Асад Лапш: «Мені подобається створювати компанії і приємно, що всі ці «дітища» успішно працюють на українському ринку»

Його завжди запрошують на «розкрутку» нових проектів, і він залишає компанію лише тоді, коли та працює успішно і стабільно. Отож сьогодні розмова із кантрі-менеджером компанії «КУН-Україна» Асадом Лапшем, котрий до цього працював генеральним директором представництва в Україні компанії AgroGeneration. Відразу вразило те, що пан Асад дуже добре спілкується російською мовою і навіть розуміє українську.

І. Бірюкова
Спеціально для журналу «Пропозиція»

Па­не Аса­де, Ви до­б­ре роз­мов­ляєте російською. Звідки у Вас такі знан­ня мо­ви?
— Все про­сто: хо­ча я на­ро­див­ся в Йор­данії, але ос­танні чотирнадцять ро­­ків жи­ву в Ук­раїні. Ва­ша країна, мож­на ска­за­ти, ста­ла для ме­не дру­гою бать­ківщи­ною. Окрім цьо­го, сво­го ча­су я на­вчав­ся у Ра­дянсь­ко­му Со­юзі. Звідси і знан­ня мо­ви. Та­кож я до­б­ре ро­зумію ук­раїнську, але по­ки мені лег­ше спілку­ва­ти­ся російською.
 
Роз­кажіть, як Ви по­тра­пи­ли до Ук­раїни.
— Мої пред­ки — ро­дом із Кав­ка­зу (в Йор­данії є не­ве­ли­ка чер­кесь­ка діас­по­ра, ку­ди вхо­дять лю­ди, котрі приїха­ли сю­ди ще на­прикінці по­за­ми­ну­ло­го століття). У 1989 році, після закінчен­ня шко­ли, я поїхав на­вча­ти­ся до Ра­дянсь­ко­го Со­ю­зу, а кон­кретніше — всту­пив на фа­куль­тет ме­ханізації сільсько­го гос­по­дар­ст­ва сільсько­го­с­по­дарсь­кої ака­демії, яка роз­міщена у
м. Наль­чик. Там же закінчив аспіран­ту­ру, після чо­го по­вер­нув­ся до Йор­данії, де про­тя­гом двох років пра­цю­вав у Йор­дансь­ко­му уні­вер­си­теті. Тоді я керував на­уко­во-дослідницькими станціями, розміще­ними у до­лині річки Йор­дан.

Чим цікаві ці ус­та­но­ви?
До­ли­на річки Йор­дан — унікаль­не місце, оскільки про­тя­гом од­но­го ро­ку там мож­на от­ри­ма­ти кілька вро­жаїв. То­му чи­ма­ло сільгосппідприємств та інсти­тутів свої досліди за­кла­да­ють са­ме там. Та­ким чи­ном, за своїм служ­бо­вим обов'яз­ком я співпра­цю­вав із ба­га­ть­ма струк­ту­ра­ми, у т. ч. і міжна­род­ни­ми. Ме­не поміти­ли і за­про­по­ну­ва­ли ро­бо­ту в ком­панії «Агрімат­ко», яка бу­ла світовим ліде­ром із про­да­жу насіння, за­собів за­хи­с­ту рос­лин та ін.
Отож я поїхав до Мінська, де розміщу­вав­ся регіональний офіс фірми. Го­ло­вним моїм за­вдан­ням бу­ло ство­ри­ти відділ із про­да­жу сільсько­го­с­по­дарсь­кої техніки. Ко­ли ви­ко­нав цю місію у Біло­русі, пе­ре­ве­ли до Ук­раїни. Це бу­ло у 2002-2003 ро­ках. Далі до­ля роз­по­ря­ди­ла­ся так, що ме­не при­зна­чи­ли на по­са­ду ди­рек­то­ра «Агрімат­ко» в Ук­раїні. А в 2007 р. за­про­по­ну­ва­ли ро­бо­ту генерального директора в ком­панії з ви­роб­ництва насіння «Євраліс Се­менс». Ця ком­панія виріши­ла збу­ду­ва­ти в Ук­раїні насіннєвий за­вод, а втіли­ти в жит­тя цю ідею до­ру­чи­ли мені. Не бу­ду вда­ва­ти­ся до по­дро­биць, ли­ше ска­жу, що нині насіннєвий за­вод «Євраліс Се­менс» успішно пра­цює на Чер­ка­щині. Далі за­про­си­ли до ТОВ AgroGeneration. Тоді пред­став­ництва цієї ком­панії в Ук­раїні не бу­ло, і йо­го до­ве­ло­ся ство­рю­ва­ти «з ну­ля».
Ко­ли про­ект в AgroGeneration був успішно ре­алізо­ва­ний, я пе­рей­шов на ро­бо­ту до «КУН-Ук­раїна». Ця ком­панія в Ук­раїні бу­ла ство­ре­на 2006 ро­ку, але до 2014-го во­на ви­ко­ну­ва­ла, в ос­нов­но­му, пред­став­ницькі функції, і го­ло­вним її за­вдан­ням бу­ло підтри­му­ва­ти дис­три­бу­торсь­ку ме­ре­жу. Ме­не сю­ди за­про­си­ли з ме­тою по­си­ли­ти при­сутність «КУН» на ук­раїнсько­му рин­ку.
 
