Міжнародна практика агрострахування та українські реалії

Аграрний потенціал України з кожним роком привертає все більшу увагу великих іноземних інвесторів та банківського сектору. Більшість з них із оптимізмом дивляться на можливості фінансування у розвиток агробізнесу. За даними 2011 — 2013 рр., кредитні портфелі банків у сільському господарстві — найменш збиткові, порівняно з іншими галузями економіки, показники «проблемних» кредитів у сільському господарстві знаходились на рівні нижче 5%.

Я. Шинкаренко, генеральний директор, ТОВ «Агроіншуранс Інтернешнл» спеціально для журналу «Пропозиція»

Україна — аграрна країна
Зазначимо, що політичні ризики в країні мають найвагоміший вплив на залучення інвестицій в український аграрний сектор. Державна політика в агросекторі залишається головним фактором, що стримує розвиток галузі. Ще одним важливим впливовим чинником є нестача кваліфікованих кадрів у державних органах. Гнітюча тенденція реалізації особистих інтересів чиновників, на жаль, поки переважає над інтересами агровиробників, населення та економіки країни в цілому.
У 2012 р. з’явилися деякі позитивні зрушення в державній структурі управління аграрними ризиками в Україні. Прийнято закони про страхування і агрострахування з державною підтримкою, введено практику ліцензування агрострахової діяльності. У 2012 р. був створений Український аграрний страховий пул з метою централізації процесів управління ризиками за програмами державних закупівель зернових, Аграрного фонду та контролю реалізації програми державної підтримки в агрострахуванні. Позитивним індикатором ринку є те, що Український аграрний страховий пул виконує поставлені перед ним завдання. Підтвердженням тому є укладення 527 договорів страхування врожаю за програмою Аграрного фонду України у січні-червні 2013 р. За даними договорами фахівцями Пулу були проведені огляди посівів на території понад 300 тис. га.
У перерахованих нововведень є свої прихильники і супротивники. Разом з тим, міжнародна практика підтверджує, що всі організаційні кроки було зроблено у вірному напрямку — задля стимулювання розвитку агрострахування та захисту сільгоспвиробників. Залишається важливе питання: як розпорядитися досягнутим так, щоб ці зміни послужили поштовхом до розвитку ринку, а не до реалізації чергової корупційної схеми?

