Експорт зернових: потенціал чи імпотенціал?

Прогнозні обсяги експорту українського зерна становлять 26 млн т. Проте реальність втручається в розрахункову віртуальність, і це втручання аж ніяк не налаштовує на оптимістичну хвилю.

О. Рижков
o.ryzhkov@univest-media.com

Державні мужі заповзято взялися виконувати програму «Зерно-80», згідно з якою валовий збір зернових в Україні має за кілька років сягнути 80-мільйонної позначки. Мета амбітна і цілком досяжна. Тільки-от виникає питання: а навіщо нам такий великий урожай? «Як навіщо? - запитаєте ви. - Великий урожай - великі статки, добробут, модернізація, розвиток». Теоретично ви праві. Однак на питання, куди дівати вирощене, щоб отримати статки, зрозумілої відповіді наразі немає. Що, ви кажете, зерно слід експортувати? Слушне зауваження. Тільки на питання: «Як це зробити?» - навіть найоптимістичніший прихильник теорії «хлібного кошика Європи» аргументовано вам не відповість.
Чому так? Зерно недостатньо виробити. З цим у нас якраз останнім часом якихось аж надто дошкульних проблем немає. Важка праця і фахова підготовка сільських трударів у поєднанні з високими технологіями, що стрімко завойовують Україну, свою справу роблять: вал невпинно зростає. А якщо ще й погода - на боці аграріїв, то очільники аграрного міністерства сміливо можуть чекати державних відзнак. Інша річ - поставити зернову продукцію тим, кому вона конче потрібна. Попит? Є. Можливості експортувати? З цим складніше.

   Президент Української зернової асоціації Володимир Клименко на тематичній прес-конференції «Стан і перспективи розвитку зернового ринку України. Проблеми експорту» підкреслив, що наразі вкрай актуальними є два питання у царині експорту: «Доволі позитивним в Україні є те, що міжвідомча робоча група за участі фахівців Мінекономіки, Мінагропроду, статистики, Української зернової асоціації десь уже впродовж півтора року щомісяця робить баланс зерна, - зауважив Володимир Георгійович. - Останній баланс свідчить про те, що ми збираємося експортувати 26 млн т зерна. Нас турбують два питання.
Низка компаній - членів УЗА - звертається до асоціації і говорить про те, що їхні заявки на вагони не задовольняють. Приміром, компанія «Нібулон» надіслала документи, які свідчать про те, що надано лише 45-46% заявленої кількості вагонів. А, скажімо, заявки на вагони компанії «Дрейфус» задовольняються взагалі на рівні 30%. Ще, на наш подив, з'явився так званий Наказ №35, у якому йдеться про те, що для виконання державної програми експорту вагони слід надавати, насамперед, компанії «Хлібінвестбуд». Наказ викликає певні питання щодо свого узгодження з чинним законодавством України. До того ж, в Україні немає ніякої державної програми експорту. Ми б хотіли, аби всі компанії одержували вагони на рівних умовах. Представники Укрзалізниці стверджують, що на сьогодні наявно 10 тис. вагонів, здатних перевозити зерно. Із них 1100 вагонів постійно обертаються, умовно кажучи, в країнах СНД. Інші вагони працюють на Україну. Чому вагонів не вистачає і чому не задовольняються замовлення?
Завод - виробник вагонів - спрацював торік дуже добре. Я задавав питання представникам Укрзалізниці, скільки ними придбано вагонів. На мій подив, вони відповіли, що жодного. Складається враження, що про великий урожай зернових в Україні минулого року знав весь світ, окрім Укрзалізниці. На початок сезону перевезення вантажів 1700 вагонів перебувають у ремонті. Після нашої наради вони «підняли» 450 вагонів, а про інші сказали, що там потрібний складний ремонт, і їх найближчим часом «не підняти». Укрзалізниця стверджує, що до 2016 р. не планує закупівлі вагонів. Виникає питання: що ми, аграрії, робитимемо із зерном: закопуватимемо в землю, чи як? А яка роль тоді КабМіну? Чи урядовці не в змозі вирішити, що під програму «Зерно» потрібно 100 залізничних вагонів? До кінця маркетингового року нам потрібно експортувати ще 20 млн т зернових, тобто щомісяця - по 4 млн т. Це - абсолютно нездійсненне завдання!
Українська зернова асоціація звернулася до прем'єр-міністра України для того, щоб на засіданні КабМіну ситуацію з експортом зерна було детально розібрано із залученням усіх суміжних міністерств і відомств.  

   Друге питання - дозвільна система. З 1 січня ц. р. набув чинності Закон України про дозвільну систему. Там є таке поняття, як «єдине вікно». Тепер для того, щоб відправити зерно на експорт, потрібно оформити певні документи. Згідно з новою, спрощеною, системою, при райадміністраціях створено єдині вікна для подання документів. Їх щойно відкрили, там сидить одна-дві особи, які часто-густо не розуміють, що таке зерно. Працюють лише в одну зміну. Є черга людей за зовсім іншими документами. Й виходить так: вагони стоять, кораблі стоять, тому що триває процес одержання документів у єдиному вікні. От тобі й боротьба за спрощення документообігу!».
 
   Старший юрист юридичної компанії «Волков і партнери» Андрій Заблоцький зауважив, що деякі дії і накази владців не відповідають чинному законодавству України: «Україна була визнана країною з ринковою економікою, і, відповідно, економічна конкуренція має бути однією з основних засад розвитку вільного ринку. Державний захист економічної конкуренції передбачений Конституцією України (ст. 42), а також у Цивільному, Господарському кодексах. Зокрема, Конституція України передбачає, що на ринку України неприпустиме зловживання монопольним становищем. Укрзалізниця - як суб'єкт природної монополії - внесена в спеціальний перелік суб'єктів природних монополій і має чітко дотримуватися законодавства про захист економічної конкуренції. Але якщо розглянути конкретний Наказ №35, то там чітко написано, що під час подання зерновозів перевага надається конкретній компанії. Тож Антимонопольний комітет може розпочати відповідну справу і розглянути ці правопорушення, що фактично несуть загрозу усунення з ринку інших зернотрейдерів. І  ще питання: чому Укрзалізниця надає зерновози окремим компаніям за так званими «додатковими планами»? Чому в такому разі мають  потерпати зернотрейдери, що працюють за основними планами, і зазнавати через це збитків?!

   Що можуть компанії зробити в цій ситуації? Можуть звернутися до Антимонопольного комітету. Відповідно до антимонопольного законодавства, передбачається можливість накладання штрафних санкцій за порушення закону про захист економічної конкуренції, що може становити до 10% виручки. Це - дуже велика сума. Крім того, окремі експортери мають чинні угоди з Укрзалізницею про надання  їм вагонів. За недотримання Укрзалізницею зобов'язань  компанії можуть подати скаргу до суду на відшкодування нею збитків. Такий шлях використовують підприємства хімічної промисловості та металургії».
Слухаючи операторів зернового ринку, починаєш розуміти штампи радянських медіа, які щоразу урочисто проголошували чи то початок «битви за врожай», чи то її переможне завершення. Шкода лише, що битися сучасним аграріям і зернотрейдерам доводиться не лише з негараздами у вигляді, скажімо, незвичної зими чи посушливого літа, а й з чиновницькою недалекоглядністю і справжнім браком державного мислення у тих, хто ухвалює рішення на найвищому рівні. Чи стане аграріям красномовності пояснити високопосадовцям усю недолугість дрібно-кишенькових інтересів і лобіювання запитів інших держав, які є прямими конкурентами України на цьому ринку?