Вас постійно при­зна­ча­ють на стар­тові про­ек­ти. Як вва­жаєте, чо­му? 
— На­ма­га­ю­ся пра­цю­ва­ти як­най­кра­ще. Зізна­ю­ся, мені по­до­бається ство­рю­ва­ти ком­панії і ду­же приємно, що всі мої «діти­ща» те­пер успішно пра­цю­ють на ук­раїнсько­му рин­ку.
 
На­разі в Ук­раїні — не кращі ча­си. Не­стабільна еко­номічна си­ту­ація, воєнні дії на сході країни… Як усе це впли­ває на бізнес ком­панії, на пла­ни «КУН-Ук­раїна»?
— Справді, сьо­годні в Ук­раїні — кри­за, але «КУН» бу­дує бізнес на пер­спек­ти­ву. А ук­раїнський ри­нок, ска­жу, ду­же пер­спек­тив­ний. То­му до­кла­даємо мак­си­маль­них зу­силь, щоб посилити присутність КУН в Україні. Перші кро­ки для цьо­го вже зроб­ле­но. Зо­к­ре­ма, ство­рили регіональ­ний склад зап­ча­с­тин (який, до речі, нині пра­цює сім днів на тиж­день) і на сьо­годні в Ук­раїні збіль­ши­ли йо­го ар­се­нал у п’ять ра­зів. Роз­ши­ри­ли штат сервісників (бу­ло двоє, а те­пер — п'яте­ро), поліпши­ли логісти­ку, створили треніг-центр. Та­кож змі­ни­ли по­ря­док вирішен­ня га­рантійних спорів. Як­що раніше рішен­ня з цьо­го при­во­ду за­ле­жа­ло від кон­крет­но­го за­во­ду (а це по­тре­бу­ва­ло знач­но­го ча­су), то сьо­годні такі ви­пад­ки роз­гля­дає «КУН Ук­раїна». Окрім цьо­го, на­ша ком­панія ви­пу­с­кає ба­га­то про­дукції, ство­ре­ної ви­ключ­но для ук­раїнських аг­раріїв.