У них і в нас
Система ліцензування агрострахування широко поширена в світі. Канада, США, Іспанія — успішні приклади практики ліцензування агрострахової діяльності компаній.
Аналоги Пулу існують і активно розвиваються в Туреччині — понад 7 років, у Ізраїлі — близько 40 років та в інших країнах.
У більшості країн присутній регулятор ринку, аналог українського Нацкомфінпослуг. Цей державний орган в Україні, зрозуміло, міг би здійснювати свою діяльність набагато швидше й ефективніше. Зарегульованість ринку, бюрократичні процедури, непрозорість чиновницьких рішень і корупція — основні чинники, які гальмують розвиток усіх нововведень. Таку об’єктивну думку висловлюють усі учасники ринку.
Державну програму субсидування агрострахування так і не було запущено в дію у 2012 р., як планувалося спочатку. За оцінками експертів, і в 2013 р. сільгоспвиробникам не варто чекати радісних новин через відсутність коштів на розвиток цієї програми в бюджеті країни. Однак така інформація ще офіційно не підтверджена.
Міжнародний досвід свідчить, що саме програми державної підтримки агрострахування дали потужний поштовх до розвитку галузі (приклади — Польща і Туреччина). У Туреччині на початковому етапі (2005 р.) збори страхових премій становили всього 12,5 млн євро, а в 2013 р. — перевищили 250 млн євро. Збільшення обсягів ринку в 20 разів за 8 років розвитку агрострахування — реальний приклад плідної роботи.
Маючи подібні моделі для порівняння, потенціал ринку України легко зрозуміти. Більшість представників агросектору України користуються власними прогнозами й істотно недооцінюють можливості агрострахування та його вплив на розвиток агровиробництва у країні. Прикладом таких прогнозів є інформація, опублікована в різних виданнях у серпні 2013 р. Оцінки ринку агрострахування в даних публікаціях викладено особами, які раніше не виявляли себе в цьому сегменті ринку. Заявлені ними розміри зборів страхових премій у 100–150 млн грн вводять читачів у оману, а самі цифри значно занижують потенціал ринку агрострахування в Україні. Відсутність прозорої статистики зборів страхових премій в Україні також впливає на прогнози.
Оцінити реальний потенціал ринку нескладно. Підходи формальної логіки і використання підтверджених статистичних даних дають змогу легко порахувати: обсяги закупівель зерна за державними програмами — понад 1 млн т, кількість договорів членів Пулу — 527 та оглянуті площі — понад 300 тис. га у сезоні 2012–2013 рр.). Заявлені цифри взято зі статей і прес-релізів державних органів за липень-серпень 2013 р. За умови середньої врожайності з гектара — 30 ц фактична мінімальна сума страхових премій, зібраних страховиками у 2013 р. лише за державними програмами, становить понад 80 млн грн.
Державні програми закупівлі в 2012–2013 рр. вперше реалізовувалися за реальними ринковими страховими тарифами і контролювалися на всіх етапах агростраховим Пулом. У попередніх роках, до появи Пулу, такі програми страхувалися «формально» — ставки премій були невисокими, але і виплат агровиробники не очікували. Усіма сторонами виконувалися формальні вимоги законодавства.
Сумарна оцінка потенціалу ринку агрострахування в 2014 р., включаючи держпрограми і добровільне страхування, становитиме щонайменш 200 млн грн. За умови впровадження обіцяного державою субсидування страхування з державною підтримкою, збори премій в майбутньому році можуть перевищити 300 млн грн. Погодні умови цього року та очікуваний низький рівень збитковості агрострахування за цими програмами у 2013 р. можуть стати дієвим поштовхом для активного розвитку агрострахування в країні. Очікуваний рекордний урожай є важливим чинником підвищення платоспроможності агровиробників, оскільки вони знають, що таким урожайним буває далеко не кожен рік.
Українській владі варто серйозно оцінити ситуацію і діяти. У світі існує достатньо прикладів, коли агрострахування без участі держави покриває понад 60% ринку агровиробництва. Аргентина і Нова Зеландія — приклади таких країн. Класичний механізм: на початковому етапі держава надає активну підтримку, з роками знижуючи рівень субсидій, поступово виходячи з цього процесу, а ринок продовжує розвиватися самостійно; за окремими програмами все ж продовжують надаватися субсидії, але лише для вирощування стратегічно важливих культур або для певних типів виробництва.
Вплинути на державну політику і прийняття ключових рішень складно. Важливо, щоб на місцях знаходилися люди, які приймають рішення, вигідні для ринку, а не для окремих структур чи осіб. Ці люди мають бути зацікавлені у розвитку агросектору. Програми з агрострахування повинні завжди розглядатися в парі з таким розвитком.
Реалізація існуючих планів держави щодо впровадження субсидованого агрострахування може істотно підштовхнути ринок України до розвитку. Важливо, щоб цей процес був прозорим і зрозумілим для всіх учасників ринку. Саме таким чином це працює в більшості країн, де страхування аграрних ризиків розвивається і покриває понад 50% агровиробництва.
Варто відзначити, що Туреччина, за нинішніх зборів премій в агрострахуванні (250 млн євро), оцінює покриття власного ринку агровиробництва трохи більше ніж на 10%. Особливістю турецького ринку є те, що виробництво в цій країні сконцентровано на високорентабельних культурах — овочах і фруктах. Збитки за такими культурами значні і можуть перевищувати сотні тисяч євро на 1 га вирощуваних культур.
Україна, до речі, в 2013 р. стала першою з країн СНД, де було ініційовано добровільну програму страхування якості яблук. Програма реалізовується фахівцями «Агроіншуранс Інтернешнл» спільно зі страховою компанією «PZU Україна». Активний інтерес до програми виявили виробники яблук продовольчої якості в різних регіонах країни. У наступному році планується інтенсивний розвиток даної програми, яка почне працювати з червня 2014 р. Початок роботи подібних програм і активний інтерес агровиробників до них є ще одним важливим індикатором готовності ринку до розвитку.

