Ахілесова п’ята аграрної реформи і майбутнє ф’ючерсної торгівлі в Україні

28–29 листопада в Києві пройшов Міжнародний науково-практичний семінар “Запровадження товарних деривативів в Україні та світова практика ф’ючерсної торгівлі”, організований Міжвідомчою координаційною радою з питань організації ф’ючерсної торгівлі при Кабінеті Міністрів України та Секретаріатом Координаційної ради з питань аграрної політики при Кабінеті Міністрів України. Рівень розгляду питань був доволі низьким — десь для першокурсників із біржової діяльності, тому немає особливого сенсу зупинятися на них. Однак для багатьох учасників семінару навіть цей рівень виявився непереборним. Лише питання, які задавали деякі учасники семінару, дають всі підстави сумніватися в професійній придатності цих “експертів” та “фахівців”, які займаються організацією ф’ючерсного ринку. Саме ці запитання дають всі підстави стверджувати: ніякої ф’ючерсної біржі в Україні навіть у далекій перспективі не буде. Поважна дама з Державного комітету із цінних паперів поставила два питання: 1) чи можна розглядати ф’ючерсні контракти як механізм кредитування, наприклад, сільськогосподарського товаровиробника?; 2) на яких біржах США відбувається спотова торгівля зерном? Відповіді: 1) ні; 2) в США немає спотових бірж торгівлі сільськогосподарською продукцією. Після цих запитань з Комісією із цінних паперів стало все зрозуміло... Ось виступ одного з учасників семінару: “Товаровиробники не поспішають на спотовий ринок через активну діяльність позабіржового ринку. Для цього є причини, які, якщо ми їх не ліквідуємо, якщо ми не вийдемо на прозорий ринок, якщо ми не навчимося ходити на спотовому ринку, то біржовий ринок буде розвиватися дуже важко”. А де ж торгують реальним зерном іноземні фермери? Брокер-менеджер групи “Рефко” (яка займається операціями з ф’ючерсами на всіх біржах світу) Серж Пушинський на це відповів так: на елеваторах — це і називається ринком. А заступник голови Адміністрації Президента України доктор економічних наук академік УААН Павло Гайдуцький із Києва бачить це так: “Треба кожному селянинові відійти від стереотипів. І продавати вирощене не на полі чи фермі, а їхати на біржу, на аукціон, на виставку-ярмарок, де ціна найвища, і там пропонувати свою продукцію, як це роблять зарубіжні фермери, які ніколи не віддадуть своє кровне за півціни.” (Газета “Урядовий кур’єр”, 3 грудня 2002 р.) Із цієї заяви я зробив висновок, що ринок зерна в Америці є абсолютно непрозорим, і американський уряд повинен негайно створити мережу спотових бірж, на які загнати всіх фермерів. А ось ще один академік УААН — секретар відділення економіки, доктор економічних наук Олександр Шпичак, — своїм питанням просто ошелешив: чи можна використовувати як заставу під кредити орендовану землю. Шведські експерти довго не могли зрозуміти запитання, а коли зрозуміли, з подивом відповіли: ні! (Я хотів би подивитися на спробу заставити в банк взяту напрокат якусь річ. — Ю. М.) Але поставимо питання руба: чи потрібна ф’ючерсна біржа в Україні? Ось думка з цього приводу члена Німецької консультативної групи з питань економічних реформ при уряді України професора Штефана фон Крамон-Таубаделя: “У минулому ми пропонували серйозно розглянути можливість співпраці України з уже існуючою біржою деінде в Європі для того, щоб надати один чи більше контрактів зі специфікацією, яка б відповідала потребам українського ринку, наприклад, контракт на поставку пшениці на умовах ФОБ Одеса для торгівлі на біржі у Будапешті. Використовуючи таким чином репутацію та інфраструктуру вже існуючої біржі, Україна могла б заощадити значну кількість грошей та часу. Одночасно ми розуміємо прагнення мати унікальну українську інституцію. Остаточне рішення має спиратися на виважений аналіз витрат та вигод. Важливо розуміти, що Україна матиме лише одну можливість створити ф’ючерсну біржу, і тому необхідно обережно використовувати цю можливість, щоб створити інституцію, яка функціонувала б ефективно та швидко здобула солідну репутацію, що є необхідною умовою успіху. Біржа має бути поза будь-якою підозрою. Серед іншого це означає, що політики мають забезпечити стримування заходів, таких як інтервенційні системи та інші форми цінової підтримки, які можуть скомпроментувати здатність біржі функціонувати ефективно. Іншими словами, існування товарної ф’ючерсної біржі в Україні вимагатиме від політиків стримування часто дуже сильної короткострокової спокуси втрутитися у роботу ринку”. Нарешті, послухаємо думку з цього приводу щойно обраного Віце-прем’єр-міністра Івана Кириленка: “Новий рік ми повинні почати із зрушень, подальших кроків в інфраструктурі аграрного ринку, одним із елементів якого є торгівля ф’ючерсами. Якими економічними важелями можна домогтися того, щоб було невигідно торгувати на позабіржовому ринку, де можна трошки вкрасти та поділитися (цікаво з ким це діляться американські фермери? — Ю.