Лізинг. Су­дові пер­спек­ти­ви стяг­нен­ня пла­тежів

Так само, як однією з основних рушійних сил розвитку будівельної галузі в Україні було іпотечне кредитування, в аграрній галузі таким рушієм є лізинг. За сучасних умов, коли технічне оснащення підприємства прямим чином впливає на розміри його прибутку, а відтак і конкурентоспроможність, питання оновлення та закупівлі основних засобів виходить на першочерговий план.                                                                                                                                                                                                                                            С. Што­г­рин, ад­во­кат, парт­нер

Ад­во­катсь­кої ком­панії Attorney’s protection group

Про­те у пе­ре­важ­ної більшості аг­раріїв Ук­раїни влас­них коштів ви­с­та­чає ли­ше на фінан­су­ван­ня своїх по­точ­них ви­т­рат, а з ура­ху­ван­ням те­перішньої не­стабільності фінан­со­во­го рин­ку до­ступ до банківських кре­дитів знач­ним чи­ном об­ме­же­ний. За та­ких до­стат­ньо склад­них еко­номічних умов аль­тер­на­тив­ним інстру­мен­том мо­дернізації та роз­вит­ку стає фінансовий лізинг та лізінг обладнання (сільгосптехніки), до пе­ре­ваг яко­го відно­сить­ся спро­ще­на про­це­ду­ра оформ­лен­ня і певні по­дат­кові пільги. Са­ме за­вдя­ки лізин­гу обладнання (сільгосптехніки) аг­рарії мо­жуть еко­номічно більш ефек­тив­но оно­ви­ти свої ви­роб­ничі по­туж­ності, збільши­ти про­дук­тивність праці та підви­щи­ти кон­ку­рен­тоспроможність.
Ос­таннім ча­сом цей вид за­лу­чен­ня інно­ваційних тех­но­логій в аг­рар­ну сфе­ру став до­сить по­пу­ляр­ним та пошире­ним. Наразі ве­ли­ка кількість новітньої та до­ро­гої іно­зем­ної техніки ви­ко­ри­с­то­вується аг­раріями са­ме за­вдя­ки ук­ла­ден­ням до­го­ворів лізин­гу (обладнання в лізинг). За підра­хун­ка­ми фахівців, кож­на тре­тя оди­ни­ця сільгосптехніки бу­ла профінан­со­ва­на лізин­го­ви­ми ком­паніями, од­нак, у 2014 р. ри­нок лізин­гу, за оцінка­ми спеціалістів, упав на 50%. На­ сьогодні через  за­го­ст­рен­ня фінан­со­во-еко­номічної не­стабільності в Ук­раїні пла­то­с­про­можність сільськогосподарських підприємств мо­же різко погірши­ти­ся, а відтак, ви­ни­кає ве­ли­ка вірогідність не­ви­ко­нан­ня Лізин­го­одер­жу­ва­чем (аг­рарієм) своїх зо­бов’язань щодо сплати лізин­го­вих пла­тежів із відповідни­ми наслідка­ми.
Хо­ча Лізин­го­одер­жу­вач та Лізин­го­да­вець (лізин­го­ва ус­та­но­ва) пе­ре­бу­ва­ють да­ле­ко не у рівних умо­вах і ос­танній за­зви­чай зай­має мо­но­поль­не ста­но­ви­ще, в разі ви­ник­нен­ня бор­гу Лізин­го­да­вець, у більшості ви­падків, зацікав­ле­ний піти на ком­проміс та за­про­по­ну­ва­ти ре­с­т­рук­ту­ри­зацію за­бор­го­ва­ності. На­ жаль, з тих чи інших при­чин, такі заходи не завжди є дієвими, що при­зво­дить до збільшен­ня за­бор­го­ва­ності та звер­нен­ня Лізин­го­дав­ця до су­ду із відповідним по­зо­вом.
Су­до­во­му про­це­су пе­ре­дує от­ри­ман­ня Лізин­го­одер­жу­ва­чем ви­мо­ги по­вер­нен­ня за­бор­го­ва­ності ( фінансовий лізинг), що ви­ник­ла, та са­мо­го пред­ме­ту лізин­гу. Що­до ос­тан­нь­о­го мож­ливі два шля­хи: по­вер­ну­ти техніку/об­­лад­­нан­ня у ста­нов­лені стро­ки, як­що техніка не ви­ко­ри­с­то­вується, або че­ка­ти при­му­со­во­го по­вер­нен­ня. Ос­танній варіант мож­на вва­жа­ти доцільним, як­що техніка/об­лад­нан­ня фак­тич­но ви­ко­ри­с­то­вується та не­обхідно ви­г­ра­ти час. Про­те в такому разі проблема розв’язується через звер­нен­ня Лізин­го­дав­ця до при­ват­но­го но­таріуса із за­явою про вчи­нен­ня ви­ко­нав­чо­го на­пи­су, що тяг­не за со­бою відповідні до­дат­кові ви­т­ра­ти, які зрештою ля­га­ють на Лізин­го­одер­жу­ва­ча. Не вар­то в да­но­му ви­пад­ку роз­ра­хо­ву­ва­ти й на те, що но­таріус відмо­вить у за­до­во­ленні за­яви у зв’яз­ку з тим, що су­ма бор­гу не є безспірною.
