Мета — завантажити підприємства і максимально заробити

Мета — завантажити підприємства і максимально заробити Гість нинішнього номера “Пропозиції” — щойно затверджений новий голова правління Державної акціонерної компанії “Хліб України” Микола Кучер. Із самою компанію читачі нашого журналу знайомі добре, про неї “Пропозиція” писала не раз. Що ж до Миколи Івановича — будь ласка, знайомтеся! — Миколо Івановичу, незаборам початок жнив, а разом з ними — нового хлібозаготівельного сезону. Якою буде участь у нинішній хлібозаготівлі ДАК “Хліб України”? Чи покладає держава на компанію якісь завдання? — “Хліб України” має чітко визначені функції і напрями діяльності. Є також доручення прем’єр-міністра України закупити, тобто забрати з ринку в період жнив, не менше 2 мільйонів тонн зерна, щоб не впала ціна. Ми зробимо все, щоб це доручення виконати, тим більше, що закупівля таких обсягів нами була запланована. Сьогодні шукаємо для цього кошти: тут будуть і обігові кошти наших підприємств, і кредити комерційних банків, і залучені кошти комерційних структур. Заготівля зерна йтиме в усіх областях, але найбільші надії ми покладаємо на південні регіони. Скажу відверто, якщо раніше ми виступали з ідеєю, що ДАК має бути прямим агентом держави у заготівлі хліба у державні ресурси, то тепер, після того здійнятого галасу, у тому числі і на сторінках вашого журналу, я кажу: не обов’язково! Можна піти іншим шляхом: щоб було державне агентство, а воно нехай вирішує, хто це робитиме. Проте, думаю, в будь-якому разі прийдуть до нас. До того ж, мабуть, цього року бюджетних коштів на це виділено не буде. Хіба що ті, які підуть на компенсацію кредитів, виданих на заставну закупівлю зерна. А наші 2 мільйони тонн — це суто комерційні закупки: сьогодні ми купимо — завтра переробимо і продамо. Жодного відношення до державних ресурсів це не має. — Чи здійснюватиме ДАК “Хліб України” заставні закупівлі зерна? Якщо так, то з яких джерел вони фінансуватимуться і на які їх обсяги компанія збирається вийти? — “Хліб України” є однією з тих структур, які можуть брати участь у тендерах щодо заставних закупівель зерна, і участь у них ми братимемо. Намагатимемося максимально використати свої уміння, знання і можливості для того, щоб зерно за цією схемою закупити. Але ми так уже чітко не розмежовуємо — скільки хліба взяти заставного, а скільки взагалі. Скільки вийде — стільки й буде. Нам потрібно завантажити наші підприємства і максимально на цьому заробити. З огляду на це ми вже другий рік дуже серйозно підходимо до нашої тарифної політики, тобто до розцінок на приймання, зберігання і відвантаження зерна. Нашим підприємствам поставлено завдання тримати розцінки у розумних межах. Ми з ними домовилися, що приймання, місячне зберігання і відвантаження повинні коштувати, залежно від зони, не більше 16–18 гривень за тонну. Крім того, у нас є доволі гнучка система знижок: привіз понад триста тонн — знижка одна, понад п’ятсот — інша. Є спеціальні взаємовідносини з нашими постійними і важливими, скажімо так, VIP-партнерами. Якщо він зберігає багато, ми йдемо на значні знижки. Тобто з нашого боку робиться усе, щоб наші підприємства були завантажені. І я хочу підкреслити, що саме в цьому плані — у плані гнучкості, завантаженості потужностей — ми на загальному тлі наявних в Україні 550 хлібозаготівельних підприємств доволі вигідно виділяємося. Що ж до переробки зерна на борошно й крупи то, зважаючи на ту кон’юнктуру, яка складається по якісних пшеницях, ми б хотіли на початку сезону закупити якнайбільше пшениці 3–4 класу і завантажити наші борошномельні потужності. Це стримується лише одним: ринком. Нині дуже багато хлібозаводів змінили власників, їх викупили різні фірмі, що намагаються молоти борошно самі — хоч не завжди високоякісне, але своє. Тому ми трошки тут втратили. Торік змололи лише 500 тисяч тонн борошна. Тепер хочемо довести своєю якістю, що у будь-якому разі треба йти до нас, тому що наші млини здебільшого мають найкраще обладнання — якщо не західне, то виробництва Могілів-Подільського. Воно забезпечує ефективне очищення, зерно миється, і якість кінцевого продукту надзвичайно висока. Чого не скажеш про міні-млини: яким би ти його не зробив, все одно там будуть проблеми з якістю борошна. Думаю, що цей рік буде переломним і для комбікормової промисловості. Хоча тут існує одна проблема: у країні дефіцит білка. І проблема ця масштабна. Я не знаю, чому всі мовчать, чому немає державних програм. Колись Україна виробляла 2,5 мільйони тонн гороху, сьогодні ж — 500–650 тисяч. Я вже не кажу за сою, за решту білкових культур. Проте є надія, що структура посівів змінюватиметься, обсяг виробництва комбікормів збільшуватиметься. — Що можна сказати про експортний потенціал вашої компанії? На яку інфраструктуру спиратиметься ДАК “Хліб України” при торгівлі зерном на зовнішніх ринках? — Тут ми свого часу багато втратили і тепер, можна сказати, нарощуємо м’язи. Адже після того, як нас виштовхнули з цього ринку в 1998 році, так ми й не змогли відновити ці позиції. Щоправда, торік і позаторік “Хліб України” уже почав більш-менш серйозно працювати в цьому напрямі. Нині ми маємо кілька програм, згідно з якими плануємо здійснювати закупівлю й експорт. Для цього ми грунтовно займаємося портовими