М.). Це можливе через існування товариств з обмеженою відповідальністю, інших організаційних форм господарств, де засновників — купа. А персоніфікований власник може красти тільки в себе. А фермер або засновник приватно-орендного підприємства може йти на такі оборудки через недолугість наших податкових законів”. Ваш покірний слуга не втримався і задав два запитання. У Швеції, наприклад, ф’ючерсної біржі немає. Проте шведські сільгоспвиробники за посередництва банку “Форенінгсспарбанкен” можуть укладати ф’ючерсні контракти на будь-якій біржі Європи. Шведам власна ф’ючерсна біржа не потрібна. Чи потрібна ф’ючерсна біржа Україні? Ну добре, створимо біржу, а потім, як у анекдоті: колгосп створили, присилайте колгоспників! По-друге, ви, Іване Григоровичу, щойно сказали, що тільки приватно-орендні підприємства вирішать усі проблеми. Але робота на ф’ючерсному ринку вимагає наявності застави в її учасників. Як приватно-орендне підприємство, в якому один господар має п’ять гектарів землі і півтрактора, але обробляє дві тисячі гектарів орендованої землі, зможе працювати на ф’ючерсному ринку? На перше запитання відповіла виконавчий директор Національної асоціації бірж України Галина Шевченко: “Для акредитування на Чиказькій біржі необхідно витратити майже мільйон доларів. Інше питання — куди доставити продукцію? Біржа не з’являється просто так — це дискусія. Ми маємо необхідну сировинну базу і можемо собі дозволити створити ф’ючерсну біржу. Ми не говоримо, що це буде сьогодні, завтра чи післязавтра. Але ми можемо собі дозволити створити такий ринок, і ми повинні його створити, тому що ви знаєте, на кого буде працювати цей ринок”. Ну що тут сказати? По-перше, брокерське місце, за словами Сержа Пушинського, який працює на “Чикаго борд оф трейд”, коштує не мільйон доларів, а 400 тисяч доларів. Але це — до слова. І зовсім не обов’язково купувати на іноземній біржі брокерське місце — досить укласти відповідну угоду з брокером, який працює на цій біржі. Та найцікавіше те, що на ф’ючерсній біржі менше одного відсотка угод закінчується поставкою реального товару — немає потреби везти це зерно в Париж, Лондон, Амстердам чи Чикаго. А якщо комусь дуже кортить, то — вперед! Ну а, стосовно того, на кого цей ринок буде працювати, то про це трохи далі. Іван Кириленко: “Щодо приватно-орендних підприємств. Власник такого підприємства може відповідати тільки своїм паєм і то тільки з 2005 року. Так от подальша ідеологія: майно треба викупити в селян. Ми будемо обов’язково цьому сприяти. Банку земля нецікава сама по собі, він не знає, що таке земля. Банку потрібна ферма, яка є на цій землі, бізнес, який на цій землі дає прибуток. Рішення — застава права оренди. У бюджеті на наступний рік передбачено 100 млн грн на заставну закупівлю зерна. Заставна закупівля зерна поки що не йде. Але норма існує. І нехай існує. Нехай буде розкрита вся нормативно-правова база для того, щоб і це було і цим можна було скористатися. Якщо відносно неважко нам дався напрям реформування з точки зору юридичного фіксування господарювання на засадах приватної власності на землю та майно, якщо відносно легко далися інші чинники — супроводження аграрної реформи у Верховній Раді, інструментарій Кабінету Міністрів, укази Президента, які дали ідеологію і бачення стратегії, то цей напрям — розвиток інфраструктури аграрного ринку — виявився для нас Ахілесовою п’ятою. За рахунок, перш за все, недосконалості, малообізнаності і надзвичайно низької підготовки державного менеджменту”. Все вірно. Один із учасників семінару попрохав вже згадуваного Сержа Пушинського прокоментувати деякі визначення біржової торгівлі, наведені в українському законодавстві. Коментар американського експерта: я кинув читати це після другого чи третього речення. Кому потрібна ф’ючерсна біржа в Україні? Відповідь на це питання дає відомий закон Паркінсона: чиновники створюють роботу один для одного. Ф’ючерсна біржа потрібна українському чиновництву. Наприклад, яке відношення до ф’ючерсної торгівлі має Державний комітет із цінних паперів, адже ф’ючерсні та опціонні контракти не є цінними паперами? Яке відношення до створення клірингової палати має Державний депозитарій цінних паперів? Членами клірингових палат західних бірж є потужні недержавні фінансові інституції. Юрій Михайлов