Конституційний Суд України: переоформляти право постійного користування землею не обов’язково

Нагадаємо, що Земельним кодексом в редакції від 25 жовтня 2001 року було встановлено термін для переоформлення права постійного користування на право оренди або право власності до 1 січня 2005 року. В 2004 році деякі фермерські господарства в спішному порядку приватизували або взяли в оренду надані їм колись у постійне користування земельні ділянки й витратили на це багато часу та грошей. Щоправда, таких фермерів, які поквапилися виконати закон, було дуже небагато, більшість зайняла позицію вичікування. Як виявилось, — недарма, адже 6 жовтня 2004 року Верховна Рада України прийняла закон, згідно з яким, термін переоформлення постійного користування було подовжено до 1 січня 2008 року. Фермери та користувачі земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, які виконали вимоги закону завчасно, опинилися, м’яко кажучи, в нерівному становищі з тими, хто цього не зробив.

Після суперечливого, але остаточного й такого, що не може бути оскарженим, рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року переоформлення права постійного користування для фермерів та осіб, які ведуть особисте селянське господарство, взагалі стало правом, а не обов’язком. Думаю, що переоформлення права постійного користування на право оренди взагалі припиниться, адже в нових умовах у цьому немає ніякого сенсу. Що ж до переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності, зрозуміло, що цей процес значно уповільнився, але не зупинився. Майже всі фермери та особи, які ведуть особисте селянське господарство, добре розуміють основні переваги приватної власності над постійним користуванням: право передачі приватизованої земельної ділянки у спадщину та можливість її продажу або передачі в заставу після зняття мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення.

Варто звернути увагу читачів на той факт, що суб’єкт права на конституційне подання — 51 народний депутат України — звернувся з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції не тільки п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України та п. 6 Постанови Верховної Ради України “Про земельну реформу”, а й статті 92 Земельного кодексу України. Ця стаття встановлює, що право постійного користування земельною ділянкою — це право володіння й користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою державної і комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності, а також організації інвалідів, їх підприємства (об’єднання), установи та організації.

Конституційний Суд України вважає, що підстав визнавати статтю 92 Земельного кодексу неконституційною немає — адже ця норма не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року, до його переоформлення. Таким чином, земельні ділянки, що їх раніше одержали в постійне користування фермери та селяни, які ведуть особисте господарство, можуть і надалі належати їм без обмеження в часі, але брати нові земельні ділянки в постійне користування фермери та особи, які ведуть особисте селянське господарство, не можуть.

Андрій Цибулько,

юрист Вінницького Проекту

розвитку молочного сектору