Катерина Ващук: на селянах трималася і тримається земля українська!

Роковини Жовтневого заколоту ліві сили відзначили в столиці традиційними мітингами, непримиренними промовами, майорінням червоних прапорів у центрі міста, революційними піснями тощо. Втім, святковий настрій панував 7 листопада не лише на площах, які “у дівоцтві” звалися “лагідними” комуністичними іменами, а й у приміщенні виставкового центру “АККО Інтернешнл”, що в Пушкінському парку: Президент України та інші високі посадовці вітали переможців конкурсу на краще фермерське господарство (переможець — науково-дослідне фермерське господарство “Колач”, с. Ізар Володимир-Волинського району Волинської області), кращий фермерський обслуговуючий кооператив (таким визнано “Макарівський сільський сервісний центр” із Макарівського району Київської області), краще особисте підсобне господарство (за перше місце пошановано Ярослава Шевчука із с. Добрятин Млинівського району Рівненської області), кращу кредитну спілку (нею стала “Каса взаємодопомоги” з Полтави), краще новостворене фермерське господарство (переможцем визнано фермерське господарство “Перевесло” із с. Старий Милятин Бузького району Львівської області). Того ж дня у конференц-залі виставкового центру відбулася прес-конференція голови Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин Катерини Ващук. Щойно ухвалений Земельний кодекс, соціальна сфера села, березневі парламентські вибори — такі основні теми розмови. Про Земельний кодекс — Насамперед я хочу повернутися до питання ухвалення Земельного кодексу і його значення. Ми зустрічаємося з вами на фермерській виставці серед тих людей, які починали рух господарів в Україні. Вони як ніхто вимагали ухвалити Земельний кодекс. І те, що сьогодні (7 листопада. — О. Р.) Президент підтвердив свій намір підписати цей документ, — дуже важливо. Звичайно, межі досконалості немає в жодного документу. Життя рухатиметься вперед, і він вдосконалюватиметься у тих чи інших статтях чи положеннях, але те, що він стає підвалинами, правовою базою під проведення земельної реформи в Україні, — неабияк важливо. Дуже багато дискусій точиться довкола статті прикінцевих положень про те, що до 2005 року земля не продаватиметься. Я хочу звернути вашу увагу на те, що за кілька років відбулася така революція на селі, змінилося так багато речей, що людям слід все усвідомити. Перший момент є суто психологічний, людський. Люди мають, по-перше, акти на те, що вони є земельними власниками, повинні відчути себе в новій іпостасі. Крім того, ще одним важливим моментом є те, що люди тепер мають змогу здавати землю в оренду. Зауважу й те, що ми даємо основні напрями, програмні положення, а для ринку землі слід ухвалити ще щонайменше вісім законів. Головний із них — про Державний земельний банк, через який, власне, і здійснюватимуться операції. Другий — про грошову оцінку землі, адже на сьогодні є економічна оцінка землі, а методики грошової оцінки землі немає. Окрім того, в нас немає і кадастрової оцінки землі. Немає закону про розмежування державної і комунальної власностей. Нам потрібен закон, який визначить ту структуру, ту систему, яка реєструватиме всі операції із землею. Земельний кодекс, укази Президента і всі законодавчі акти щодо землі робилися для тих людей, які на ній працюють. І хочеться, щоб саме ці люди були господарями на цій землі. Три роки потрібні для того, аби та земельна революція, яка в нас пройшла безкровно, ствердилася. Я переконана, що ми навряд чи впораємося раніше 2005 року. Наступного року відбудуться парламентські вибори, дійдуть руки до ухвалення абсолютно всього пакету законів. Про соціальну сферу Нині дуже стурбовані і Міністерство аграрної політики, і Комітет Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин станом справ у соціальній сфері села. Наведу кілька цифр. На початок 2001 року в нас з 28 тис. сіл 9 