КОЖНОМУ СЕЛУ "ЗЕЛЕНІ САДИБИ"!

У Європі цей бізнес уже добре себе зарекомендував. Найбільшим попитом у туристів користуються екоагросадиби, які знаходяться у чистому середовищі і пропонують екологічно чистий продукт. Їх мережа із 21 країни об’єднана в Європейський центр екоагротуризму (ЕСЕАТ), який вимагає від усіх своїх членів відповідності таким екологічним критеріям:

1. Сільськогосподарська діяльність власника садиби, фермера має  відповідати екологічним критеріям. Туристи повинні мати можливість брати участь у цій діяльності.
2. Харчування туристів має бути з екологічно чистих продуктів.
3. Забезпечення використання екологічних технологій збереження та очищення води.
4. Наявність систем запобігання накопиченню великої кількості сміття, екологічні технології утилізації.
5. Має впроваджуватися система енергозбереження та альтернативні джерела енергії.
6. Усі будівлі садиби повинні бути збудованими з екологічних матеріалів.
7. Агросадиба має гармонізувати з навколишнім ландшафтом.
8. Туристи повинні мати можливість контакту з природою та бути проінструктованими з охорони навколишнього середовища.
Участь у програмі ЕСЕАТ та наявність відповідного знака дає агросадибі переваги щодо якості пропонованого відпочинку і, відповідно, приваблює більше туристів. Ця програма є важливою і довгостроковою.
Відтепер і серед членів Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні запроваджується добровільна система екологічного маркування агросадиб “Зелена садиба” трьох рівнів. Цей знак надаватиметься Спілкою на термін два роки та буде використовуватись як маркетинговий інструмент. Як екологічна, так і сервісна сертифікація є необхідними умовами для широкого виходу українського сільського туризму на зовнішній ринок.

Процедура екологічної сертифікації та виконання вимог екологічного стандарту потребують від власника садиби деяких витрат, що призведе до зростання собівартості агротуристичних послуг. Хоча більшості вимогам українське село, яке зберегло традиційні риси господарювання, які,з одного боку, приваблюють своєю екзотикою міських жителів, а з другого, — є запорукою сталого розвитку і збереження екологічного стану довкілля, вже відповідає. Назву лише кілька таких вимог: територія садиби доглянута та не має ознак забруднення; не використовуються пластикові садові меблі; будинок і садиба оформлені у традиційному для даного регіону стилі; використовуються місцеві види рослин; доступне вегетаріанське меню; електричні нагрівачі та прилади для сушіння рук не використовуються тощо. Зрозуміло, є й більш капіталомісткі пункти: для опалення не використовується паливо з невідновлюваних ресурсів; в обладнанні кімнат відсутні синтетичні матеріали; для освітлення використовуються тільки енергоефективні лампи; туристам пропонуються сертифіковані продукти органічного виробництва і т.п. (це з вимог до садиб із знаком третього рівня. “Але ж не можна все вимірювати виключно грошовими одиницями і тільки сьогоднішнім днем. На нашій землі ще жити нам і нашим нащадкам, тож зусилля, витрачені на збереження довкілля та сталий розвиток, не можна вважати зайвими, — переконаний голова Комісії з питань екологічного маркування Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні Володимир Триліс. — І все ж, розуміючи економічні складнощі на початковому етапі запровадження екологічного маркування, Спілка спрямовує свої зусилля на пошук альтернативних джерел фінансування процедури сертифікації”.