Оцінка ризиків у сільському господарстві
Заморозки, вимерзання, льодова кірка, випрівання, пилова буря, смерч, повінь, шквал, град, грунтова і атмосферна посухи — це всього лише деякі ризики, які можуть істотно вплинути на показники виробництва цілих регіонів України. Захист від їхнього впливу механічними методами практично неможливий.
Агрострахування є головним і найважливішим інструментом управління ризиками у більшості випадків. Всі альтернативи агрострахування, такі як: протиградові сітки, системи зрошення і іригації, вітрові установки в садах,  потребують капітальних вкладень на етапі їхнього придбання та встановлення. Захищають вони тільки від певних типів ризиків. Більшості агровиробників в Україні це просто не по кишені.
В оцінці впливу погодних ризиків Україна просунулася значно далі своїх найближчих сусідів з СНД. У 2012 р. успішно пройшла перша державна сертифікація фахівців з проведення оглядів і врегулювання ризиків в агросекторі. Кількість сертифікованих експертів в країні на даний момент — 32 людини.
Такі сертифіковані фахівці переважно є нині співробітниками страхових компаній і компаній, що спеціалізуються на проведенні оглядів та врегулюванні ризиків у агросекторі. На ринку неодноразово піднімалося питання про «незалежність» таких фахівців і якість їхньої оцінки. З цього приводу є різні думки, до цих пір ведуться активні суперечки. Розсудити тут може лише міжнародна практика, яка свідчить, що чистої «незалежності» таких експертів бути не може в принципі, адже вони виконують роботу за гроші, і саме на етапі взаємовідносин, коли потрібно заплатити такому фахівцю, «незалежність»  закінчується.
Разом з тим, реальну об’єктивність оцінки ризиків такими фахівцями може надати стандартизація правил та регламентів проведення огляду. Такі регламенти мають бути зрозумілі всім групам потенційних клієнтів — страховикам, банкірам, міжнародним компаніям та ін. Ринок гостро потребує появи сюрвеєрських компаній, де застосовують інтернет-технології та дотримують суворо регламентованих норм та етапів проведення оглядів, які стануть певними єдиними стандартами та будуть прийняті на ринку. Ці зміни — закономірні і через подібні перетворення пройшли більшість розвинених країн. Тут все просто: або ти змінюєшся, постійно підвищуєш свій рівень професіоналізму, або хтось інший займе це місце.
В існуючих на ринку України сюрвеєрських компаніях поки такої тенденції власного розвитку не спостерігається. У кожної компанії — свої підходи, методики, типи документів (кожен має свою процедуру), але немає єдності щодо стандартів на ринку. Це негативно позначається на розвитку ринку подібних послуг.
Наприклад, у Туреччині на сьогодні потреби ринку задовольняють понад 800 спеціалістів — у рослинництві та близько 800 експертів — у тваринництві. В Україні сертифіковані експерти спеціалізуються лише на рослинництві — не складно оцінити потенціал цього ринку послуг, тісно пов’язаного з агрострахуванням та моніторингом сільгоспугідь з метою фінансування.
На ринку України вже спостерігається пожвавлення і зміни в стандартах проведення таких оглядів. У середині 2013 р. інтернет-порталами з пошуку персоналу була зафіксована активність — на ринок починають приходити нові компанії, які готові активно розвивати цей сегмент із застосуванням міжнародних стандартів. Питання незалежності думки експертів, у даному випадку, не є критичним. Впровадження чітких і прозорих регламентів за термінами, методикою і якістю проведених оглядів завжди будуть першочерговими пріоритетами для клієнтів, які замовляють такі послуги.
Вже найближчим часом можна прогнозувати перехід до нового рівня надання послуг оглядів та врегулювання ризиків у агросекторі. Чи відбудеться це в рамках існуючих сюрвеєрських компаній або з приходом нових гравців на ринок — час покаже. Одне відомо точно — на ринку ризик-менеджменту в сільському господарстві продовжують відбуватися позитивні зміни.
Що стосується ризик-менеджменту в фінансовій сфері, то доступність фінансування в сільському господарстві безпосередньо пов’язана з якістю та ефективністю оцінки ризиків на полях. Як вже відзначалося, банки активно цікавляться аграрним сектором і готові надавати різні фінансові інструменти виробникам для розвитку бізнесу. Зміни в підходах до оцінки ризиків продовжать вже розпочату тенденцію відмови фінансових інститутів від «формального» страхування, переходячи до «реальних» страхових тарифів. Ці зміни дадуть змогу розглядати посіви сільськогосподарських культур і врожай як основу заставного кредитування та фінансування. Раніше банки вважали за краще мати заставу у вигляді грошових депозитів, нерухомості і техніки — у таких заставних об’єктів обмежений потенціал і можливості. Страхування посівів та врожаю розширює можливості фінансування і суттєво збільшує участь банківського сектору в сільському господарстві, що принесе додаткові дивіденди сільгоспвиробникам.

Оцінка перспектив агрострахування України
Використовуючи стандартні методи SWAT-аналізу для оцінки ситуації на ринку, зі сказаного вище можна зробити висновку, що:
   в Україні створена і продовжує розвиватися інфраструктура, яка необхідна для просування програм управління ризиками в агросекторі. Позитивні зміни спостерігаються і в суміжних областях — це сильна сторона;
   наскільки ефективно чиновники зможуть розпорядитися наявною законодавчою базою та створюваною інфраструктурою — учасникам ринку поки не ясно. Це — слабка сторона;
   політичні рішення керівництва країни можуть як представляти серйозну загрозу, так і відкривати великі можливості ринку. Різниця «загроз» і «можливостей» в даному контексті полягає в тому, що «загрози» можна легко створити незрілими і спонтанними політичними рішеннями, а потім ще довго виправляти помилки; «можливості» необхідно вміти розглянути, розвинути і вміло використовувати.
Яким буде вибір української держави — на даний момент визначити складно. Однозначно можна сказати, що подальший вибір затвердить курс розвитку сільського господарства та страхування аграрних ризиків як мінімум на найближчі два-три роки. Залишається сподіватися на мудрість чиновників і їхню глибоку зацікавленість у розвитку агросектору як стратегічного сегмента економіки України.