На ук­раїнсько­му рин­ку пред­став­ле­но чи­ма­ло техніки найбільших світо­вих ви­роб­ників — є з чо­го ви­би­ра­ти, бу­ли б гроші… За­вдя­ки чо­му КУ­Ну вдається бу­ти кон­ку­рен­то­с­про­мож­ною ком­панією та що­ро­ку вхо­ди­ти до п'ятірки лідерів із про­да­жу техніки іно­зем­но­го ви­роб­ництва?
— КУН — світо­вий лідер, який що­ро­ку про­дає по­над 65 тис. оди­ниць техніки, що дає право називатися №1 у світі з виробництва причіпної та навіс­ної техніки. Май­же 200-річний шлях ком­панії був склад­ним, але в нас є те, що від пер­шо­го дня за­ли­шається незмінним. Це — якість ви­роб­ництва продукції. Ад­же КУН вкла­да­ла і про­дов­жує вкла­да­ти ве­ли­чезні зусилля та ко­ш­ти у досліджен­ня та інно­вації. То­му про­дукція ком­панії про­хо­дить три­ва­лий період ап­ро­бації, по­чи­на­ю­чи від за­во­ду-ви­роб­ни­ка до то­го се­ре­до­ви­ща, де во­на ек­сплу­а­ту­ва­ти­меть­ся. Сло­вом, ми ро­би­мо все для то­го, аби техніка бу­ла надійною, відмінно ви­ко­ну­ва­ла свої функції і рідко ви­хо­ди­ла із ла­ду. Не­да­рем­но наш девіз: «Будь силь­ним із КУН!»
На сьо­годні у нас налічується 10 сі­­мейств техніки. За де­я­ки­ми ми — по­за кон­ку­ренцією. На­при­клад, «зе­ле­на лінія», порівня­но з інши­ми ви­роб­ни­ка­ми, «відірва­ла­ся» да­ле­ко впе­ред. Та й вза­галі, будь-яка техніка, ко­т­ру ви­пу­с­кає КУН, у світі виз­на­на най­кра­щою, і сьо­годні на­ше за­вдан­ня — бу­ти у першій трійці лідерів із про­да­жу іно­зем­ної техніки в Ук­раїні.
 
КУН завжди сла­вив­ся своїм особ­ли­вим сти­лем ве­ден­ня бізне­су — ду­же лю­дя­ним, «не­за­про­то­ко­ль­о­ва­ним». Після то­го, як Ви очо­ли­ли ук­раїнське дочірнє підприємство, щось зміни­ло­ся?
— Як­що го­во­ри­ти про стиль на­шо­го бізне­су, то йо­го мож­на оха­рак­те­ри­зу­ва­ти од­ним сло­вом — по­рядність. Ко­ли про­по­нуємо техніку клієнтам, то не­одмінно роз­повідаємо про її «плю­си» та мож­ливі «міну­си», обов'яз­ко­во на­даємо всі ті по­слу­ги, яких від нас че­ка­ють: об­слу­го­ву­ван­ня, зап­ча­с­ти­ни та ін. Чес­ний бізнес — най­го­ловніший наш ко­зир.
Вас при­зна­ча­ли на керівні по­са­ди, і Ви завжди до­би­ва­ли­ся успіху. Відо­мо, що це мож­ли­во ли­ше за­вдя­ки ціле­с­пря­мо­ваній ко­манді од­но­думців. Роз­крий­те се­к­рет, чим Ви «бе­ре­те» співробітників, що во­ни йдуть за Ва­ми?
— Роз­поч­ну з то­го, що мені завжди ща­с­ти­ло з керівництвом: всю­ди бу­ли хо­роші керівни­ки, які став­лять­ся до спра­ви по-діло­во­му, без шкідли­вих пер­со­наль­них амбіцій. То­му на­ма­га­ю­ся, щоб подібних амбіцій і в ме­не не ви­ни­ка­ло. Про це та­кож про­шу всіх ко­лег. Зро­зуміло, будь-який співробітник (у то­му числі і я) раді до­б­ро­му став­лен­ню та фінан­совій ви­годі. Вва­жаю, лю­ди­на ефек­тив­но пра­цю­ва­ти­ме ли­ше тоді, ко­ли от­ри­му­ва­ти­ме за­до­во­лен­ня від своєї ро­бо­ти. А як­що керівник — не­­спра­вед­ли­вий, жор­сто­кий, не до­по­ма­гає підлег­лим, то ба­жан­ня тру­ди­ти­ся у них на­вряд чи ви­ни­ка­ти­ме…
А ще я ду­же ви­мог­ли­вий як до се­бе, так і до членів своєї ко­ман­ди. Окрім цьо­го, ве­ли­ке зна­чен­ня на­даю де­та­лям, які в бізнесі нерідко гра­ють клю­чо­ву роль. На­при­клад, ку­пу­ють техніку, відра­зу тре­ба з'ясу­ва­ти: а чи до­стат­ньо до неї зап­ча­с­тин, а чи на­вче­ний пер­со­нал, який на ній пра­цю­ва­ти­ме та ін. Пе­ре­ко­на­ний: що більше звер­таємо ува­ги на де­талі, то кра­ще пра­цюємо. А ко­ли підхо­диш до спра­ви уза­галь­не­но,
то й ре­зуль­тат от­ри­муєш
усе­ред­не­ний.
Та­кож не хо­ва­ю­ся від про­блем і не бо­ю­ся по­чу­ти по­га­них но­вин. Та­кої си­ту­ації про­сто бу­ти не мо­же: ви­ни­кає про­бле­ма, а ме­не — не­має. Я її, так би мо­ви­ти, «зустрічаю» і відра­зу вирішую. Хо­ча зустрічав ба­га­ть­ох лю­дей, котрі про про­бле­ми навіть не хо­чуть чу­ти, а не те, щоб їх вирішу­ва­ти. На мою дум­ку, подібна по­зиція є ди­ле­тан­ст­вом.
 