елеваторами. Зокрема, багато зроблено в плані ремонту і реконструкції Миколаївського портового елеватора, який минулого року прийняв і відвантажив понад півмільйона тонн зерна. Торік колосальні зміни відбулися на Одеському портовому елеваторі: піднято галереї, зміцнюється причал. Уперше за всю історію елеватора ми приймали і вантажили “Панамакси”. Це дало змогу після тих 200 з лишнім тисяч тонн, що були в позаминулому році, упродовж поточного сезону відвантажити через Одеський елеватор 1250 тисяч тонн. Крім того, у цьому порту ми облаштували приймання автомобілів. Бо на відстані до 200 кілометрів автомобільні перевезення є вигіднішими проти залізничних. Тобто що стосується експорту, то тут ми намагаємося наші можливості використовувати за максимумом. Звичайно, на зовнішні ринки поки що ми будемо пробиватися на FOB, не далі. Бо за короткий строк напрацювати те, що має “Топфер” за 150 років чи “Дрейфус” за 100 — дуже важко. Тож, нас нині влаштовує торгівля на FOB, на СРТ, і я думаю, що це нормально. — Чи буде цього року в системі ДАК “Хліб України” задіяно механізм складських свідоцтв на зерно? — Нинішнього року складські свідоцтва на зерно не працюватимуть. Вони прописані в Законі “Про зерно”, який прийнято у другому читанні, але це ще не остаточно. Проте якщо говорити про цивілізований ринок, та ще й за ф’ючерсний, то, звісно, без складських свідоцтв не обійтися. Тому цей рік потрібно готуватися, а наступного, коли закон буде прийнято, підуть заставні закупівлі, почнуть діяти нормальні регулятори ринку, мають запрацювати на нормальний ринок і складські свідоцтва. Вважаю, необхідно приймати ще один закон — “Про складські свідоцтва”, щоб на будь-який товар міг бути документ, який би гарантував, що зерно в господаря не пропаде. Адже в нас стільки було випадків, коли, не маючи складських свідоцтв, по тих формах № 13 — що лише не робилося! Усі забирали: то інша фірма, то податкова адміністрація; одне слово — хто сильніший, той і правий. — Що робиться для реконструкції і оновлення матеріально-технічної бази підприємств ДАК “Хліб України”? — У нас нині налічується 81 підприємство. Насправді їх трохи менше, бо на частину з них претендує Держрезерв. Хоча ми їх враховуємо, адже вони є у нашому статутному фонді, затвердженому постановою Кабінету Міністрів №240. Тобто питання з ними ще не вирішене. На моє переконання, розпорядження уряду №1174 про передачу частини підприємств від нас до Держрезерву необхідно відмінити як незаконне: це визнали всі юристи, з якими ми консультувалися. На останній нараді, яку проводив віце-прем’єр Леонід Козаченко, практично всі висловилися за те, щоб ці п’ять підприємств передати назад ДАК “Хліб України”. Адже де-юре Держрезерву вони і не передавалися: просто біля того майна він створив свої юридичні особи, а майно, згідно із законом, належить Державній акціонерній компанії. Отже, 20–21 червня ми закінчуємо прийомку матеріальної бази всіх наших елеваторів. Я вважаю, що вона в доброму стані. Так, вона деколи стара, але ремонт зроблено і матеріальна частина нині повністю підготовлена. — Що можна сказати про діяльність підприємств ДАК “Хліб України” у сфері виробництва сільгосппродукції? — Наші підприємства торік одержали зі своїх полів 300 тисяч тонн зерна. Я думаю, цього року матимемо не менше. Ми трохи скоротили площу посівів, але водночас здійснили ревізію всього зробленого, порахували, де в нас прибутки, а де збитки, що вийшло, а що ні. І цього року у нас понад 120 тисяч гектарів землі в оренді. Маємо і пристойні результати. Той же Великолепетиський елеватор минулого року отримав 16 тисяч тонн зерна: підприємство показало найліпший результат по Херсонській області. Миколаївський портовий елеватор виростив 11 тисяч тонн зерна. Тобто ми своє зернове виробництво активно розвиваємо, і не лише в бік збільшення площ, а й в бік поліпшення технологій. На нашу думку, спочатку треба закріпитися технологічно, забезпечити належну врожайність, а тоді вже йти далі. — Яку політику провадить компанія щодо удосконалення менеджементу на своїх підприємствах? — Нині ми домагаємося централізації діяльності компанії. Тобто поступово перебираємо на компанію все, що стосується фінансових і товарних операцій. Трохи обмежили директорів дочірніх підприємств, вони тепер без погодження з нами не мають права кредитуватися, виписувати векселі, вирішувати фінансово питання більш ніж на 30 тисяч гривень. Бо коли компанія лише створювалася — для багатьох було справжнє роздолля. Змінюється і підхід до підбору кадрів. У контракті, який ми укладаємо з керівником, прописано все: що він може робити, а що ні, які завдання перед ним ставляться і за які порушення його може бути звільнено. Хоча ще дуже сильним залишається вплив на діяльність наших дочірніх підприємств місцевих адміністрацій. Але в цілому ми йдемо до сучасної, вертикально інтегрованої компанії, яка буде чітко структурована і ефективно контрольована. Запитував Павло Коротич Від редакції. У попередніх числах “Пропозиції” було надруковано кілька матеріалів, у яких не зовсім коректно йшлося про діяльність ДАК “Хліб України”, були наведені факти, що не відповідають дійсності. Редакція приносить свої вибачення за ці помилки колективу ДАК “Хліб України” і особисто Кучеру Миколі ІIвановичу.