Чи допоможуть регулятори росту примерзлим зерновим?

Працювати регуляторами росту для зернових саме зараз вже трохи пізно. Проте, у випадках, коли їх взагалі не застосовували, можна. При цьому не варто вибирати хлормекват, адже пшениця вже переросла оптимальну для його застосування фазу. Такі поради дає головний агроном Лебединської філії "Райз-Максимко" Артур Радовський, пише propozitsiya.com з посиланням на superagronom.com.

Експерт розповів, що регулятори росту на зернових дозволяють зміцнити стебло рослини й "укоротити" його, тим самим знизивши вірогідність вилягання посівів. Окрім того, деякі регулятори стимулюють кущення, що також позитивно впливає на урожайність. Проте застосовувати їх слід зважено, з урахуванням особливостей використання та кліматичних умов, під креслює агроном.

Усі регулятори росту, котрі сьогодні застосовують на зернових культурах, включаються в систему дії гіберелінів, або так званих фітогормонів росту. Основні діючі речовини: похідні хлормеквату; тринаксапак-етил; азоли; етефон.

"Останній гальмує дію гіберелінів, тоді як перші три речовини пригнічують їхній синтез рослиною. У результаті утворюються коротші міжвузля. Проте в організмі рослини, як і в будь-якому іншому живому організмі, усі процеси взаємопов’язані. Якщо дія гіберелінів пригнічується, то дія цитокінінів (саме вони стимулюють кущення), навпаки, посилюється. Надмірне внесення морфорегуляторів, таким чином, може призвести до надмірного кущення, часто з утворенням підгону та зниженням кількості колосків", - пояснює А. Радовський.

Він підкреслює, що важливо не лише правильно розрахувати строки внесення, але й норму витрати препаратів. А вона буде залежати зокрема й від погодних умов: що вища температура повітря та інсоляція, то активніше діє препарат. Наприклад, похідні хлормеквату у нормі 1,8 л/га за середньодобової температури 10°C діють так само, як у нормі 0,5 л/га, але за температури 20°C. Щодо строків обробки, то хлормекват потрібно застосовувати до початку росту рослини у довжину, коли перший вузол знаходиться не вище 5 см над поверхнею ґрунту (ВВСН 31-32).

Тринаксапак-етил також краще вносити у цю фазу, але його також можна застосовувати до ВВСН 37-49 без шкоди для культури. Етефон, за рахунок особливостей впливу на гібереліни, застосовують у кінці фази виходу у трубку (ВВСН 31-49), адже саме за інтенсивного росту рослини ця речовина буде максимально ефективною.

При застосуванні регуляторів росту рекомендується зменшити норму витрати препаратів (а іноді й зовсім відмовитися від даної технологічної операції) у наступних випадках: надто пізні строки внесення; вирощування стійких до вилягання сортів; якщо ґрунти у господарстві легкі, зі слабкими абсорбуючими властивостями; за низької забезпеченості азотом; за сухої погоди з нестачею вологи; за низької густоти стояння рослин; якщо планується змішувати регулятори росту з іншими препаратами (фунгіциди, гербіциди).

Диференційоване внесення регуляторів росту з урахуванням усіх факторів - запорука успішного вирощування культури на даному етапі.