Чайна промисловість Шрі-Ланки потерпає через заборону гліфосату

Чайна промисловість Шрі-Ланки переживає зростання витрат, викликаний необхідністю ручного видалення бур'янів. Така необхідність з'явилася після заборони на імпорт хімічної гліфосату Міністерством фінансів у 2015 році. Дана заборона надійшла практично без повідомлення галузей, що залежать від даного хімікату.

Основною силою заборони на гліфосат є буддійський монах Атураліе Ратана Теро. Подібні рішення, не підкріпленк науковим обґрунтуванням, шкодять економіці країни, за що уряд повинен нести відповідальність. Про це заявив голова Асоціації чайних виробників р Коломбо Ансельм Перера, пише propozitsiya.com з посиланням на fertilizerdaily.ru.

За його словами, через заборону, за кілька десятиліть розмір робочої сили на плантаціях скоротився з 400 тис. до 140 тис. осіб. Крім того, збільшена кількість опадів викликала неконтрольований ріст бур'янів. Всі ці фактори призвели до того, що тепер потрібно куди більша інтенсивність ручної прополки бур'янів, що тягне як зростання витрат, так і ерозію і деградацію ґрунтів.

У свою чергу, міністр фінансів Еран Вікрамаратне у відповідь на заяву А. Перери заявив про необхідність проводити політику, засновану на фактичних даних, щодо використання гліфосату в Шрі-Ланці, щоб підтримати один з провідних джерел експортних доходів.

«Що ж стосується питання прополки бур'янів і хімічних добрив, то проблема відома ... і я б сказав, що нам очевидно доведеться приймати обґрунтовані рішення в уряді. Ми повинні продовжувати обговорювати цю проблему», - додав міністр.

У 2016 році міністр плантаційної індустрії Навин Діссанаяке також намагався переконати владу дозволити імпорт 800 тис. л гліфосату для негайного використання, з наступним контрольованим імпортом. Однак дана ініціатива не увінчалася успіхом.

Заборона гліфосату була введена через теорію про те, що даний хімікат викликав хронічну ниркову недостатність невідомого походження в Північно-Центральній і Увінскій провінціях. Проте, проведені як місцевими, так і міжнародними установами дослідження не надали жодних доказів на підтвердження даної теорії. У той же час, експерти відзначили, що аграрії в цих районах, через недостатню поінформованість, застосовували великі обсяги гліфосату на рисових культурах за один раз, у той час, як правильна техніка внесення даного гербіциду диктує внесення хімікату в грунт, коли рисове поле занурене в стоячій воді.

Згідно з інформацією Асоціації плантаторів Шрі-Ланки, може знадобитися понад десятиліття на знаходження альтернативи гліфосату з подальшим проходженням необхідних довгострокових випробувань.