Експорт продукцiї — рятiвний круг для українського продовольчого машинобудування

13 вересня цього року на ВАТ “Могилiв-Подiльський машинобудiвний завод” (Вiнницька обл.) вiдбулася нарада з питань забезпечення пiдприємств борошномельно-круп’яної галузi переробної промисловостi машинами та устаткуванням вiтчизняного виробництва. Участь у нарадi взяли керiвники заводiв продовольчого машинобудування, борошномельних пiдприємств, комбiкормових заводiв, компанiй з надання сервiсних послуг. Ситуацiю в продовольчому машинобудуваннi коротко окреслив у вступному словi голова правлiння Асоцiацiї “Прома” Анатолiй Очередько: “За 7 мiсяцiв поточного року обсяг виробництва пiдприємств продовольчого машинобудування зрiс на 0,7%, а в абсолютних показниках обсяг виробництва становить 100 млн грн. Серед лiдерiв виробництва треба вiдзначити Барський машинобудiвний завод, Хорольський механiчний завод, Карлівський машинобудiвний завод i, безумовно, Могилiв-Подiльский машзавод. Проте обсяги виробництва в галузi є набагато меншими порiвняно з рiвнем 1990 року. Нас хвилює також те, що понад 50% обладнання, яке виробляють українські заводи продовольчого машинобудування, експортується. З одного боку, це забезпечує роботу машинобудiвних заводiв, а з другого — вказує на проблеми з оновленням основних фондiв у переробнiй галузi. Запросивши на нараду представникiв ДАК “Хлiб України”, ми хотiли б з’ясувати перспективи українських машинобудiвникiв. Крiм того, ми хотiли б з’ясувати для себе вимоги з боку споживачiв нашої продукцiї. Ось, наприклад, кiлька днiв тому по телебаченню детально висвiтлили роботу такого великого пiдприємства, як АТ “Луганськхлiб”. Виявляється на комбiнатi йде модернiзацiя, але було закуплене обладнання швейцарської фiрми “Бюлер”. Чому не наших заводiв?” На цi питання спробував вiдповiсти (саме спробував, а не вiдповiв) заступник голови правлiння ДАК “Хлiб України” Iван Крижов: “Сьогоднi на ДАК “Хлiб України” припадає лише третина потужностей, якi ранiше були в системi хлiбопродуктiв. З елеваторних потужностей у 30 млн тонн у нас залишилося лише 7,2 млн тонн. Проблемою є те, що бiльша частина майна наших пiдприємств є пасивною — залiзобетоннi споруди, тому частину об’єктiв сьогодні законсервовано. Третина пiдприємств працює зi збитками. Виникають проблеми iз завантаженням пiдприємств: борошномельнi завантажено на 42%. Ми розробили програму стабiлiзацiї роботи. Зараз ДАК “Хлiб України” орендує 230 тис. га землi для виробництва власного зерна. Ми провели аналiз наших пiдприємств i з’ясували, що з 45 млинiв лише 9 вiдповiдають сучасному рiвню, з 8 крупозаводiв — лише 1, з 19 комбiкормових заводiв — 7. Проте модернiзацiї наших пiдприємств серйозно заважає вiдсутнiсть необхiдних коштiв. Так, полiтика надання матерiально-технiчних ресурсiв сiльгосппiдприємствам в минулi роки i нерозрахунки за них призвели до виникнення великих боргiв у ДАК “Хлiб України”. Ми намагаємося вирiшити цi питання на державному рiвнi. Я не можу вiдповiдати за всю галузь хлiбопродуктiв, яка ранiше налiчувала 543 пiдприємства — зараз у нас їх залишилося всього 186. Через брак державного фiнансування нам доводиться проводити модернiзацiю лише з власного прибутку — торiк вiн становив 42 млн грн., з яких на технiчне переозброєння було спрямовано третину — 13,4 млн грн. Ми зараз втiлюємо полiтику стосовно борошномельних пiдприємств — на розширення асортименту борошна. Звiдси випливає вимога до виробникiв млинiв щодо вiдповiдного розширення асортименту їхньої продукцiї (сьогодні деякi росiйськi борошномельнi пiдприємства виробляють 12 сортiв борошна). Iнший напрямок — ставка на випуск борошна в дрiбнiй розфасовцi. Нарештi треба розширювати асортимент продукцiї в круповиробництвi — простих операцiй з шелушiння гречки чи вівса вже недостатньо”. Ви, мабуть, помітили, що Iван Крижов i словом не прохопився про бодай приблизнi обсяги продукцiї машинобудiвних заводiв, якi пiдприємства ДАК “Хлiб України” планують закупити. Отже, нарада в питання перспективи ясностi не внесла. Скорiше, навпаки, заплутала. Досить дивно було чути вiд керiвника такої потужної структури, як ДАК “Хлiб України”, про такий напрямок, як дрiбна розфасовка, адже традицiйно її клiєнтами були великi споживачi — кондитерськi фабрики, хлiбозаводи, якi закуповували борошно тисячами автомобiльних i залiзничних борошновозiв. Традицiйно дрiбною розфасовкою займалися окремi фасувальнi фабрики, а тепер — власники мiнi-млинiв. Полiтика держави протягом останнiх 10 рокiв була настiльки дивною, що виявилося економiчно вигiднiшим перейти на дрiбнотоварне виробництво у переробнiй промисловостi (нині парк мiнi-млинiв в Українi оцiнюється в 3 тис. штук, якi можуть виробити до 3 млн тонн борошна на рiк — половину загальної потреби), анiж зберегти всi переваги “економiки масштабу”. I ще одне. Щодо перспектив галузi продовольчого машинобудування Iван Крижов вiдповiв дивною пропозицiєю створити спiльну лiзингову компанiю — у ДАК “Хлiб України” вкрай не вистачає коштiв на технiчне переозброєння, тому допоможiть профiнансувати нашу модернiзацiю. Зазвичай з подiбними пропозицiями звертаються до банкiвсько-кредитних установ. Але, мабуть, фiнансовий iмiдж ДАК “Хлiб України” є таким одiозним, що залишається тiльки просити в самих виробникiв обладнання продати обладнання на виплат. Навряд, щоб ця пропозицiя знайшла палкий вiдгук серед машинобудiвникiв, якi й самi ледве зводять кiнцi з кiнцями. Таким чином, висновок цiлком зрозумiлий: рятування потопаючих — справа рук самих потопаючих. А отже, молодцi тi машинобудiвнi заводи, якi не втратили (або навiть розширили) експорт — вiд українського ринку годi сподiватися чогось путнього. Але широким масам населення вiд цього не легшає — якiсть продукцiї немодернiзованої вiтчизняної харчової промисловостi буде знижуватися. Якi там 20 сортiв борошна — дай Боже, щоб хоч один вiдповiдав стандартам. Цей рiк мав би стати роком стрiмкого пiднесення добробуту селян (i взагалi всього населення) завдяки реалiзацiї програми “Зерно України’2001”. Завдяки карколомному зростанню виробництва зерна мало зрости завантаження переробних пiдприємств, i, вiдповiдно, розширення замовлень на промислове обладнання. Але щось не чути про масову закупiвлю зерна борошномельними пiдприємствами та комбiкормовими заводами. Не зросло виробництво борошна. Не вiдчули зростання попиту на свою продукцiю машинобудiвники. Чого б це так? Спробую пояснити. Замiсть ретельного аналiзу балансу попиту/пропозицiї зерна з урахуванням цiнового чинника (у тому числi прогнозу цiн на свiтовому ринку) в Українi вчергове було здiйснено чапаєвську атаку — дайош! “Дайош 35 млн тонн! Завалимо свiтовий ринок українською пшеницею!” Питання: “а навiщо?” навiть не порушувалося. Юрiй Михайлов