Чи чекають у Європі українське сало, або Що зробити для того, аби наша аграрна продукція потрапила на європейський ринок

З 1 трав­ня ц. р. ЄC відкри­ває кор­до­ни для ук­раїнської аг­рар­ної про­дукції. У зв’яз­ку з цим бу­де ска­со­ва­но (або знач­но зни­же­но) ми­та на цілу низ­ку то­варів. Од­нак чи коже­н аг­рарій мо­же роз­ра­хо­ву­ва­ти на те, що йо­го про­дукцію че­ка­ють у Європі? Про­по­нуємо оз­най­о­ми­ти­ся із дум­ка­ми провідних ек­с­пертів.

І. Бірюкова
i.byrukova@univest-media.com

Пер­ши­ми «підуть» цу­кер­ки і шро­ти
Роз­поч­не­мо із то­го, що пер­спек­ти­ви вітчиз­ня­но­го аг­рар­но­го сек­то­ру що­до співпраці із ЄС ве­ли­чезні: Ук­раїна спро­мож­на ек­с­пор­ту­ва­ти до Євро­пи сільсь­ко­­го­с­по­дарсь­кої про­дукції на 1,5 млрд дол. у ме­жах без­мит­них квот.
«Ре­альні наші мож­ли­вості за шість місяців — зро­с­тан­ня ек­с­пор­ту до ЄС на 46%, або 717 млн дол. у ме­жах без­мит­них квот, і до 1,5 млрд дол. — у ме­жах квот, де ми­та бу­де не об­ну­ле­но, але сут­тє­во зни­же­но», — вва­жає ди­рек­тор Де­пар­та­мен­ту еко­номічно­го роз­вит­ку аг­рар­но­го рин­ку Міністер­ст­ва аг­рар­ної політи­ки та про­до­воль­ст­ва Ук­раїни Віта­лій Саб­лук.
За йо­го сло­ва­ми, особ­ливі сподіван­ня що­до ек­с­пор­ту ук­раїнської про­дукції до країн ЄС на кон­ди­терські ви­ро­би — у ме­жах 450 млн дол. і на шро­ти (кор­мо­ву гру­пу для тва­рин­ництва) — до 1 млрд дол. Та­кож сьо­годні без про­блем ми мо­же­мо продавати до Євро­пи м’ясо птиці і ка­зеїн. Усь­о­го іншо­го від нас там по­ки що не че­ка­ють. І як­що для то­го, аби на стіл євро­пейців по­тра­пи­ла на­ша пло­до­ово­че­ва про­дукція, її по­тріб­но ли­ше гар­но упа­ку­ва­ти, то для від­крит­тя євро­пейсь­ко­го рин­ку м’яс­ним ви­ро­бам із сви­ни­ни, яло­ви­чи­ни та мо­лоч­ним про­дук­там потрібно, що­най­мен­ше, пе­ре­об­лад­на­ти підприємства, які їх ви­пу­с­ка­ють.
Віталій Саблук пе­ре­ко­на­ний, для то­го, щоб про­дукція по­тра­пи­ла на євро­пейсь­кий ри­нок, пе­ре­дусім потрібна зміна сві­до­мості ук­раїнських ви­роб­ників. Ад­же для роз­ви­не­них країн прак­ти­ка націо­наль­них стан­дартів — це до­б­ровільне їх­нє ви­ко­нан­ня, са­мо­кон­т­роль та відпо­від­а­льність. Дер­жав­ний кон­троль там є, од­нак він не настільки то­­таль­ний, як в Ук­раїні.
«Зовсім по-іншо­му, ніж у нас, у роз­ви­ну­тих країнах пра­цює пре­зумпція не­вин­ності: у них ви­нен не той, хто по­ста­чає не­якісну про­дукцію, а той, у ко­го во­на зберігається. Об­раз­но ка­жу­чи, зі свіч­кою поміж людь­ми, які ук­ла­да­ють між со­бою кон­тракт, ніхто не стоїть. Але бо­ронь Бо­же, щоб не­якісна про­дукція по­тра­пи­ла ко­мусь на склад, не ка­жу­чи вже про при­ла­вок! Го­ло­вний мо­ти­ва­тор якос­ті у євро­пейсь­ких країнах — са­мо­кон­т­роль. Дер­жав­не інспек­ту­ван­ня там про­во­дять рідко і вибірко­во. Але як­що хтось по­па­деть­ся із не­якісною про­дук­цією, для ньо­го це — цілко­ви­тий крах ре­­пу­тації, що фак­тич­но оз­на­чає при­пи­нен­ня діяль­ності підприємства», — роз­повів Віталій Саб­лук.

