Дамоклів меч із присмаком спирту

Події розгорталися воістину кінематографічно. Державний концерн спиртової й лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт” направив спиртзаводам лист, зміст якого зводився до рекомендації переглянути на IV квартал відпускні ціни на спирт. Підприємствам запропоновано продавати етиловий спирт ректифікований зерновий за ціною, не нижчою за 39 грн/дал, спирт “Екстра” — 42, “Люкс” — 45 грн/дал. Власне, цей напівнаказ та усні настанови ультимативного характеру й стали приводом для гучного обурення виробників лікеро-горілчаних виробів з недержавного сектору.

Заяви керівництва Асоціації “Союз оптовиків і виробників алкоголю й тютюну” (СОВАТ) і низки виробників не забарилися. На оперативно організованій прес-конференції було заявлено про загрозу зупинення виробництва основного продукту — горілки.

Які аргументи висунули виробники у розмові про це рішення Укрспирту. Підвищення цін на спирт може послабити експортний потенціал галузі. Крім того, вони заявляють, що змушені пропонувати ринку, в тому числі зарубіжному, продукт, собівартість якого стане неконкурентоспроможною. Врешті-решт, такий підхід знову посилить тінізацію ринку, активізує виробництво неврахованої алкогольної продукції, через що постраждає Державний бюджет. Одне слово, Україна горілку ще якось виробляти і споживати буде, питання лише у тому, з якими втратами для бюджету та для споживача це може тепер відбуватися.

Своєю чергою, Укрспирт аргументує своє рішення тим, що насправді третина підприємств продавала спирт за цінами, нижчими за собівартість. Нинішнього року підвищилася вартість ліцензій на виробництво спирту, подорожчали сировина, паливно-енергетичні ресурси, оренда залізничних цистерн…

По суті, спиртовиробникам більше підкріпити свою позицію нічим. Наслідки ж чергового підвищення цін на свою продукцію їх, схоже, цікавили мало. Хоча, якщо справді цю продукцію їм доводилося відпускати за невигідними для себе цінами, варто говорити й про те, чому це так. Чому питання щодо цього не було вирішено своєчасно, поступово і набагато раніше? Що це: держава, в руках якої монополія на виробництво спирту, вирішила “відігратися” за збитково реалізовувану сировину на акцизах і надходженням податків у бюджет, чи просто “так вже повелося”?

Принциповим моментом у цій суперечці є те, що більшість виробників спиртних напоїв уклали із заводами угоди про постачання спирту, які діють хоча б до 1 січня 2006 року, а не в межах маркетингового року, як того раптом хотілося спиртовиробникам. У цих договорах обумовлено ціни, якість, обсяги і вид продукції. Поза сумнівом, так повинно бути.

У ті дні у нетривалий конфлікт втрутився Антимонопольний комітет України, який розпочав розслідування законності рішень Укрспирту, проте, якими були результати, невідомо досі.

Однак варто проаналізувати низку висловлювань і припущень, що стали темою розмов не тільки виробників.

Коли президент Асоціації СОВАТ В’ячеслав Сокерчак повів розмову про підвищення цін на спирт, то водночас запропонував врахувати рівень виробництва горілчаних виробів підприємствами Укрспирту, скажімо, торік. Він справді незначний: від 79 заводів, які входять до концерну, на ринок надійшло всього 5,4% продукції від загального обсягу; решту вироблено на підприємствах недержавної форми власності. Тільки 42% названої кількості підприємств концерну, за оцінками фахівців СОВАТу, мають нормальне виробниче завантаження; 22 підприємства, стверджують опоненти, завантажені лише на 20%. Нарешті, жодна з марок, скажімо, горілки держвиробництва не опинилася у переліку відомих або хоча б якоюсь мірою знаних. Виникає підозра: чи не прагне Укрспирт шляхом підвищення цін на продукцію вирішувати проблеми виживання інших, підупалих, підприємств концерну? На думку директора СОВАТу Володимира Демчака, “щоб зберегти концерн ефективним, варто починати не з перегляду цін, а з реформування самого концерну”.

Однак усі ці питання такі, що більше турбують власне виробників. А в якому становищі міг опинитися роздрібний споживач?

Присутні на згадуваній тут прес-конференції представники горілчаних виробництв повідомили і про наслідки, і про шлях виходу з можливої ситуації. “У мене завтра спиртосховище десь о 17–18 годині буде сухе, — сказав голова спостережної ради компанії “Союз-Віктан” Андрій Охлопков. — Але нам нічого надто хвилюватися, бо можемо розмістити виробництво горілчаних виробів у Росії. Нам не дозволяють завозити спирт, але ми можемо завозити спиртову суміш, вироблену на російських заводах, яку переробимо, розіллємо і відправимо на українські прилавки. Та ми залишимо ціни на горілку ті, які є. Для народу”.

Мова велася і про те, що за рахунок збільшення вартості сировини пляшка горілки 0,5 може подорожчати на одну гривню. За будь-яких обставин вже ведуться переговори про поставки необхідної сировини з Росії, повідомила і керівник фірми “Златогор” Людмила Русаніна. Негативною на дії “Укрспирту” була і реакція керівника фірми “Олімп” Павла Климця.

Зрозуміло, що виробників відомих торгових марок обурило не лише  підвищення ціни на спирт, але можливість розширення тіньової частини ринку лікеро-горілчаних виробів. Остання, за оцінками експертів, ще нині займає 35–40%. За твердженням Володимира Демчака, СОВАТ навіть був ініціатором повернення до податкових складів, існування яких давало можливість контролювати обсяги випуску продукції на кожному підприємстві.

Здавалося б, держава повинна була врахувати прагнення виробників до нормальних стосунків і мати чітку політику щодо всіх учасників ринку. Адже нині є серйозні сумніви щодо крупних зарубіжних споживачів української продукції. Ними, до речі, визначено, що в десятку найпопулярніших марок горілки три місця займають українські. Партнери наших виробників дуже уважно стежать за змінами, що відбуваються в Україні. А саме нині настала пора для укладення нових договорів на майбутні поставки. Чи не відмовляться вони від української присутності у своїх планах вже на наступний рік?

На жаль, прийняте Укрспиртом рішення про підвищення цін на спирт могло звести наявні досягнення не тільки на вітчизняному, а й зарубіжних ринках нанівець. Може, знову комусь дуже вигідно, щоб ситуація загострилася? А кимсь, у зв’язку з цим, всує згадуються і майбутні парламентські вибори… Якщо в цьому ракурсі уявити реакцію виборців на можливе підвищення цін на горілку, коньяк, кріплені вина, то невигідною ситуація має бути, насамперед, для провладних політичних кіл. Тоді чи не маємо справу з незрозумілим парадоксом, якщо спирт — прерогатива все ще державної монополії? Хочеться вірити, що вибори тут ні при чому. Але свого, зрозумілого всім слова влада так і не сказала. Знову на її “обличчі” — нерішучість. Втім, у цьому вона вельми схожа сама на себе…

P.S. Того ж дня, після прес-конференції СОВАТу і основних виробників вино-горілчаної продукції, де наведено аргументи проти підвищення ціни на спирт, гендиректор Укрспирту Олександр Сухомлин заявив про відмову концерну від перегляду цін на нього. Він уточнив, що розгляд цього питання перенесено на грудень. Дамоклів меч залишено висіти. Про стабільність згадувати ранувато...

Тарас Колісник