Де земля - там проблеми І в Держкомземі, і в парламенті гектарам знову обіцяють реформи

День землевпорядника, який промайнув минулого місяця, для самих землевпорядників, схоже, був справді червоним днем календаря. Держкомзем відзначав його помпезно. Було урочисте засідання у Національній опері - вшановували найкращих, потім - святковий концерт, банкет. Видовищ, напоїв і наїдків вистачало...

Пишемо "свято" -
"корупція" в думці
А напередодні свого професійного свята керівники Держкомзему влаштували одразу кілька зустрічей з журналістами. На них, за посередництва "пишучої" та знімальної братії, вони намагалися повідати громадськості про тонкощі земельної справи. Також розповідали про кадри, які, як відомо, вирішують усе, та проблеми, що переслідують представників цієї важливої для людей професії. Одна з них - у відомстві ззовні все більше відчувають тиск. Бо, вважає голова Держкомзему Олег Кулініч, "стали заручниками того, що за ці роки розпорошено інтелектуальний і кадровий потенціал галузі. Фактично, сьогодні нашій великій землевпорядній сім'ї намагаються нав'язати або продиктувати умови, напрями, формат діяльності ті структури, які переважно формують тіньовий обіг у земельній сфері". Поскаржився Олег Кулініч і на невелику заробітну платню службовців, котрим належить опікуватися гектарами. Вона "незіставна з тим вкладом, який ті вносять в систему збереження земельних ресурсів для держави,.. це якраз люди, які заради справи часто жертвують своїм часом, здоров'ям, позбавляють уваги своїх сімей". Хоча на місцях їм часто доводиться реалізовувати складні завдання. Вони "тягарем лягли безпосередньо на плечі землевпорядників, виконавців, геодезистів у кожному районі, місті, області. Це ті люди, які безпосередньо не "ліпили", не прошивали технічну документацію "задля галочки", для звітності, а виходили в поля при мінусових температурах і йшли назустріч людям. Інколи, на щастя, вдалося відродити довіру людей. І це за умов, коли одні тебе сприймають, можливо, як елемент якоїсь корупційної державної моделі, а інші - все-таки як людину, яка прийшла виконати свою державну соціальну функцію для того, щоб реалізувати те конституційне право громадян, про яке всі так розказують, яким усі так "опікуються".
До честі Держкомзему, під час зустрічей з журналістами часто говорилося про речі аж ніяк не святкові і для відомства малоприємні. Приміром - про намагання викорінити корупцію у системі.
 - Проблематика саме нашого органу в напрямі кадрової роботи, - вважає заступник голови Держкомзему Сергій Бєльчик, - пов'язана, на мій погляд, з тим, що в Україні в минулі роки був нездоровий ажіотаж у сфері земельних відносин. І він супроводжувався спекулятивними цінами на землю, в тому числі спекулятивними операціями із земельними ресурсами. Про це слід говорити відверто й об'єктивно. Тому в минулі роки він вплинув і на питання нашої кадрової політики. Але наша система, на мою думку, в цілому витримала це навантаження. Однак у засобах масової інформації, на жаль, періодично висвітлюються факти, які стосуються тих чи інших негараздів з точки зору етики поведінки, дотримання антикорупційного законодавства з боку наших працівників - маю на увазі як територіальних органів Держкомзему, так і працівників наших підприємств. Хоча, згідно із статистикою, частіше до відповідальності притягуються не працівники територіальних органів Держкомзему, а органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади, які уповноважені на прийняття тих чи інших рішень у сфері земельних відносин. Наші ж працівники фактично є виконавцями цих рішень. Потрібно чітко розуміти це й розмежовувати повноваження наших органів у сфері регулювання земельних відносин".
Хоча Сергій Бєльчик погоджується з тим, що чиновницькі зловживання також є однією з причин частих кадрових змін.
- Не тільки в нас, але й в інших органах влади, - каже він, - спостерігалася певна плинність кадрів. Хтось йшов за власним бажанням, деяких працівників ми "просили піти", з тієї причини, що відбувалися нездорові речі з точки зору їхньої діяльності, ймовірного допущення корупційних діянь тощо. Звісно, дехто з працівників висловлює незадоволення, в тому числі на шпальтах засобів масової інформації, даючи брифінги, але щодо кожного з них можемо дати аргументовані пояснення. Особисто я займався одним із таких персонажів - аналізував його діяльність (це один із керівників підрозділів на місцях), то, справді, там були присутні факти нездорової політики ведення професійної діяльності. А цим керівник автоматично дає приклад своїм підлеглим. Тоді про які вимоги можна говорити до того чи іншого підрозділу, якщо сам керівник мало того, що не справляється зі своїми функціональними обов'язками, а, по суті, здійснює протиправну діяльність! З такими речами ми боремося.
 Втім, є куди вагоміші причини недостатньої укомплектованості "земельними" кадрами. Останнім часом штат бажаючих працювати у цій сфері Держкомзему вдалося наростити. Проте "кадровий голод" все одно відчувається. Адже, за словами Сергія Бєльчика, підрозділи вдалося укомплектувати лише на 71 відсоток. "Ви всі знаєте, - пояснює він, - норми чинного законодавства, які передбачають процедури конкурсу, стажування і т.д., які в принципі відтерміновують у певний період часу призначення працівників. Це перше. І друге, потрібно відверто говорити, - це питання фінансування. Воно також однозначно пов'язане з питанням укомплектування штатів".
Попри недостатню кількість спеціалістів, працювати у земельній сфері не кожному посильно. Адже, щоб бути фахівцем у цій справі, треба мати достатній рівень знань. Під час зустрічей із журналістами  наводилися такі цифри: з повною вищою освітою у системі працює 67% кадрів, з базовою вищою - 10%, з неповною вищою - 17%, повною загальною - 6 відсотків.
А заступник голови Держкомзему Віктор Петрук наголошує, що з метою посилення вимог до кандидатів на зайняття посад, особливо керівної ланки районних, міських відділів, обласних управлінь, у відомстві минулого року затверджено кваліфікаційні вимоги до претендентів на посаду. А оскільки до сфери управління Держкомзему входять державні підприємства, затверджено й Порядок конкурсного відбору кандидатів на заміщення вакантних посад керівників цих державних підприємств.