Якість без кон­тро­лю
Згадану вище по­зицію міністерсь­ко­го чи­нов­ни­ка повністю підтри­мує і ге­не­раль­ний ди­рек­тор Ук­раїнсько­го клу­бу аг­рар­но­го бізне­су Во­ло­ди­мир Ла­па: у те­му він навів та­кий при­клад.
«Вив­ча­ю­чи умо­ви ро­бо­ти ук­раїнсь­ких пе­ре­роб­них підприємств, євро­пейсь­кі інспек­то­ри зай­ш­ли в цех го­то­вої про­дукції на си­ро­вар­но­му за­воді. За­пи­ту­ють у ве­те­ри­нарів: “Хто відповідаль­ний за про­дукцію, яка тут зберігається?” Ве­те­ри­на­ри ка­жуть: “Ми, ад­же про­дук­ція — тва­рин­но­го по­хо­д­жен­ня”. Потім за­да­ють те ж са­ме за­пи­тан­ня санітар­ним служ­бам. Ті та­кож відповіда­ють стверд­но, мов­ляв, про­дукція ж при­зна­че­на для хар­чу­ван­ня лю­дей. На жаль, наші кон­тро­лю­ючі ор­га­ни пе­ре­важ­но дба­ють про власні інте­ре­си: хто більше зби­ра­ти­ме гро­шей на тих чи інших довідках, доз­во­лах, ліцензіях та інших про­це­ду­рах (са­ме то­му та­ка ве­ли­ка кількість пе­реві­ря­ль­ників). А євро­пейці не сприй­ма­ють та­­ко­го підхо­ду, мов­ляв, у кількох ня­нь­ок ди­ти­на за­ли­шається не­до­гля­ну­тою», — ка­же Во­ло­ди­мир Ла­па.
На дум­ку ек­с­пер­та, щоб ук­раїнським аг­раріям по­тра­пи­ти до Євро­пи, за­ко­но­твор­цям потрібно про­ве­с­ти адап­тацію на­шо­го за­ко­но­дав­ст­ва відповідно до норм ЄС. І це сто­сується не ли­ше но­вої ре­дакції за­ко­ну про якість і без­пе­ку хар­чо­вої про­дукції.
«На­при­клад, ду­же важ­ко пра­цю­ва­ти на те­ри­торії ЄС із продукцією овочів­ницт­ва без вве­ден­ня стан­дар­ту GlobalGAP. GlobalGAP — це не дер­жавні ви­мо­ги, але будь-які ор­ганізації роз­дріб­­ної торгівлі або ме­ре­жа рітей­лерів не за­хо­чуть бра­ти про­дукцію, як­що не пе­ре­ко­на­ють­ся у її відповідності на­леж­но­му стан­дар­ту. То­му да­ле­ко не всі ви­роб­ни­ки ре­аль­но уяв­ля­ють, що потрібно зро­би­ти, аби по­тра­пи­ти на ри­нок ЄС. Ко­ли ти ра­хуєш ми­то — на­чеб­то кон­ку­рен­то­с­про­мож­ний, але це ще не оз­на­чає, що твій то­вар бу­де в Євро­пейсь­ко­му Со­юзі», — підкрес­лив Во­ло­ди­мир Ла­па.

Ко­зир­на «ор­ганіка»
Своєю чер­гою, пре­зи­дент Со­ю­зу сіль­сько­го­с­по­дарсь­ких об­слу­го­ву­ю­чих ко­о­пе­ра­тивів Ук­раїни Іван То­мич пе­ре­ко­на­ний, що євро­пейсь­кий ри­нок ма­ють за­вой­о­ву­ва­ти не ли­ше ве­ликі під­приємст­ва, а, пе­ре­дусім, дрібні то­ва­ро­ви­роб­ни­ки. Ад­же в Ук­раїні нині 60% ви­роб­ництва ва­ло­вої сільсько­го­с­по­дарсь­кої про­дукції при­па­дає на фер­мерські або дрібні гос­по­дар­ст­ва, які ви­роб­ля­ють 80% мо­ло­ка, 90% овочів і т. ін.
«Але ор­ганізації та­ких ринків не­має. То­му без вирішен­ня пи­тан­ь підви­щен­ня якості, без­пе­ки про­дукції та її кон­ку­рен­то­с­про­мож­ності про до­ступ на рин­ки ЄС го­во­ри­ти без­пер­спек­тив­но. Ви­хо­дя­чи з цьо­го, провідним на­пря­мом дер­жав­ної політи­ки має ста­ти роз­ви­ток об­слу­го­ву­ю­чих ко­о­пе­ра­тивів», — го­во­рить Іван То­мич.
Од­нак і тут не все про­сто: на шля­ху до ство­рен­ня сільгоспко­опе­рації є серй­оз­ний бар’єр — по­дат­кові умо­ви. Ад­же сьо­годні по­дат­ко­ве на­ван­та­жен­ня на дрібно­го фер­ме­ра фак­тич­но є більшим, аніж на аг­ро­хол­дин­ги. Логіка про­ста: не­має ви­руч­ки 300 тис. грн — не ста­неш плат­ни­ком ПДВ. Як­що не ста­неш плат­ни­ком ПДВ — не мо­жеш ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти ре­жим аку­му­ляції і тоді втра­чаєш 20% до­ходів. У ре­зуль­таті ста­тус сільгоспви­роб­ни­ка фер­ме­ру стає не­вигідним, тож йо­му до­во­дить­ся пра­цю­ва­ти як суб’єкту підприємниць­кої діяль­ності, і як наслі­док — він втра­чає 5% влас­них до­ходів.
Та­кож, на дум­ку Іва­на То­ми­ча, ду­же пер­спек­тив­ним у плані ви­хо­ду на рин­ки ЄС мо­же ста­ти ви­роб­ництво ор­ганічної про­дукції.
«Цьо­го ро­ку Ук­раїна май­же не ви­ко­ри­с­то­вує міне­раль­них до­б­рив, за­собів за­хи­с­ту та інших пре­па­ратів хімічно­го впли­ву для ви­ро­щу­ван­ня рос­лин і годів­лі тва­рин. То­му період еко­номічної кри­зи мож­на ви­ко­ри­с­та­ти для ви­роб­ництва ор­ганічної про­дукції, яку ду­же че­ка­ють на євро­пейсь­ко­му рин­ку», — про­по­нує Іван То­мич.