Ця думка та багато інших прозвучали під час презентації Спілкою журналістів програми “Зелена садиба”, яка відбулась 21 грудня 2004 р. у київському шинку “Хатинка”, щоб, як мовиться, органічніше відчути гостинність сільської хати.
Станіслав Костінов, народний депутат України, член аграрної фракції, так пояснив свою присутність: “За дорученням голови народної аграрної партії України, голови Верховної Ради, Володимира Литвина створена робоча група з депутатів аграрної фракції, які працюють над комплексною програмою “Зелений туризм” з метою розробки і просування Закону про зелений туризм (перше його читання у Верховній Раді вже відбулось); а після прийняття відповідних нормативних документів реалізації цієї програми в частині фінансування з Держбюджету 2005 р.
Про створення правового поля говорив і Андрій Шенін, заступник директора Департаменту розвитку курортів та туристичної сфери Державної туристичної адміністрації України: “На виконання Указу Президента нами було розроблено законопроект про дострокове пільгове кредитування сільських садиб, що будуть займатися сільським туризмом. Документ нині опрацьовується Верховною Радою”.
Володимир Васильєв, голова Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні, із задоволенням відзначив: “Ми продовжили успішну ходу щодо проведення ярмарок-виставок зеленого туризму. Підсумовуючи зроблене у 2004 р., хочу наголосити на тому, що до обласних відділень, які діють у рамках нашої організації, приєднались осередки Центральної та Східної частини України. Зареєстрована Харківська, на черзі Сумська та Луганська обласні організації нашої Спілки. Ми наголошуємо на тому, що сфера сільського туризму має розвиватись не лише в курортних зонах, а взагалі в українському селі, де є гостинні господарі. Серед приємних подій року 2005 — 10-річний ювілей нашої організації, який відзначатимемо у травні. Останнім часом держава повернулась до нас обличчям, маю надію, що разом з Народною аграрною партією України та аграрною фракцією у Верховній Раді ми будемо мати більш потужні і більш конкретні кроки щодо розвитку сільського туризму в Україні, а це, перш за все, пов’язано з тим, щоб створити сприятливе середовище для сільського господаря, який зможе знайти себе у цій сфері діяльності, а всьому світові показати, яке прекрасне наше українське село”.
Тож програма “Зелена садиба” допоможе реалізувати цю мету. Участь у ній є добровільною для власників садиб — членів Спілки — і відбувається з їх ініціативи. Зі свого боку Спілка бере на себе рекламну підтримку маркованих садиб та просування їх на внутрішній і міжнародний ринки. Система екологічної сертифікації у сфері сільського туризму розроблена у співпраці з Незалежною Службою Екологічної безпеки за підтримки Швейцарського Бюро Співпраці в Україні. “При цьому програма скорегована щодо українських реалій”, — зазначив Володимир Триліс. Процедуру сертифікації вже пройшли 27 садиб із 7 областей України, 15 із них отримали знак “Зелена садиба” 1-го рівня і три садиби — 2-го рівня. Під оплески присутніх Володимир Триліс вручив знак 2-го рівня Миколі Черепу з Чернігівської області. Він є головою місцевого осередку Спілки сільського туризму, а також власником “Соколиного хутора”, що в Ічнянському районі. За давніми переказами, міститься він на землі, що належала гетьману Мазепі. Тут черпала своє натхнення письменниця Марко Вовчок. Хутір відтворено у найкращих традиціях VII століття. Розташований він у мальовничій місцевості, в оточенні лісів і системи озер. Поряд розкинулися дивовижні витвори національного садово-паркового мистецтва: Качанівка, Тростянець та Сокиринці. Володар такої самої відзнаки Валерій Шевченко, сільська садиба якого розміщена на околиці  Ужгорода в селі Сторожниця. Про красу Закарпаття можуть не знати хіба що іноземці. Одержала знак “Зелена садиба” і Лідія Мацюк, яка гостинно зустрічає туристів у своєму “райському куточку” — селищі Гриців Шепетівського району на Хмельниччині. Туризмом вона займається вже сьомий рік, очолює місцевий осередок Спілки.
Серед подальших планів цієї організації, якими поділився Володимир Триліс, — підготовка регіональних інспекторів. Ефективнішою ця робота буде за наявності відповідного фінансування. Проте державна підтримка — лише одна із складових успіху екологічного маркування і сталого розвитку села. Головною ж його запорукою є ініціатива з боку власників агротуристичних садиб, які є основними суб’єктами процесу і для яких сільський туризм може стати шляхом до європейського ринку та рівня життя.

Вікторія ВОЛОШКА