Да­вай­те по­вер­не­мо­ся до КУН. Чим но­вень­ким по­ра­дуєте цьо­го ро­ку ук­раїнських аг­раріїв? 
— Із техніки у нас бу­де унікаль­на зер­но­ва сівал­ка  ESPRO, яка нині ко­ри­с­тується ве­ли­ким по­пи­том у Європі. Ми при­ве­зе­мо її в Ук­раїну і про­во­ди­ти­ме­мо ви­роб­ничі де­мон­ст­рації. І не на пло­щах 2-3 га, а як мінімум —
150–200 га в кож­но­му гос­по­дарстві. Та­кий підхід вва­жаю пра­виль­ним. Також, в 2013 році КУН купила завод Монтана в Бразилії, і вже цього року ми маємо змогу презентувати продукцію цього заводу в Україні, а саме, самохідні обприскувачі.
 
У Франції, на батьківщині КУН, відне­дав­на діє най­су­часніший де­мон­ст­раційно-на­вчаль­ний центр. Чи є у пла­нах ком­панії ство­ри­ти щось подібне і в Ук­раїні?
— Та­ко­го цен­т­ру, як у Франції, в Ук­раїні, зви­чай­но, не­має. Од­нак у своєму офісі в Києві ми об­лад­на­ли су­час­ний тренінг-центр для на­вчан­ня аг­раріїв на 35-40 осіб. Ад­же од­не із на­ших за­вдань — приділя­ти ба­га­то ува­ги на­вчан­ню лю­дей. Оскільки це є однією з умов успішної ро­бо­ти техніки.

Ціка­во, а чим відрізняється спе­цифіка аг­робізне­су Ук­раїни та Йор­данії?
— Ук­раїна та Йор­данія — два різні світи, і порівню­ва­ти їх не­мож­ли­во. У Йор­данії пе­ре­важ­но ви­ро­щу­ють овочі та фрук­ти, які по­ста­ча­ють на внутрішній ри­нок і на ек­с­порт, од­нак на світовій карті сільгоспви­роб­ників ця країна, на жаль, відсут­ня. Ук­раїна — гігант аг­робізне­су, лідер із ви­роб­ництва ба­га­ть­ох куль­тур. Йор­данія порівня­но з нею — як кол­госп. А пов'язує обидві країни те, що Йор­данія імпор­тує з Ук­раїни ба­га­то зер­но­вих.
 
Ви дав­но жи­ве­те в Ук­раїні. Що Вам тут найбільше по­до­бається?
— Я встиг по­жи­ти у різних країнах, то­му мо­жу порівню­ва­ти. І ска­жу, мені та моїй сім'ї ду­же по­до­бається жи­ти в Ук­раїні. По­до­бається все: ук­раїнська культура та мен­талітет нації (де, в якій ще країні мож­на так за­про­с­то із ким зав­год­но по­жар­ту­ва­ти на ву­лиці?). Та­кож приємно те, що се­ред ук­раїнців у ме­не є ба­га­то друзів. То­му хо­чу по­ба­жа­ти всім ук­раїнцям, щоб Ук­раїна швид­ше вий­ш­ла із кри­зи і ста­ла на шлях процвітан­ня і до­стат­ку.