Через користолюбців бджільництво стане нерентабельним

У нашому краї, на Ізяславщині, проживає унікальна людина, яка, присвятивши шляхетній справі все свідоме життя, доглядає бджіл рекордно тривалий час.

Про це пише propozitsiya.com з посиланням на golos.com.ua.

Це мешканець Ізяслава Петро Буджерак. Із сімдесяти прожитих років він півстоліття присвятив професійному бджільництву. Тому знає про бджіл майже все. Адже його величезний пасічницький досвід спирається ще й на ґрунтовних теоретичних знаннях.

Дитяче захоплення бджолами визначило подальшу долю юнака. Після закінчення школи вступив до технікуму, де опанував усі тонкощі практичного пасічникування. У 1970 році став працювати головним зоотехніком із бджільництва Ізяславського району. Як людина творча і спрагла нових знань продовжив освіту, закінчивши заочно факультет бджільництва Київської сільськогосподарської академії.

Завдяки його організаторському таланту 1976 року район посів друге місце в Україні за валовим обсягом зібраного меду. У подальшому пасіки Ізяславщини за всіма показниками неодноразово ставали найкращими на Хмельниччині.

Незважаючи на поважний вік, Петро Григорович ще й досі пасічникує, доглядаючи декілька десятків бджолосімей.

На запитання, з якими проблемами стикаються бджолярі Ізяславщини, добродій Петро назвав дві найголовніші.

По-перше, не всі фермери дотримуються чинного законодавства й часто декотрі з них діють злочинно, обробляючи медоносні рослини під час цвітіння високотоксичними хімічними препаратами. Користолюбцям і невігласам байдуже, що їхні безграмотні дії спричиняють масове знищення робочих бджіл. Іноді з вини таких неуків гинуть цілі пасіки. Бджоляр, який постраждав від злочинної недбалості псевдофермерів, не завжди може притягнути їх до відповідальності. Дуже складно довести провину зловмисників. Тому матеріальні збитки від втрати пасіки найчастіше залишаються некомпенсованими.

Але є багато позитивних прикладів, коли фермери чи адміністрація господарства заздалегідь повідомляють бджолярів про дату і час хімічної обробки своїх рослин. До того ж використовують малотоксичні препарати. 

Петро Буджерак переконаний: аграрії Ізяславщини повинні запозичувати досвід своїх передових колег з інших районів області. Взірцем можуть стати фермери сусідньої Білогірщини: встановивши дружні, партнерські відносини з пасічниками, вони ще й платять їм за сприяння в запилюванні бджолами ріпаку і соняшника. Адже врожайність названих і багатьох інших сільськогосподарських культур завдяки цьому зростає майже в півтора рази.

На переконання Петра Григоровича й більшості бджолярів району, сьогодні встановлена дуже низька, нічим не обґрунтована закупівельна ціна на мед. Якщо ситуація не зміниться на краще, пасічникування стане нерентабельним і може занепасти як важлива галузь сільського господарства.