Межам немає меж
Одна з тем, яку винесли на розгляд під час зустрічей із журналістами, - межові знаки. Тобто йшлося про пов'язану з ними проблему. З'ясувалося: щоб стати повноцінним власником наділу, треба ще залишити знак на землі. Бо через два десятиліття з початку проведення земельної реформи в країні "виникла дуже гостра проблема вcтановлення меж земельних ділянок в натурі, на місцевості". Принаймні, так стверджують в Держкомземі. Не так давно там розробили навіть проект Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.
- Встановлення меж та межові знаки - це забезпечення охорони прав громадян на ділянки, - каже директор Департаменту земель несільськогосподарського призначення та землеустрою територій Олександр Краснолуцький. - Відсутність їх створює умови, особливо там, де висока вартість землі, для порушень чинного законодавства і до того, що у громадян можуть забрати землю.
Вітчизняним законодавством передбачено, що видачі правовстановлюючих документів на земельну ділянку передує виділення її меж у натурі, на місцевості. Разом з тим сьогодні можна констатувати: фактично ці роботи не здійснювалися. Тому є дві причини. Одна - земельна реформа довгий час проводилася спонтанно (Як на мене, то й тепер у неї немає окресленої цілі, чітко визначеного плану. - Авт.). Друга - земля останнім часом стала основним джерелом надходження прибутків як легальних, так і нелегальних. І тому виникла гостра проблема встановлення меж земельних ділянок у натурі на місцевості. У зв'язку з тим, що у нас більше шести мільйонів власників земель - громадян та юридичних осіб - отримали правовстановлюючі документи на землю. Але якщо на державному акті на право власності на земельну ділянку вони бачать, де розташована їхня земельна ділянка, то на місцевості - фактично не знають. До того ж, у процесі використання земельної ділянки з різних причин ці межі міняються: людина може побудуватися - дещо зміститися, під час обробітку земельної ділянки може відбутися зміщення меж. Це призводить до спорів за межі. Таких конфліктних ситуацій до Держкомзему та його територіальних органів надходить щорічно дуже багато.
З метою виправлення ситуації, стверджують у Держкомземі, й розроблено проект згаданої інструкції.
- Ми плануємо, щоб кожен межовий знак мав свій індивідуальний номер, і, відповідно, не було плутанини. Щоб власник міг чітко захищати своє конституційне право - право приватної власності, - говорить Олександр Краснолуцький.
За словами генерального директора Центру державного земельного кадастру Олександра Філатова, технічна документація не просто міститиме акт про визначення або відновлення меж земельних ділянок, а межі виноситимуться в натуру, закріплятимуться відповідними знаками відповідного зразка.
- Інструкція 1993 року, - поінформував Олександр Філатов, - вбачає лише встановлення меж адміністративно-територіальних утворень. Ми ж ведемо мову про межі земельних ділянок. Центр державного земельного кадастру, звичайно, у складі Державного реєстру земель вестиме відповідний облік межових знаків. І це робитиметься на безоплатній основі.
Треба сказати, що відновленням втрачених меж, зазначив Генеральний директор Центру ДЗК, вправі займатися суб'єкти господарської діяльності, які мають відповідні ліцензії, у тому числі і на проведення геодезичних і землевпорядних робіт. Плату передбачено розмірами земельно-кадастрових робіт. Це приблизно на рівні 54 гривень за вартість самого межового знака і від 50 до 150 гривень за проведення робіт.
При цьому Олександр Філатов наголосив: для юридичних і фізичних осіб ціна буде однакова. І додав, що встановлення межових знаків обов'язково має відбуватися під час виготовлення технічної документації. Тобто громадянин, який уперше оформляє державний акт, водночас отримуватиме межові знаки.
Це, переконані у Держкомземі, "назавжди зніме питання судових або інших спорів".