Так, у По­ста­нові Ви­що­го Гос­по­дарсь­ко­го Су­ду Ук­раїни (ВГСУ) від 20.10.14 р. по справі № 5011-55/13221-2012 суд дійшов вис­нов­ку про на­ступ­не: «Відповідно до ст. 88 За­ко­ну Ук­раїни “Про но­таріат” но­таріус вчи­няє ви­ко­навчі на­пи­си, як­що по­дані до­ку­мен­ти підтвер­д­жу­ють безспірність за­бор­го­ва­ності або іншої відповідаль­ності борж­ни­ка пе­ред стя­гу­ва­чем. Як вста­нов­ле­но су­да­ми, спірний ви­ко­нав­чий на­пис не містить ви­мог що­до стяг­нен­ня гро­шо­вої за­бор­го­ва­ності (фінансовий лізинг). У да­но­му ви­пад­ку йдеть­ся про іншу відповідальність борж­ни­ка, а са­ме про обов’язок по­вер­ну­ти пред­мет лізин­гу. Крім то­го, згідно з п. 8 Пе­реліку (за­твер­д­же­но­му по­ста­но­вою КМУ від 29.06.99 р. № 1172) для одер­жан­ня ви­ко­нав­чо­го на­пи­су за до­го­во­ра­ми лізин­гу, що пе­ред­ба­ча­ють у безспірно­му по­ряд­ку по­вер­нен­ня об’єкта лізин­гу, по­да­ють­ся: а) оригінал до­го­во­ру лізин­гу; б) засвідче­на лізин­го­дав­цем копія ра­хун­ка, на­прав­ле­но­го лізин­го­одер­жу­ва­чу, з відміткою про не­с­пла­ту пла­тежів після вру­чен­ня пись­мо­во­го повідо­м­лен­ня».
Са­ме на цьо­му етапі відно­си­ни аг­рарія та лізин­го­вої ус­та­но­ви по­чи­на­ють пе­ре­тво­рю­ва­ти­ся із парт­нерсь­ких на «на­па­дника» та «того, що обо­ро­ня­ється», де пер­ший на­магається мак­си­маль­но відшко­ду­ва­ти по­не­сені ви­т­ра­ти та от­ри­ма­ти при­бу­ток, а другий — спла­ти­ти мінімум або й вза­галі не пла­ти­ти нічо­го.
У юристів існує цілком логічна прак­ти­ка про­си­ти в су­ду стяг­ну­ти мак­си­мум, із роз­ра­хун­ком на те, що не всі судді де­таль­но вни­ка­ють у суть спо­ру та роз­ра­хун­ки, в іншо­му ви­пад­ку суд мо­же на­леж­ним чи­ном про­ве­с­ти підра­хун­ки та за­до­воль­ни­ти по­зов ча­ст­ко­во, то­му,  певною мірою, та­ка по­ведінка є обгрун­то­ва­ною.
На прак­тиці по­зовні ви­мо­ги та­ко­го ро­ду справ скла­да­ють­ся із таких пунктів стягнення коштів ( фінансовий лізинг):
1) за­­бор­го­ваність із Лізин­го­от­ри­му­ва­ча; 2) 3% річних; 3) інфляційні втра­ти; 4) не­у­стой­ку; 5) комісію Лізин­го­дав­ця; 6) комісію за розірван­ня до­го­во­ру лізин­гу; 7) ви­т­ра­ти по стра­ху­ван­ню пред­ме­ту лізин­гу; 8) ви­т­ра­ти, пов’язані зі зберіган­ням пред­ме­та лізин­гу; 9) ви­­т­ра­ти, пов’язані із вчи­нен­ням ви­ко­нав­чо­го на­пи­су но­таріуса; 10) за­лиш­ко­ву вартість пред­ме­ту лізин­гу; 11) су­му кур­со­вої різниці.
Так, під час роз­ра­хун­ків п. 1 Лізин­го­да­вець ча­с­то збільшує су­му бор­гу за ра­ху­нок ос­тан­нь­о­го місяч­но­го пла­те­жу, ви­ра­хо­ву­ю­чи йо­го з 31 дня, а не тих днів, ко­ли до­говір лізин­гу був чин­ним. Важ­ли­вим є те, що після розірван­ня До­го­во­ру ця су­ма на­ра­ху­ван­ню не підля­гає.