тис., або 32%, не мали закладів охорони здоров’я; у 13,8 тис., або 48%, немає загальноосвітніх шкіл. Немає в селах належної системи закладів дошкільного виховання. Люди в селах (навіть у дуже великих) не завжди мають можливість отримати побутові послуги. Привертаю вашу увагу до того, що відчутно сповільнилися темпи газифікації сіл. Кілька тисяч сіл в Україні використовують привозну воду. Тобто є низка проблем, які потребують негайного розв’язання. Тому Комітет налаштований до кінця обстоювати позицію щодо того, що в Держбюджет мають цілеспрямовано закладатися кошти на відбудову соціальної бази села. Це один момент, а другий — у новому бюджетному кодексі передбачене нормативне фінансування. Це добре, це ніби прогресивно, але при цьому обов’язково має бути дотриманий відповідний коефіцієнт для сільської місцевості. Є в нас на селі школи, де наповнюваність класів становить 8—10 осіб. Відповідно до нормативного фінансування може статися так, що не тільки класи скорочуватимуться, а й навіть самі школи. Якщо на селі немає школи, то таке село не має майбутнього. Для кого ми тоді ухвалюємо Земельний кодекс? Ми хочемо, щоб народився селянин-господар і щоб мав продовження селянський хліборобський рід. Якщо цілі села перестануть існувати, хто ж тоді працюватиме на землі? Ми не можемо ділити населення України на два типи. Це питання я порушувала під час особистої зустрічі з Президентом, просила його привернути увагу і Уряду, і Мінфіну, економічного блоку держави до соціальних питань, бо в противному разі у нас вийде дисгармонія: землю селянам ми віддаємо, а про умови їхнього життя забуваємо. Ми не маємо права забувати про тих людей, які нас годують. Про парламентські вибори Той активний спротив, який чинили ліві сили ухваленню Земельного кодексу, зумовлений, як на мене, не стільки ідеологічною платформою “червоних” рухів, скільки тим, що по ухваленні цього визначного документа зменшиться лівий електорат, адже селянин-господар і селянин-найманець голосують по-різному. Вважаю, що на прийдешніх виборах центристські, або реформаторські сили отримають більшість. Більшість у нинішній Верховній Раді формувалася в процесі роботи, пройшла крізь терни, а більшість у Верховній Раді наступного скликання формується вже тепер. Серед переможців сподіваюся побачити СДПУ(о), блоки “Наша Україна” та “За єдину Україну”, тобто ті політичні сили, які є демократичними та реформаторськими. Мій прогноз є абсолютно позитивним, адже менталітет людей за чотири роки змінився, і навіть спілкуватися в регіонах стало набагато легше. Уже в цьому парламенті ми наочно продемонстрували, що може зробити маленьке аграрне лобі, якщо воно доволі активне і щиро працює на село. Люди це відчули. В обласних центрах на зустрічі з нами приходять по кілька тисяч осіб. На цих виборах Аграрна партія посяде належне їй місце, бо ми все те, що людям обіцяли, намагалися чесно виконати. Побажання селянам Сільське населення нашої країни — це велика частина українського народу. І ці люди щоденною своєю працею роблять дуже велику справу. Попри всі економічні негаразди, вони годують український народ. Ми їм щодня маємо за це дякувати. Нині держава повертається обличчям до селянина, і плекаю надію, що цей процес дедалі поглиблюватиметься й обертатиметься для селян такими рішеннями, які дали б можливість одержувати дешеві продукти, технічно переозброїти село, дадуть змогу ефективно, з вигодою для себе працювати на землі й годувати не лише український народ, а й мільйони людей у світі, які чекають на екологічно чисту українську продукцію. Тому я побажаю селянам здоров’я, щастя, миру, злагоди й добробуту в кожну домівку, а також хочу сказати найщиріші слова подяки за те, що вони є, за те, що працюють, за те, що на них трималася і тримається земля українська! P.S. 13 листопада Президент України підписав Земельний кодекс. Підготував Олексій Рижков