У Раді ніяк не дадуть ради
Тим часом "земельне питання" непокоїть нині й депутатів Верховної Ради. Там збираються говорити про таку тонку матерію, як ринок земель. Це питання стояло у планах роботи парламенту і минулого місяця. Щоправда, на обговорення запропонованих законопроектів і визначення пріоритетів у народних обранців ніяк не вистачає часу. Але з огляду на злободенність питання - визначається ж бо, зокрема, порядок купівлі-продажу земель для ведення товарного сільгоспвиробництва - треба сподіватися, у сесійній залі розгляд питання таки відбудеться. Тим більше, що у березні з цього приводу пропонувалися до розгляду одразу три законопроекти. Оскільки тема надто важлива й зачіпає інтереси багатьох громадян, варто зупинитися на кожному документі.

За крок до аукціону
Один з них хоча й називається "Про ринок земель", виникає бажання його одразу перейменувати - "Про земельні аукціони". Адже законопроект досить детально описує процедуру проведення земельних торгів, на яких об'єкт продається учаснику, що запропонував за нього найвищу ціну.
У проекті визначається, хто "може провадити" аукціонну діяльність. Також окреслюється навіть, як здійснюється підготовка фахівців з аукціонної діяльності... Можливо, деталізація аукціонного процесу з точки зору авторів проекту й виправдана, але, погодьтесь: такий документ, як закон "Про ринок земель", має бути рамковим. У ньому не повинно виписуватися, приміром, де і в яких газетах розміщувати оголошення про земельні торги.
І ще. Непокоїть те, що під час проведення аукціону (від моменту його початку до завершення) не дозволяється "ведення без дозволу виконавця прямої телевізійної трансляції, здійснення аудіо- чи відеозапису, фотографування процесу торгів". То де ж прозорість?! Адже цей законопроект саме на аукціонах пропонує відчужувати земельні ділянки, що належать державі. Навіть визначає мінімальний та максимальний розміри земельної ділянки для передачі в приватну власність. Причому конкретний розмір такої передачі має встановлювати Кабінет Міністрів за подання Держкомзему та Української академії аграрних наук.
Цікавий момент: стаття 9 законопроекту наголошує, що продаж земельних ділянок сільгосппризначення "державної власності із земель запасу (права на їхню оренду), на яких не розташовані будівлі, споруди та інші об'єкти нерухомого майна, здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів виключно на аукціонах".
А "право на придбання земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності (права на її оренду) з розстроченням платежу мають громадяни України, які:
n до 1 січня 2008 року отримали в постійне користування або оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства;
n протягом останніх п'яти років ведуть особисте селянське господарство і набувають у власність зазначені ділянки (право на їхню оренду) з метою створення фермерського господарства чи сільськогосподарського підприємства;
n є молодими спеціалістами, що отримали освіту у сфері сільського господарства і купують зазначені ділянки (право на їхню оренду) для створення сільськогосподарського підприємства, особистого селянського або фермерського господарства;
n купують деградовані та малопродуктивні земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності (право на їхню оренду) для заліснення, залуження, створення об'єктів природно-заповідного фонду та їхнього включення до складу екологічної мережі.
Важливий момент. Період розстрочення платежу у разі продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності (права на її оренду) не може перевищувати 20 років.
Цікаво, що "право на оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності може продаватися для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, садівництва та підсобного сільського господарства".
Також не допускається зміна цільового призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом 10 років з дня її придбання у приватну власність або придбання права на її оренду.
Для господарів важливим вбачається і те, що перехід права власності на земельну ділянку із розташованими на ній інженерною інфраструктурою меліоративних систем та її окремих об'єктів, а також інженерною інфраструктурою міжгосподарських меліоративних систем та її окремих об'єктів не тягне за собою перехід права власності на зазначені об'єкти.