Пунк­ти 5–9 підля­га­ють за­до­во­лен­ню су­дом ли­ше в то­му ви­пад­ку, як­що во­ни пря­мо про­пи­сані в са­мо­му До­го­во­рі лізин­гу та відшко­ду­ван­ня їх по­кла­де­но на Лізин­го­одер­жу­ва­ча, що відповідає по­зиції Вер­хов­но­го Су­ду Ук­раїни (ВСУ), вис­лов­ле­ної у По­ста­нові від 19.12.2011р. №7/114/10, де вста­нов­ле­но, що роз­ра­хун­ки за зо­бов’язан­ня­ми, що ви­ник­ли до розірван­ня уго­ди, про­во­дять­ся з ура­ху­ван­ням умов до­го­во­ру та струк­ту­ри лізин­го­вих пла­тежів. Під час роз­ра­хун­ків на п. 5, 6 слід звер­та­ти особ­ли­ву ува­ги, оскільки су­ма вип­ли­ває зі склад­ної фор­му­ли з ура­ху­ван­ням кур­су ва­лют, став­ки LIBOR 3M, вста­нов­ле­них відсотків, комісії бан­ку то­що. То­му правильний роз­ра­ху­нок та­кої за­бор­го­ва­ності та до­ступ­не до­не­сен­ня її до су­ду — в інте­ре­сах Лізин­го­одер­жу­ва­ча. По­зовні ви­мо­ги п. 7 мо­жуть ма­ти місце ви­нятково в період дії До­го­во­ру, тоб­то су­ма за­бор­го­ва­ності мо­же на­ра­хо­ву­ва­ти­ся до мо­мен­ту йо­го розірван­ня. Доречним при­кла­дом мо­же слу­гу­ва­ти По­ста­но­ва ВГСУ від
30.07.14 р. по справі № 914/2470/13, де суд підтри­мав рішен­ня по­пе­ред­ніх інстанцій, яким із за­про­по­но­ва­них до стяг­нен­ня 612 694,86 грн за­до­во­ле­но ли­ше 118 504,22. У ча­с­ти­­ні  — 494 190,64 грн у за­до­во­ленні відмов­ле­но. Це рішен­ня добре ілю­с­т­рує важ­ливість ак­тив­ної по­зиції вимушеного «обо­ро­ня­тись».
Що ж сто­сується п. 10, то су­ди ка­саційної інстанції од­но­стай­но підтри­му­ють ту по­зицію, що ви­мо­га про відшко­ду­ван­ня вар­тості пред­ме­та лізин­гу після при­пи­нен­ня до­говірних відно­син та по­вер­нен­ня пред­ме­та лізин­гу су­пе­ре­чить при­пи­сам ст. 665 Цивільно­го ко­дек­су Ук­раїни. Як­що ж у До­го­ворі лізин­гу та­кий пункт пря­мо за­зна­че­ний, у та­ко­му ви­пад­ку вар­то звер­та­ти­ся до су­ду із зустрічним по­зо­вом про виз­нан­ня да­но­го пунк­ту недійсним (По­ста­но­ва ВСУ від 01.10.13 р. по справі №11/5005/2290/2012).
Ос­танній, 11-й, пункт щодо ура­ху­ван­ня ве­ли­ких кур­со­вих ко­ли­вань є до­сить ва­го­мим, та, на жаль, су­ди в цьо­му пи­танні зай­ма­ють сто­ро­ну Лізин­го­дав­ця. Без­пер­спек­тив­ним бу­дуть на­ма­ган­ня до­ве­с­ти не­за­конність за­сто­су­ван­ня в До­го­ворі іно­зем­ної ва­лю­ти та її прив’яз­ки до кур­су НБУ. Так, По­ста­но­вою ВГСУ від 16.01.13 р. по справі
№ 5011-48/8093-2012 вста­нов­ле­но, що по­ло­жен­ня чин­но­го за­ко­но­дав­ст­ва хоч і виз­на­ча­ють національ­ну ва­лю­ту Ук­раїни як єди­ний за­кон­ний платіжний засіб на те­ри­торії Ук­раїни, од­нак не містять за­бо­ро­ни на ви­ра­жен­ня у до­го­ворі гро­шо­вих зо­бов’язань в іно­земній ва­люті, виз­на­чен­ня гро­шо­во­го еквіва­лен­та зо­бов’язан­ня в іно­земній ва­люті, а та­кож на здійснен­ня пе­ре­ра­хун­ку гро­шо­во­го зо­бов’язан­ня у разі зміни НБУ кур­су національ­ної ва­лю­ти Ук­раїни щодо іно­зем­ної.
Ви­хо­дя­чи з на­ве­де­но­го вище, са­ме ак­тив­на роль за­хи­с­ту дасть змо­гу по­вною мірою відсто­я­ти свої за­конні пра­ва та інте­ре­си і змен­ши­ти на­ра­хо­ва­ну су­му бор­гу в ра­зи (фінансовий лізинг). По­зи­тив­ним є те, що по­зиція ви­щих судів у більшості ви­падків на боці аг­рарія, а відтак наслідки фінан­со­вої кри­зи мо­жуть бу­ти не та­ки­ми бо­лю­чи­ми.