Борщівник: окупант, що краде нашу землю

Перейняті коронавірусом, ми не звертаємо увагу на справжню екологічну епідемію, що руйнує нашу природу вже кілька років поспіль. Мається на увазі масове, катастрофічне поширення борщівника Сосновського на українських землях. 

Про це пише propozitsiya.com з посиланням на day.kyiv.ua.

Якщо підрахувати територію, де розрослася ця небезпечна й отруйна рослина, то виявиться, що цей біологічний окупант забрав у нас уже кілька відсотків площі. Поза сумнівом: розповсюдження борщівника стало справжнім екологічним лихом для України.

Я багато подорожую Україною і в такий спосіб уже кілька років стежу за тим, як борщівник захоплює все нові й нові території. Ще десятиліття тому борщівник був радше рідкістю, а тепер на узбіччях доріг і берегах річок утворилися справжні непролазні джунґлі з цієї рослини, що часом досягає висоти навіть до п’яти метрів.

Цю рослину, що нехарактерна для наших країв, після Другої світової привезли з Кавказу. Річ у тому, що селекціонери порадили владі культивувати цю рослину, що дуже швидко поширюється й виростає величезною, для виготовлення силосу. Тоді ж і почали масово засаджувати борщівником поля й пасовища, через що в балтійських країнах і Польщі цю рослину навіть назвали «помстою Сталіна».

Але дуже швидко з’ясувалося, що молоко в корів, що харчуються борщівником, настільки гірке, що його не можуть пити ані люди, ані інші тварини; у зв’язку з цим господарську культивацію цієї рослини припинили. Та було вже пізно: борщівник прижився і почав розповсюджуватися самостійно.

Крім того, що це небезпечна рослина, вона ще й надзвичайно живуча й чіпка: де з’являється борщівник, дуже швидко зникають інші трави та кущі.

Але найголовніше те, що вона отруйна і є реальною загрозою для людини. Прозорий водянистий сік рослини багатий на фотоактивні сполуки (фуранокумарини), при контакті зі шкірою викликає малопомітне подразнення, як від кропиви, але під дією ультрафіолетового (зокрема сонячного) випромінювання, в сокові активуються токсичні властивості, підвищуючи чутливість шкіри до ультрафіолету в сотні разів. Навіть одноразове торкання до борщівника призводить до опіків 1—3 ступенів. Місця уражень важко гояться, загострюються прояви інших шкірних захворювань.

Борщівник Сосновського — витривалий, сильний ворог; йому не страшні погані ґрунти, спека й посуха, морози і підтоплення. Більше того, навіть після скошування ця рослина здатна відновитися, а її насіння зберігає живучість кілька років поспіль. Тож і не дивно, що навіть береги річок в межах міст, де борщівник бодай навесні скошують, заростають цією рослиною уже за місяць. Насіння борщівника розноситься вітром і водою, і зупинити його поширення — вкрай складно.

На різних ділянках берегової лінії річки Уж борщівника вже так багато, що часто-густо навіть не можна підійти до води. Узбіччя доріг і залізничні насипи теж рясно поросли цією небезпечною рослиною. На жаль, вона росте вже не тільки на закинутих пустирях, а й на полях і узгір’ях. 

Проблема в тому, що завдання боротися з борщівником покладено на місцеве самоврядування, а на місцях до цього ставляться халатно чи взагалі ігнорують. Економія коштів призводить до того, що борщівник просто скошують, але це ніяк не зупиняє поширення цієї рослини. Та й масштаб уже такий, що цим має займатися уряд і в межах всієї країни.