Бюджет’2006 і АПК. Фінансування істотно збільшено, але гектар землі цього не відчує

 “На жаль, поки що ті кошти виділяються за традиційною схемою, — сказав він, відповідаючи на наше запитання. — Ось, мовляв, на все, що є, на все й виділено кошти. А дуже хотілося б, щоб ці кошти тепер працювали на… зміни. Якщо раніше я менше розбирався в темі АПК, то за останні місяці мого життя, зокрема в 2005 році, робота примусила мене докладно вникнути в проблеми села. Високі соціальні стандарти — це ті питання, котрі потребують передусім відповіді щодо того, як вони вирішуються саме в селі. Над цими відповідями ми ще працюємо. Хоча можна відповісти й так, як завжди відповідали урядовці: ми знову виділили в бюджеті значно більше коштів на підтримку села. Та чи стане насправді від цього краще селу? Ті, хто лобіюють інтереси агробізнесу, відразу стверджують: ну, зовсім добре буде! Проте не хочеться, щоб вийшло так, як у старому анекдоті про селян, у яких була ікона, чий образ в якусь мить начебто по-справжньому заплакав, і в односельців запитали: чи стало краще після того жити в селі? Односельці відповіли: всьому селу — ні, а двом власникам цієї ікони — дуже добре живеться!”
Схоже на те, що ці слова якнайкраще ілюструватимуть справжні можливості АПК у наступному році.
По-іншому сприйняли виділене Держбюджетом фінансування агросфери парламентарі.
Після тривалих і непростих дискусій з урядом Верховна Рада України все ж прийняла закон про бюджет на нинішній рік. Попри справді значне збільшення фінансування, оцінки його, навпаки, — дуже скромні. Депутати через різну призму пропонували дивитися на пропоновані урядом цифри. Скажімо, народний депутат України, член фракції Соціалістичної партії України Микола Мельник звернув увагу на підрахунки нинішніх витрат на 1 гектар землі. Якщо все рахувати правильно, — наголосив він, — то “ми не виділяємо абсолютно ніяких коштів. За останні два роки затрати на 1 гектар збільшились на 30%, а в бюджеті на галузь не закладено дотацій на цьому рівні”.
Його колега, член Комітету з питань агрополітики та земельних відносин Михайло Мельничук у розмові з нами був ще категоричнішим, стверджуючи, що “рівень фінансування агропромислового комплексу, закладений у Держбюджет 2006 року, зовсім не задовольняє аграрників. Якщо половина фракції соціалістів схвалює його, то сам АПК від такого фінансування серйозної підтримки не матиме. Ми вимагаємо, щоб було не просто названо “гарну” цифру — 9 мільярдів гривень, а щоб було сказано, що безпосередньо спрямують на підтримку окремих галузей АПК. Такі бюджетні видатки не можуть задовольняти селян. На наш погляд, неможливо говорити навіть про найменший імпульс. Адже ситуація катастрофічна. А дотації, які виділено на підтримку рослинництва й тваринництва, не забезпечать стимулювання розвитку цих галузей”. Одне слово, після визнання парламентом становища всієї агросфери кризовим багато хто із селян чекав іншого фінансування.
Водночас народний депутат України, член Народного блоку Володимира Литвина, а в минулому голова Аграрної партії України Катерина Ващук, маючи за параметр той самий гектар землі, позитивно відгукнулася щодо виділення “двох мільярдів на пряму дотацію на гектар посіву і на кілограм реалізованої тваринницької продукції”. Але й вона стверджує, що “селянам абсолютно не вистачить цих коштів”. Тому даремно сподіватися, що українські сільгоспвиробники, не маючи “європейського рівня дотації”, можуть бути конкурентоспроможними на ринку.
Коментуючи ці зауваження парламентарів, міністр фінансів України Віктор Пинзеник сказав, що “це максимально можлива межа, яку ми зараз досягнули, а в міру розвитку економіки, наповнення бюджету ми будемо реагувати на інші проблеми розвитку аграрного сектору”. Висловлюючи цю думку, він немов відмовився від складних фінансових формулювань і був по-селянському простим, кажучи, що “ми мусимо виходити з того, що дає наша економіка у вигляді доходів, і поділити реальний ресурс. Бо дуже погано, коли ми поділимо більше, ніж реально отримаємо, — тоді хтось одержить реальні кошти, а хтось матиме тільки рядок у бюджеті, а не реальне фінансування”.