Чому у середнього класу все вийде і чого у нього, як і раніше, немає

У середнього класу в Україні все вийде, якщо його представники перестануть вести себе як відокремлені істоти і почнуть довіряти один одному на ділі, а не на словах. Таку думку висловив і обгрунтував керівний партнер Creative Quarter Ілля Кенігштейн у Facebook, повідомляє propozitsiya.com.

Чому все вийде

1. Дух підприємництва закладений в гени поколіннями наших прабатьків.

Незалежно від крові і національності. Просто у більшості він спить і прокидається тільки тоді, коли настає край. Звідси виникає потреба в пошуку рішення, яке влаштує більшість і зможе масштабуватися. Це є стартап. Сучасні підприємці мислять так само.

2. Діти.

Наші діти, народжені за останнє десятиліття, практично з народження взагалі не задають собі питань, чим займатимуться, коли виростуть. Більшість в тій або іншій мірі хоче стати підприємцями.

3. Сімейність.

В українському суспільстві дуже важлива сім'я, історія сім'ї, звичаї, культура. Важливі сімейні традиції, відносини всередині сім'ї, турбота про дітей і батьків. Батьки і матері виховують своїх дітей, перебувають поруч все життя, допомагають словом і ділом. Діти часто повертаються додому. Поняття "будинок" - велика цінність в українській родині і "совок" цю цінність не вбив.

4. Вік.

Середній вік українських підприємців в середньому вище 40-45 років, вік середньостатистичного підприємця в Європі - 30 років. Адже ми зовсім недавно почали, а навчитися підприємництву не за книжками, а на ділі, тим більше в рамках нашої реальності, змогли порівняно недавно.

Але цей час зробило нас на 10 років старше, тому зараз у нас є накопичений багаж знань, який, не дивлячись на "совкові" традиції, "олів'є" і "блакитний вогник" в головах, дає нам елементарну життєву мудрість, якої немає у інших.

Те, чого у нас як і раніше немає, і невідомо коли з'явиться

1. Взаємна підтримка.

Елемент внутрішньої підтримки у нас відключений "совком". Ми не підтримуємо один одного, а конкуруємо. І це, звичайно, погано. Наша конкуренція виражається в підході до дуже багатьох процесів, в першу чергу до процесу підприємництва - там, де найчастіше потрібна співпраця.

Співпраця, а не боротьба за дерево з бананами, з панічним жахом, що бананів вистачить не всім - є сьогодні найголовнішим фактором зрілості сучасного суспільства і успішності проектів, які це суспільство створює.

2. Фокус.

Бажання і здатність фокусуватися на завданнях і послідовно їх вирішувати. Ми занадто погано працюємо, звідси всі наші проблеми. У нас вкрай мало корисних бізнес-звичок, які оптимізують процеси прийняття рішень і комунікацій.

Наші батьки, наші вчителі нас цьому не вчили - вони самі цього не знають. Ми все робимо вкрай повільно, ліниво, безвідповідально і хаотично. Ми вставляємо в нашу роботу занадто багато особистого, всередині якого ще більше різних комплексів і родових травм.

3. Позитивне мислення.

Позитивно мислити -  не означає надіти на себе рожеві окуляри і дурити себе та інших, називаючи чорне білим, і незначне - успішним.

Позитивно мислити - означає вміти в першу чергу адекватно оцінювати ситуацію і позбавлятися від безглуздих негативних думок, які на 90% займають наші мізки. Західний світ вже давно прийняв цінність позитивного мислення, вважаючи за краще не тільки виглядати, але і бути успішним.

Для середньостатистичного жителя, наприклад, Каліфорнії, невдача - щось короткострокове, а не родове і незмінне. Як у нас. У концепції їх життя позитивне мислення не тільки покращує настрій і створює відчуття комфорту, але також є джерелом величезної внутрішньої енергії, якої нам всім так не вистачає.

4. Перманентне почуття небезпеки.

Це той фактор, який об'єднує суспільство, перетворюючи його в єдиний народ. Поки в нашій країні йде війна, вона повинна нас об'єднувати, а не роз'єднувати. Якщо ми, звичайно, хочемо вижити, а не випаруватися.

Очевидно, що ми сильно відстаємо від розвиненого світу. Світу, в якому панує ліберальний індивідуалізм і суверенітет особистості над державою, а суспільство стає все більш мудрим, стриманим і толерантним.

Але головне - не можна здаватися і опускати руки.