважають, що туди навіть небезпечно заходити, не кажучи вже про ведення сільського господарства.
На другому місці серед викликів – пожежі. В умовах війни ніхто не гасить природні території. Випалені поля можна засіяти наступного року, а ось якщо згорають ліси, які росли попередні 70-100 років, то, звісно що на відновлення лісу знадобиться щонайменше десятиліття.
Третя проблема – будівництво фортифікацій і розмінування. Фактично всюди, де просувався фронт у будь-який бік – це перерита земля. Це означає, що порушені водні й ґрунтові горизонти. Наївно уявляти, що все це буде просто зарите. Там залишки боєприпасів, мін, тож це також робота на десятиліття.
Припустімо, ми повіримо Кабінету Міністрів, що розмінування триватиме 70 років. Це була заява станом на 2022 рік, після якого власне і відбулася більшість воєнних подій. Тобто на ділі розмінування триватиме понад 100 років, і за цей час там вже будуть столітні дерева. Хто і як шукатиме міни під корінням вікових дерев? Тому я припускаю, що широка лінія фронту стане великою зоною відчуження на століття.
Розмінування – не значить очищення від хімічних речовин
Є багато організацій, які надають послуги з розмінування. Є також міжнародні фонди, і вони між собою конкурують. Якщо подивитися їхні сайти, то практично всі вони називають розмінування очищенням від вибухонебезпечних предметів. Це дуже сильно вводить в оману громади.
Наприклад, громада – пересічні люди, які хочуть жити – знаходить якусь контору, яка надає послуги з очищення від вибухонебезпечних предметів. Припустімо, вони дійсно прибирають те, що може вибухнути. Однак люди сприймають це як повне очищення, але від хімічних речовин очистити неможливо. Дещо можна нейтралізувати посадкою спеціальних рослин, щось втратить свої властивості через багато років, але це буде не скоро.
Але вже сьогодні через цю підміну понять обробляються забруднені поля. Жодного разу я не чув, щоб якесь розміноване поле було вирішено не обробляти через те, що це хімічно забруднена територія.
І ми, купуючи українські продукти, не знаємо, на якій території вони вирощені. Особисто я своїй родині намагаюся купувати продукти з тих регіонів, де з великою ймовірністю нічого не вибухало. А радісні новини на кшталт "ми знову можемо їсти херсонські кавуни" я би притримав. Та для людей це ейфорія.
Я принаймні хотів би мати гарантію, що не скорочую своє життя, купуючи українські продукти. А така гарантія може бути лише якщо знатиму: вирощують тільки там, де це дозволили після проведення аналізів. Натомість ми реально ризикуємо вкоротити свої життя не так через те, що прилетить російський шахед, а через споживання продуктів із забруднених ґрунтів.
Окрім особистої безпеки сказане вами дуже б’є по іміджу України як "житниці". Якщо зараз про це не подбати, то в майбутньому ми втратимо можливість користуватися великими площами орних земель, відтак втратиться і цей український статус?
Діяти має держава. Я не довіряв би тим, хто хоче на цьому просто заробити – як на розмінуванні, так і на продажу продуктів, того ж зерна. Має бути якесь рішення не продавати продукцію з територій, де велися бойові дії, до проведення конкретних ліцензованих державою досліджень, однак поки що такого рішення категорично немає. На даному етапі ціна не дуже велика – частина Херсонщини Миколаївщини і Харківщини, звідки вдалося відтіснити російські війська? Це невеликий відсоток. А ось коли буде все деокуповане, ось тоді ціна питання виросте дуже сильно.
Звільнені частини Київщини. Сумщини, Чернігівщини не так постраждали? Про аналізи там не йдеться?
Там це не настільки критично. Наприклад, біля Ізюму ми рахували на квадратному кілометрі 4 тисячі воронок від снарядів. Тобто через кожні 5-7 метрів нова воронка. Я навіть не уявляю, як це фізично позагортати. Але й без того, там таке забруднення, що не треба бути фахівцем, щоб боятися. Грубо кажучи, вирощені там продукти – це порошок з ракети.
Але пересічний українець не має бути фахівцем у цьому питанні, ми повинні отримати таку інформацію від держави. Наразі такої інформації попросту нема. Та і самого процесу немає.
Це питання до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів?
Можливо, і не до нього. Є також Екологічна інспекція, є Держпродспоживслужба, які підпорядковані не Міндовкілля. Окрім того, є органи місцевого самоврядування, які здають в оренду фермерам землю і фактично є співучасниками обману, тобто недобросовісного інформування громадян. Хоча якраз громади могли б зупинити це.
Це колосальні збитки фермерам і зернотрейдерам, які й так дуже постраждали.
Безперечно. Але є решта українців, які споживають гречку, олію, картоплю і так далі. То яке нам діло до збитків цього фермера, якщо його продукція скорочує моє життя? Можливо, цей фермер навіть не думає, що чинить неправильно, але сенсу це не міняє.
Читайте також
Інтерв'ю
ТОП новин за тиждень
Наші партнери