Гуртом і законопроект проштовхувати легше
Варто зупинитися на окремих моментах законопроекту, представленого групою парламентарів від БЮТ, НУНС, Партії Регіонів та Блоку Литвина. Проект самостійно визначає мінімальні та максимальні розміри земельних ділянок, які можуть перебувати у власності юридичних та фізичних осіб. Зокрема, встановлюються певні розміри за регіонами. Але тут не зовсім зрозуміло: якщо ділянка значиться одразу в двох областях - чим тоді керуватися?
У цьому законопроекті не допускається, щоб громадянин чи юридична особа володіла більш як 30 відсотками земель на території району за місцем розташування земельної ділянки.

І наділ, і хата -
від народного депутата
Ще один законопроект поданий депутатом Верховної Ради Іваном Зайцем.
Пропонується:
"На період до 1 січня 2017 року громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею до 100 гектарів.
Якщо особи набули у власність шляхом успадкування земельну ділянку сільськогосподарського призначення більшою площею, ніж зазначена в частині першій цієї статті, то вони зобов'язані протягом року здійснити відчуження відповідної земельної ділянки чи її частини. При невідчуженні земельної ділянки чи її частини протягом року земельна ділянка (чи її частина) підлягає продажу на земельних торгах.
Земельні ділянки, придбані у власність громадянами України на первинному ринку, не можна перепродувати на вторинний ринок протягом 15 років.
Не допускається зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення протягом 15 років з дня її придбання у приватну власність".
Цікаво, що земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких відсутні будівлі чи інші споруди, можуть бути продані лише на земельних торгах, крім викупу земельних ділянок фермерськими господарствами, які вони використовують на праві оренди або на праві постійного користування.
А "земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, підлягають продажу шляхом їхнього викупу зазначеними особами. Переважне право на придбання у власність земельної ділянки державної чи комунальної власності, на якій розташована будівля чи інша споруда, має особа, яка набула у власність зазначені будівлю чи іншу споруду".
Є у законопроекті обмеження щодо граничних розмірів земельних ділянок для ведення товарного сільгоспвиробництва. А одна із статей, аби запобігти спекулятивним операціям на ринку наділів, наголошує: відомості щодо усіх відчужень земельної ділянки протягом 50 років відображаються в Державному земельному кадастрі.

У сухому залишку
Хто може бути власником земель сільгоспризначення?
Уряд пропонує нинішній варіант - заборона поширюється на іноземних юридичних осіб та громадян.
Група народних депутатів вважає за доцільне розширити цей перелік, включивши до нього підприємства, засновані за участю іноземних фізичних та юридичних осіб.
Іван Заєць надає право приватної власності на землю сільгосппризначення виключно фізичним особам. Для юридичних осіб - лише оренда.
Усі законопроекти визначають переважне право орендаря на викуп земельної ділянки. При цьому урядовий передбачає: якщо орендар відмовиться від свого першочергового права, наступним переважне право матиме власник суміжного наділу. І лише після відмови власника суміжної ділянки така земля може бути виставлена на відкритий продаж.

Валерій Друженко